Генеральний директор
групи компаній
"Молочний альянс"
Сергій ВОВЧЕНКО


Ситуація на ринку молочної продукції обурює не лише споживачів, а й виробників. Чому? Що потрібно зробити, аби в нашій державі було вдосталь якісних і за доступними цінами виробів? Про це розмова з нашим гостем.

- Сергію Миколайовичу, на нещодавній нараді в Національній асоціації молочників України за участю керівників центральних органів виконавчої влади ви з тривогою говорили, що негаразди молочної галузі загрожують продовольчій безпеці держави. Чим мотивували своє твердження?

- Занепадом, який переростає в катастрофу. Звернімось до статистики. Уже не один рік вона фіксує зменшення дійного стада України. Нинішній рік не виняток. За десять місяців кількість корів зменшилась майже на сто тисяч голів. Молока недобрали за цей період 355,9 тисячі тонн.

- Як це позначається на споживанні молока і продукції з нього населенням? Адже виробництво існує не для виробництва.

- За розрахунками Мінекономіки, очікуване споживання продукції в перерахунку на молоко поточного року становитиме 198,4 кілограма на одну особу - при фізіологічній нормі 380 кілограмів. Висновки робіть самі.

- Дехто стверджує, що в цій ситуації виробники твердих сирів мають надприбутки. Що на це скажете?

- Займімось елементарною арифметикою. Для виробництва кілограма сиру треба 11 літрів якісного молока. Платимо за нього не менше чотирьох гривень за літр. Додайте тридцять відсотків виробничих затрат. От і виходить собівартість продукції не менше 58 гривень за кілограм. Після її реалізації, якщо маємо п'ять відсотків рентабельності, то це вже успіх.

- Часто проблеми галузі зводять лише до закупівельних цін на молоко. Чи так це?

- Ні. За дев'ять місяців поточного року вони зросли на 64,5 відсотка і перевершили європейські. У всіх регіонах діє адміністративний тиск щодо цін на сире молоко. Водночас обласними адміністраціями декларуються ціни на окремі види готової продукції. Переробні підприємства знизили оптово-відпускні ціни, але споживач цього не відчув, бо в торгівлі все залишилось по-старому. От і виходить, що половину вартості готової продукції становлять надбавки різноманітних посередників та магазинів. З цим ми боротись не можемо. Активніше і продуктивніше мають працювати служби, які покликані захищати права виробників і споживачів.

- Прояснімо ще одну проблему. Останнім часом споживачі звернули увагу, що в магазинах з'явився твердий сир, значно дешевший від уже відомих марок. Чи не підпадає він під відоме прислів'я, що дешевий сир буває лише в мишоловці?

- Саме так. Ось дивіться (демонструє кусок сиру в материнській упаковці). Перекладаю, що написано на етикетці.

"Сироподібний продукт. Склад: рослинні жири - 30%, вода, сухе знежирене молоко..."

- А далі - ароматизатори, стабілізатори?

- Правильно.

- Але ж в магазинах ніде не видно, щоб продавали "сироподібний продукт". Він лежить серед вітчизняних сирів. Звичайно, без імпортної упаковки. Чому?

- Це запитання не до мене. Як й інше - звідки він з'явився?

- І все ж таки - звідки?

- За інформацією митних служб, за 9 місяців на внутрішній ринок завезено 7,5 тис. тонн сирів за середньою ціною 34,4 тис. грн. за тонну. Значна його частина з рослинними добавками, в т. ч. і сироподібного продукту. Все це продається за ціною 36,4 гривні за кілограм. Оптово-відпускна ціна справжнього твердого сиру, виробленого в Україні, 48-50 гривень. Скажіть, чи на рівних ми конкуруємо із зарубіжним виробником? Тому Національна асоціація молочників України звернулася до Мінекономіки, Держкомветмедицини, Держмитслужби та Антимонопольного комітету з проханням не допускати масового завезення в Україну молочної продукції, в т. ч. сумнівної якості за демпінговими цінами.

- Але ж були часи, коли українські підприємства успішно експортували ті ж тверді сири...

- Відбувається це й тепер. Правда, введення в дію положень Митного союзу між Російською Федерацією. Білоруссю та Республікою Казахстан призвело до припинення поставок молочної продукції до Республіки Казахстан. На сьогодні тільки десяти проінспектованим відповідними службами Російської Федерації українським молокопереробним підприємствам надано дозвіл на експорт твердих сирів до Росії. Відповідно, продукція тільки цих виробників може експортуватися до Казахстану. До створення Митного союзу обмежень на поставку молочної продукції до Казахстану як щодо номенклатури, так і щодо виробників не було.

Втрата ринку Казахстану негативно позначиться на діяльності безпосередніх виробників молока та молочної продукції і на економіці держави в цілому. На внутрішньому ринку осіло додатково до 5 тис. тонн сиру твердого, сухого молока, спредів, які раніше експортувалися до цієї країни.

Це спричинило згортання виробництва, брак коштів для закупівлі сировини і на виплату зарплати.

- На нараді, де ви виступали, постійно наголошувалося на необхідності підтримки і захисту виробників молока. Як на промислових комплексах, так і на селянських подвір'ях.

- По-іншому й бути не може. Адже робимо одну справу. Тим часом наступного року ситуація і для селян, і для нас може ускладнитись. Річ у тому, що сільгоспвиробники можуть втратити єдину підтримку - дотацію за продане молоко для промислової переробки за рахунок повернення ПДВ від реалізації готової продукції. А це спричинить падіння закупівельних цін на молоко або неминуче зростання роздрібних цін: на молоко - до 30 відсотків, масло вершкове - до 40 відсотків, сир твердий - 35-40 відсотків.

- І щоб усього цього не сталось, члени Національної асоціації молочників звернулись до керівників держави?

- Так. Ми вважаємо, якщо не зупинити неконтрольований імпорт продукції сумнівної якості за демпінговими цінами, не усунути експортні перешкоди, не відмінити адміністративне регулювання цін на молоко та декларування цін на готову продукцію, то наступного року вже не буде ні виробників, ні переробників молока. Лише комплексний підхід до вирішення питань, які накопичувались двадцять років, може врятувати галузь. Нам уже далі нікуди падати. Проблема в тому, як зібратись з силами для відродження.