Урядова постанова про покладання спеціальних зобов’язань на «Нафтогаз України» набула чинності 1 серпня цього року. Фактично це означало, що в нашій країні дано старт вільному ринку газу для населення. Цього вимагали міжнародні фінансові інституції.

З одного боку, ринок є ринок, і всі на ньому мають бути в рівних умовах. З другого — «Нафтогаз України» ухвалив постанову про підвищення вересневих цін на газ на 45%. Тобто з початку осені вартість газу для населення становить 4,7 гривні за кубометр. Що ж буде далі?

Чи даремно здійнявся галас?

Одразу після оприлюднення такої звістки чимало ЗМІ забили на сполох. Згодом доводилося читати, що начебто даремно здіймається такий галас, адже «Нафтогаз України» напряму продає блакитне паливо лише 2% споживачів. А все інше йде поза цією структурою.

«Урядовий кур’єр» намагався прояснити ситуацію. Раніше ми вже писали, що «Нафтогаз України» продає газ лише споживачам Кіровоградської області, інші ж регіони закуповують його в інших недержавних фірмах.

Справді, цю інформацію можна знайти на сайті консультаційного центру «ГазПравда», який було створено для населення та його обізнаності у цих питаннях. Там є інформація про ціни на газ, які формують обласні газзбути, що мають стосунок до облгазів. Ми неодноразово писали, що це дві різні інституції, і звісно, пересічна людина може одразу й не розібратися, хто чим там займається. Отже, одні постачають газ (облгази), а інші — газзбути — продають його населенню. Тому недавно облгази вигадали новий вид платежу (не такий уже й дешевий) для населення, — доставка газу до споживача. Автор, приміром, сплачує за цією послугою майже 100 гривень щомісяця. І ніхто не може гарантувати, що й цей платіж не зростатиме з часом.

Одна зі співробітниць Київоблгазу так і сказала авторові: мовляв, треба розуміти, що цій інституції вже немає звідки брати гроші, тому й вигадали такий платіж і, звісно, переклали його на плечі споживачів.

Але це вже зовсім інша тема. Повертаючись до «Газ-Правди», зазначимо, що газ-збути на вересень 2020 року підняли ціни на блакитне паливо менше, ніж «Нафтогаз України» — на 1 гривню. Нині цей тариф становить 5,49 гривні за кубометр, а в серпні 2020 року споживачі сплачували лише 4,49 гривні за кубометр.

Те, що клієнти цих компаній про таке підвищення тарифу дізналися не за п’ять днів до цього, а вже фактично постфактум, — теж окрема тема для матеріалу. Адже цим компанії порушили українське законодавство.

Зростання буде на всіх рівнях

Як бачимо, газзбути нині більш привабливі за «Нафтогаз України». А може, так лише здається?

У коментарі «Урядовому кур’єру» енергетичний аналітик Дмитро Марунич зазначив, що радіти з цього приводу не можна, адже приватні постачальні компанії купують газ також і в «Нафтогазу України». Зрозуміло, що потім уже за своїми цінами перепродують населенню, і тариф не може бути меншим у підсумку, ніж у державного нафтогазового гіганта.

«Нафтогаз України» виступає в ролі так званого великого гуртового трейдера. І це дуже погано. Влада не зробила нічого, аби нівелювати ризики постійного підвищення цін на газ від інституції, яка займає монопольне становище на ринку. А вона повинна була значно обмежити його повноваження. Що буде далі? Ціни зростатимуть», — каже аналітик.

Є й інша версія поведінки «Нафтогазу України» у вересні. Народний депутат України Олексій Кучеренко вважає, що компанія закачала дуже багато газу за весну та літо за ціною 200 доларів за тисячу кубометрів, а вона висока. Звісно, тепер нафтогазовий гігант не хоче позбутися своїх доходів. Цю думку колеги вважає правильною і Дмитро Марунич.

А що могла чи може нині зробити влада? Експерти наголошують: не слід забувати про газ, який видобувають в Україні. Він належить фактично «Нафтогазу України», який є монополістом.

Аналітики вкотре наголошують, що цей газ має йти на аукціони і там повинні вирішувати його подальшу долю, зокрема й ціни. А нині виходить так, що «Нафтогаз України» скидає все паливо докупи — імпортне і наше (12,5 мільярда кубометрів — українське) і встановлює на нього свої ціни, які можуть бути дуже високими і для ринку, і для споживачів. Аукціони в усьому світі вважаються демократичним способом придбання та продажу товару, де тривають торги і є жива конкуренція.

Керівники «Нафтогазу України» дають цікаве пояснення з елементами знущання зі споживачів, серед яких і наше бідне населення: «Рекордні запаси газу в європейських та українських підземних сховищах стримують різке зростання цін, але висхідна динаміка є, і це відображається на нашому ринку». Гарна собі висхідна — аж 45%!

Чимало експертів зазначали раніше, що вартість української електричної енергії набагато вища за європейську. Схоже, таке станеться і з газом.

Чого очікувати далі? Приміром, про постійне зростання у майбутньому цін (принаймні до літа 2021 року) свідчать дослідження, проведені Bank of America. Там ідеться про те, що в умовах другої та можливих подальших хвиль кризи, спричиненої COVID-19, чимало країн видобуватимуть менше газу, а попит узимку (це буде фактично перша коронавірусна зима) на цей вид палива в різних країнах буде великим. Звісно, ціни не можуть лишатися сталими.

Тим часом «Нафтогаз України» пропонує споживачам свої булочки з корицею: для тих, хто укладе з компанією річну угоду на постачання палива, ціни на газ упродовж цього терміну залишатимуться сталими. І так добре.

Проте владі треба всерйоз зайнятися нівелюванням ризиків стрімкого зростання цін на газ, переглянувши всю систему фактичного керування великою державною компанією на газовому ринку країни.