Зовнішня агресія, чи то пак весняне загострення, найближчого сусіда таки об’єднало нашу країну краще за будь-які потуги політиків. Той, у кого на тлі розпочатого в Криму «примусу до миру» власний рейтинг зріс на п’ять відсотків, уже допоміг українцям отримати результат, на досягнення якого новій вітчизняній владі за менш екстремальних умов могло знадобитися значно більше часу. Соціологія після вільнюського кульбіту Януковича переконливо свідчила: українці стали більш зацікавлені в євроінтеграції і менш орієнтовані на Росію. Однак свіже опитування, проведене 9 березня одним з українських телеканалів, перевершило сподівання: вступ України до ЄС підтримало 77%, вступ до НАТО — 70%. Схоже, ми отримали черговий шанс позбутися радянського минулого, і є надія, що цього разу остаточно.
Утім, на цьому оптимісти мають зупинитися. Далі треба прагматично визнати: поки що йдеться лише про асоційоване членство України в ЄС. До того ж лише про політичну частину угоди, що у багатьох викликає подив. Мовляв, як так? У листопаді заявляли, що на столі лежить унікальна угода зі всеосяжною зоною вільної торгівлі й готові були підписати її з попередньою владою без додаткових умов, а тепер виникли застереження.
Завищити очікування неможливо
Суспільству нелегко розібратися у таких тонкощах дипломатії, тож мусимо звернутися до експертів. Днями означені запитання і журналісти, і громадські активісти адресували представникам дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, й нинішньому і колишньому керівництву вітчизняного зовнішньополітичного відомства. Дискусія «Вікно можливостей: що очікує ЄС від України та Україна від ЄС?», організована Інститутом світової політики за підтримки міжнародних організацій, відбулася на сотий день після Вільнюського саміту.
Їй передувала офіційна презентація аналітичної записки «Заклик до ЄС — час вступати в гру». Ця публікація є спробою підсумувати головні ідеї й очікування представників українського громадянського суспільства щодо ЄС у цей критичний період розвитку України.
Загалом очікування нашої країни від ЄС можна умовно поділити на чотири категорії: якнайшвидше підписання Угоди про асоціацію, скасування візового режиму, надання фінансової допомоги та надання чіткої перспективи членства. Події Євромайдану та російське вторгнення до України додали до цього списку ще одне специфічне, проте важливе: запровадження ЄС точкових санкцій — спочатку проти українського керівництва, а з моменту агресії Росії — також проти російського істеблішменту.
Автори дослідження наголошують, що виконання хоча б частини цих пунктів розглядається в українському публічному дискурсі як певний моральний обов’язок Євросоюзу перед мільйонами українців. Нерішучість ЄС уже призвела до величезного розчарування та зростання ізоляціоністських настроїв в українському суспільстві. Для їх подолання потрібні не лише позитивні сигнали (як підписання політичної частини угоди), а й більш налагоджена комунікація з українським суспільством з боку ЄС.
Крим як камінь спотикання
Утім, посол Великої Британії в Україні Саймон Сміт наголосив, що не слід недооцінювати рішучість Євросоюзу. За його словами, зокрема в ситуації з Кримом ЄС чітко дав зрозуміти Росії, що порушення міжнародного права та подальша ескалація конфлікту матиме для неї далекосяжні негативні наслідки.
А посол Франції Ален Ремі заявив: сьогодні країни Європейського Союзу очікують від української влади децентралізації державного управління та поліпшення інвестиційного клімату.
«Усі регіони, всі партії, суспільні групи мають бути представлені у керівних органах держави. Те, що ми спостерігаємо в Криму, частково є результатом того, що жителі півострова не почувалися частиною України (принаймні так вони говорять). Гадаю, жителі багатьох східних регіонів України також хочуть бути більш залученими», — заявив пан Ремі.
Дипломат підсумував, що українська влада має бути відкритою і представляти інтереси всіх груп. Досягнути цього, за його словами, можна через децентралізацію влади, тобто передачу частини повноважень місцевим органам влади.
Україна має потенціал, щоб робити внесок у світову економіку і не бути лише отримувачем міжнародної допомоги, переконаний голова Представництва Євросоюзу в Україні Ян Томбінський. За його словами, Україна повинна посилити власний суверенітет і краще використовувати власний потенціал.
«Ми бачимо, яким чином непідписання Угоди про асоціацію з ЄС вплинуло на український суверенітет. Це ціна бездіяльності, яка зараз очевидна, ціна бездіяльності попереднього уряду та президента України», — заявив дипломат.
Посол наголошує, що Європейський Союз має великий досвід того, як рятувати різні країни із кризових ситуацій.
«Потрібно шукати рішення, які є прийнятними, перевіреними і які дають результати в певних обставинах. Потрібно покласти кінець короткостроковим стратегіям, мікроменеджментовим проблемам. Україні не вистачало довготермінової перспективи, довготермінової стратегії», — переконаний Ян Томбінський. Він пояснив: у такий спосіб Україна насправді стає не на європейський шлях, а на український.
Громадянське суспільство контролюватиме жорстко
Рішення Брюсселя поділити Угоду про асоціацію на політичну і економічну частини та підписати лише першу викликає чимало запитань, переконаний науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко. Він закликав ЄС пояснити українській громадськості доцільність і механізм реалізації такого кроку і наголосив на потребі якнайшвидшого підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Водночас експерт попередив, що українська влада не повинна відкладати проведення реформ, посилаючись на важку ситуацію в Криму.
«Ми (громадянське суспільство) повинні дати сигнал нашому уряду, що не погоджуватимемося із трактуваннями, які виправдовуватимуть збереження тих практик, які призвели до виникнення Майдану, чи будь-яких інших істотних розбіжностей між діями влади та очікуваннями суспільства», — заявив він.
Як експерти висловили свої очікування і вітчизняні міністри закордонних справ різних років Борис Тарасюк та Володимир Огризко.
Перший зокрема зазначив: Україна заслужила на політичне рішення про скасування візового режиму. Адже не секрет, що дискусія про те, кому першому давати поступ на цьому шляху — Росії чи Україні, — тривала навіть останні три місяці, під час протестів в Україні. Нині, напевне, сусіди самі відповіли на це запитання.
Володимир Огризко закликає подивитися на Україну по-новому і побачити, що нині саме Україна відстоює європейські цінності.
ЄС має концептуально змінити відносини з Росією або знову наступати на ті самі граблі. Виходити з того, що допомога Україні — це допомога Заходу самому собі.
Адже, програвши сьогодні Україну, завтра Захід програє Прибалтику, Польщу і далі за списком. Тож не потрібно соромитися і варто сказати, що Україна БУДЕ членом ЄС.
Водночас допомагаючи Україні, ЄС має ввести найжорсткіший моніторинг за використанням наданих коштів і не закладати «відкати» в інвестиції, що йтимуть в Україну.
— Намір поділити Угоду про асоціацію з ЄС на дві частини та підписати її політичну складову якнайшвидше — це сигнал світові та РФ, що Україна більше не входить у зону привілейованих інтересів Росії, а перебуває в асоціативному зв’язку з Європейським Союзом, — зазначив у коментарі представник Громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка» Володимир Горбач.
Підписання політичної частини Угоди може стимулювати західних інвесторів до співпраці з Україною.
«Політична складова Угоди про асоціацію з ЄС — це не лише політичний вектор на євроінтеграцію, а й проведення внутрішніх реформ у судовій сфері та сфері права, наближення їх до європейських стандартів», — вважає він.
Водночас представник «Третьої Української Республіки» зазначив, що підписана угода набере чинності лише після її ратифікації Верховною Радою України та парламентами країн—членів Євросоюзу. Однак пришвидшення підписання угоди — це вже важливий політичний крок, який на символічному рівні свідчить, що Європа — з Україною.
Наступним кроком у процесі євроінтеграції, на думку Володимира Горбача, має стати підписання економічної частини угоди після президентських виборів в Україні.
«У другій, економічній, частині Угоди про асоціацію Євросоюз хоче піти на одностороннє її застосування зі свого боку. Тобто Україна на окремі товари зможе користуватися безмитним доступом до ринків ЄС, а внутрішній ринок для товарів з Євросоюзу поки що не відкривати. Це розглядається як певна форма економічної допомоги, як можливість українським підприємствам заробити трохи більше грошей, ніж зазвичай. За наявних уже сьогодні обсягів імпорту українських товарів до ЄС такий крок оцінюється приблизно у 500 мільйонів євро на рік».
Насамкінець. Масові протести в Україні зі знаковою назвою «Євромайдан» розпочалися внаслідок відмови українського керівництва від курсу на євроінтеграцію і завершилися реанімацією євроінтеграційного напряму. 13 березня відповідне рішення ухвалила і Верховна Рада. Постанову «Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі» проголосували 252 із 345 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Не голосували комуністи і регіонали, за винятком двох.
Ми в Google+