ЗАХОПЛЕННЯ

На Тарасовій горі під Каневом відбувся традиційний зліт
мотоциклістів, об’єднаних національною ідеєю 

Оксана КОВТОНЮК,
 для «Урядового кур’єра»

Тема національної ідеї, свідомості, патріотизму — одна з найбільш «затертих» у суспільстві. Поки в цій царині ламаються списи, ба навіть б’ються писки — відповідь приходить від... байкерів. Саме так, від героїв асфальту, закутих у ланцюги і затягнутих у шкіру. Що від них ще можна чекати, окрім сумнівних подвигів на дорогах, масового пивопиття і гуркання мотоциклами, — знизує плечима читач. Але чи хоч раз у житті ви бачили, як ці суворі і неусміхнені люди несли квіти на могилу Великому Кобзареві? А якщо я скажу, що вони навіть свій грандіозний мотозліт приурочили Тарасу Шевченку?

 

…Найбільший в Україні  (до того ж, міжнародний) мотоциклетний фестиваль «Тарасова Гора» проходить вже вдесяте. Цьогоріч байкери зі всієї України, а також з-за кордону зібрались у селі Чапаївка під Черкасами — але не тільки для того, щоб похвалитися своїми залізними конями, попити пива, обняти давніх друзів. Мотоциклісти традиційно виїхали довжелезною колоною у Канів, аби вшанувати пам’ять Тараса Шевченка, похованого на Чернечій горі. Незважаючи на погоду (чи спека в дні фестивалю, чи дощ), вони традиційно роблять це щороку. Долають 200 км від «бази» до Чапаївки і назад, піднімаються на гору, кладуть квіти на могилу, фотографуються на пам’ять... Чому?

— Шевченко був такий же бунтар і революціонер, як і байкери, — пояснює найзнаменитіший український байкер Ашот Арушанов, засновник та головний організатор мотофестивалю «Тарасова Гора». — Якби він жив зараз — став би байкером. Так що Тарас посмертно прийнятий до наших лав.

Крім того, що в програму фесту включена подорож на могилу Тараса — на самому зльоті щороку вигадують байкерські конкурси, так чи інакше пов’язані з Шевченком і взагалі з українською ідеєю — на краще прочитання Шевченкової поезії, на найдовші вуса, на найрозкішнішу косу… А найбільша інтрига — те, що мотозліт придумав вірменин. Запитаємо в Ашота і про це: чому?

— Але мені не чуже ніщо українське, — відповідає байкер. — Жив у Каневі, тут могила великого поета. А Шевченка шанують незалежно від національності. Я — частина цієї країни і в міру можливості намагаюсь робити для людей хороше, світле, об’єдную два рухи — байкерський і християнський. «Тарасова Гора» — найперший український мотозліт, який відкривав і благословляв священик, була молитва за тих, кого з нами немає.

У кожній навіть найменшій журналістській замітці має бути якась мораль. Ми ж промовчимо — робіть висновки самі, з кого можна брати приклад, аби справді вважатися громадянином своєї країни, а не просто бити себе в груди, вигукуючи гасла про любов до української ідеї.

ДО РЕЧІ

З вітром наввипередки

Юрій МЕДУНИЦЯ,
«Урядовий кур’єр»

НОВЕ ВИДАННЯ. Гоблін і Таракан, Ізврат і Ленура, Демон і Гробовщик, Гангрена і Вальд... Всі ці образи постають не з чергового голлівудського фільму жахів. Вони є цілком реальними людьми з крові та плоті, нашими сучасниками, котрі обрали для себе філософію свободи від правил і суспільних обмежень. Більш за все цінують вітер, простір, відчуття товариства, власні переконання і, звичайно, своїх найліпших друзів — байки, які пересічні громадяни сухо називають мотоциклами.

Автори нової ексклюзивної, оформленої яскравими знімками книжки «Байкери України»  (аналогів якій годі знайти на наших теренах) поставили собі за мету зламати суспільні стереотипи на кшталт: байкери — це волохаті, брудні та асоціальні потвори, які протиставляють себе всім і вся, гасають із шаленим ревінням нічними вулицями і взагалі наганяють страх на нормальних людей.

Не збираємося нікого переконувати. Щоб самому зробити висновки, пропонуємо взяти до рук це видання, погортати його гладенькі сторінки, вдивитися в обличчя цих людей, які, можливо, й відрізняються від пересічних громадян, але далеко не завжди в гірший бік. Так, вони думають дещо інакше, у них інше світосприйняття, але ж воно таки заслуговує на розуміння і навіть повагу.

Читач дізнається про історію байкерського руху і розвитку двоколісної техніки, звідки походить унікальна уніформа й символіка, відкриє для себе загадковий світ байкерських зльотів, фестивалів і етапи створення їхніх українських об’єднань. Знайшлося тут місце й спортивному напрямку — мотокросу, мотофристайлу, спідвею, стантрайдингу (трюковій їзді на мотоциклі).

Це зовсім інший світ, який існує поруч. Ми повинні знати й розуміти його, аби не вважати чимось ворожим. І з цією місією авторський колектив «Байкерів України», членами якого є й герої самих оповідей, впорався на «відмінно».