Не секрет, що економіка України перебуває у складному становищі. Як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин. Адже змінити, приміром, російську «протекціоністську» політику щодо продукції українських виробників нині поки що нереально навіть на найвищому міжнародному рівні. Водночас щоб почути вітчизняних товаровиробників і допомогти їм розв’язати проблеми, залишені у спадок попередньою владою, якісь надзусилля не потрібні. Всього лише дотримання задекларованих принципів боротьби з корупцією та прозорість у взаєминах із товаровиробниками, на податки яких, до речі, живуть усі бюджетники, зокрема й чиновники.
Успадковане здирництво
Зрозуміло, що керівництво держави, її зовнішньополітичне відомство, армія і силові структури працюють нині в екстремальних умовах. Але якими такими надзвичайними справами завантажені, наприклад, чиновники Мінекології? Які досі не спромоглися розв’язати проблему, створену попередньою владою для одного з найбільших у світі виробників трансформаторного обладнання — «Запоріжтрансформатору» (ЗТР). Йдеться про корупційну схему викачування коштів із підприємства, які воно змушене платити не зрозуміло кому і не відомо за що.
А про небажання оперативно відреагувати на проблеми запорізьких виробників свідчить хоча б те, що вони вже п’ять разів зверталися із проханням розірвати це зачароване коло корупції як до попереднього, так і до нинішнього керівництва Мінекології. Проте віз і нині там. Тобто ніхто з міністерства так і не вніс пропозицію Кабінету Міністрів вилучити з урядової постанови, прийнятої ще наприкінці 2012 року, код УКТЗЕД 2710 19 93 00 «Електроізоляційні масла». Як наслідок, корупційна схема існує, а «Запоріжтрансформатор» змушений платити багатомільйонні кошти за послуги та роботи, які ніхто не виконує і не виконуватиме в найближчі п’ятдесят років.
Виникла ця ситуація через невігластво чиновників чи їм було поставлено завдання створити годівницю для корупціонерів, наближених до попередньої влади, сказати нині важко. Проте факт залишається фактом: мільйони гривень за так званий утилізаційний збір потрапляли і продовжують іти не в державну скарбницю, а в кишені власників «спеціалізованих підприємств», які визначає Державна екологічна інспекція, підпорядкована Мінекології. І ніхто не хоче дослухатися до аргументів стосовно того, що трансформаторні оливи підприємство імпортує, а потім експортує у складі вже готової продукції. І якби чиновники в Мінекології справді мали на меті вникнути в суть проблеми, то від фахівців дізналися б, що трансформаторні мастила, на відміну від автомобільних, у процесі експлуатації не втрачають первинних властивостей і підлягають очищенню та подальшому використанню за прямим призначенням. А процес регенерації та їх підготовки до повторного використання, згідно з технічними стандартами, покладено на кінцевого замовника — електричні підстанції та мережі, оснащені обладнанням для поновлення характеристик мастила.
Знущання над виробником
Однак і це ще не все. Попередня влада фактично загнала підприємство у здирницьку пастку, яка залишається зачиненою досі. Йдеться про те, що попередня фірма, якій «Запоріжтрансформатор» змушений був платити мільйони за неіснуючі утилізацію та знешкодження мастил, виявилася, за визначенням фіскальних органів, так званою податковою ямою. Нагадаю, підписати угоду з нею «рекомендувало» попереднє керівництво екоінспекції, проте штраф наклали не на нього, а на ЗТР. І якщо хтось вважає, що підприємство могло не сплачувати ці «утилізаційні» побори, то дуже помиляється. Адже урядова постанова виписана так, що без їх сплати митниця просто не дозволить імпорту трансформаторної оливи для потреб виробництва. Все це, до речі, підтвердив і Запорізькій окружний адміністративний суд, куди юристи заводу подали позов, щоб захистити підприємство від «наїзду» податківців та штрафу, який ті наклали на ЗТР. Так-от, в рішенні суду чітко зазначено: «На виконання вимог постанови №1221… здійснення оплати указаного договору є необхідним для митного оформлення мастила. Надання під час митного оформлення документів про оплату послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) є обов’язковим та передбачене п. 16 постанови №1221».
Безперечно, запорізькі податківці ознайомлені з рішенням суду, і якщо мислити логічно, то вони мали б звернутися до свого найвищого керівництва, щоб те спільно з очільниками Мінекології розставило всі крапки над «і». Адже багатотисячний колектив ЗТР сплачує податки, з яких одержують зарплати й податківці. Натомість останні нещодавно знову навідались на ЗТР. У своєму акті перевірки вони зокрема зазначили: «Імпортоване трансформаторне масло в подальшому реалізується ПАТ «Запоріжтрансформатор» в комплекті з трансформаторами як на території України, так і за її межами, а отже — право власності на трансформаторне масло переходить до покупців разом з правом власності на трансформатори. Це свідчить про те, що потреби у фактичному збиранні, видаленні, знешкодженні, перевезенні та утилізації відпрацьованих мастил у підприємства не виникає, а послуги, за які перераховано передоплату, не будуть отримані в подальшому».
Між молотом і ковадлом
У принципі написано все правильно, проте висновки зроблено аж ніяк не на користь підприємства: «Неотримання платником товарів (робіт, послуг) унеможливлює їх використання у господарській діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість як віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості таких товарів, так і право на подальше отримання бюджетного відшкодування». Як наслідок, фіскали знову штрафують підприємство на кількасот тисяч гривень, позбавляють його податкового кредиту та автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Усе це нагадує знущання або помсту за намагання керівництва заводу позбутися корупційних схем, які створила попередня влада, але продовжують користуватися сьогодні ті, хто поміняв «податкову яму» на «спеціалізовані підприємства».
Загалом те, що відбувається, інакше як театром абсурду не назвеш. Адже спочатку за вказівкою одного державного органу підприємство сплачує великі кошти кишеньковим «спеціалізованим підприємствам», а потім змушене захищатися в суді від репресій іншого державного органу. І те, що керівництво ЗТР зверталося з цього приводу тричі до глави уряду, п’ять разів до керівника Мінекології Андрія Мохника, стільки само — до голови Держекоінспекції Михайла Казимира, тричі — до нинішнього голови облдержадміністрації Валерія Баранова, народних депутатів, то це не чиясь примха, а кричуща необхідність. Адже внаслідок різкого зменшення замовлень на продукцію ЗТР від російських енергетиків підприємство змушене було перейти на чотириденний робочий тиждень. І зрозуміло, які настрої внаслідок цього панують у багатотисячному колективі. Якщо до цього додати мільйони гривень, які завод змушений вилучати з обігових коштів для сплати неіснуючої утилізації трансформаторних олив, чималі штрафи податківців, то рано чи пізно такі дії чиновників переповнять чашу терпіння виробничників. Чим це може закінчитися в Запоріжжі, мабуть, нікому пояснювати не треба.
Оптимальним же виходом із цієї ситуації, як вважають у трудовому колективі ЗТР, є вилучення вже згадуваного коду УКТЗЕД 2710 19 93 00 «Електроізоляційні масла» з постанови Кабміну №1221 від 17.12. 2012 року. Ініціатива — за нинішнім керівництвом Мінекології, оскільки це питання належить до його компетенції. Врешті-решт, відреагувавши належним чином на неодноразові звернення ЗТР, владні структури на конкретному прикладі продемонстрували б реальні результати боротьби з корупцією.
Володимир НИКОНЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+