Дипломат — це голос держави на міжнародній арені, суспільства загалом і кожного його члена зокрема. Наскільки зовнішньополітичні кроки української влади відповідають очікуваннями соціуму? Відповіддю на це запитання стали підсумки відповідного загальнонаціонального соціологічного опитування.

На думку міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, опитування дає те, чого завжди бракувало українській дипломатії: чітке розуміння очікувань суспільства як орієнтир до дій.

«Про повну синхронізацію з побажаннями суспільства, зважаючи на історичні закономірності, не йдеться. Проте такі опитування на постійній основі дали б змогу простежувати динаміку настроїв суспільства. Дуже радий, що опитування підтвердило важливість того, що я як міністр роблю. Ідеться про те, щоб дипломати більше уваги приділяли підтримці українського експорту у світі та залученню інвестицій в Україну. Посли мають брати активну участь у налагодженні контактів між українськими підприємцями та інвесторами, а не просто передавати потенційним партнерам контакти один одного», — акцентував очільник зовнішньополітичного відомства.

Міністр запевнив, що всіх дипломатів поінформують про підсумки опитування, які вказують, де треба краще комунікувати із громадянами, де суспільство дає кредит довіри, дозволяючи сміливіше вести міжнародні переговори.

«Люблінський трикутник» (Україна, Польща, Литва), створений цьогоріч, — перша ластівка нового мережива, яке єднатиме нашу країну з прогресивним Заходом. Колаж Ірини НАЗІМОВОЇ

Незмінність курсу на Захід

Презентував у столиці підсумки загальнонаціонального соцопитування про очікування українського суспільства від зовнішньої політики України перший заступник директора центру «Нова Європа» Сергій Солодкий. Він зазначив: 45,3% українців вважають, що дипломати мають зробити пріоритетним питання здобуття ринків для українських виробників (економічна дипломатія).

У трійку пріоритетів зовнішньої політики увійшло питання налагодження тісної співпраці шляхом стратегічних партнерств з іншими країнами — Великою Британією, США тощо, а також євроінтеграція. Зі США — у галузі безпеки, з ЄС — економіки.

«70% українців вважають, що Україна має продовжувати проєвропейські реформи, навіть якщо ЄС не надаватиме перспективи членства. Протягом кількох років ця цифра не змінюється, тобто проєвропейські реформи в тренді. Курс на Захід: 66,6% українців за членство в ЄС, 48,4% — в НАТО. Серед очікувань від США після президентських виборів на першому місці надання Україні безпекових гарантій. Очікування від ЄС більше пов’язані з економічним блоком, добробутом. Українці очікують, що ЄС стимулюватиме прихід інвесторів або сприятиме створенню в Україні нових місць.

60% українців лідеркою суспільних симпатій назвали канцлерку Німеччини Ангелу Меркель. Вони скоріше або повністю їй довіряють. Аутсайдером цього рейтингу прогнозовано став російський президент Володимир Путін. Йому не довіряють понад 70% українців. 60% вважають, що Росія не припинить агресію, якщо Україна відмовиться від курсу на НАТО та ЄС, тобто прозахідного.

Найвідчутнішою допомогою Україні у протидії російській агресії наші громадяни визнають допомогу США, ЄС, Німеччини, Польщі та Канади. Це п’ятірка лідерів. За активне просування питання миротворчої місії ООН на сході України 36,7% українців, 22% — за можливість розташування миротворчої місії лише на лінії фронту (це російський підхід). Але більшість таки виступає проти будь-яких поступок у миротворчому питанні», — оприлюднив підсумки опитування Сергій Солодкий.

Він додав, що 37,7% виступають за поєднання ціннісного й прагматичного (меркантильного) підходів під час ухвалення зовнішньополітичних рішень. За суто ціннісний підхід — 29,6%, меркантильний — майже 26%. Тобто за його словами, є збалансований, поміркований підхід з переважанням ціннісного.

Перед вітчизняною дипломатією кожен новий рік ставить дедалі складніші завдання. Фото з сайту president.gov.ua

Пріоритети на наступний рік

Дмитро Кулеба, коментуючи підсумки, констатував: «Влада більш-менш синхронізована з українським суспільством. Наприклад, раніше багато було міфів про поступки Росії, щоб та припинила агресію. Тепер стався важливий суспільний зсув у цьому питанні (майже 60% українців вважають, що Росія не припинить агресію, якщо Україна відмовиться від курсу до НАТО та ЄС. — Ред.). Це зміцнює нашу переговірну позицію, коли йдеться про протидію російській агресії. Щодо ціннісно-прагматичного підходу до ухвалення зовнішньополітичних рішень: цінності важливі, фундаментальні, але можна бути ціннісним, коли маєш достатньо грошей у кишені, гарантована твоя безпека і можеш собі дозволити таку розкіш. Якщо нема таких умов, то має бути висока частка прагматизму в рішеннях, які ухвалюєш».

Про плани на 2021 рік, міністр запевнив: влада рухатиметься за тими напрямами, яких суспільство очікує.

«Продовжиться тема протидії російській агресії на всіх фронтах. Це буде рік запуску Кримської платформи — нового елемента в усій архітектурі протидії російській агресії. Проведене соцопитування свідчить, що із Кримською платформою влада влучає в очікування суспільства, позитивно оцінено таку ініціативу. Для теми малорозкрученої, яка ще тільки на стадії розроблення, це добре. Ми точно поцілили в больову точку українського суспільства, яке вважає, що влада занадто мало робить для деокупації Криму. Уже є держави, готові долучитися до цього складного проєкту.

2021-й стане роком закордонних українців: працюватимемо над підвищенням ефективності відносин з українцями за кордоном. Рухатимемося азійським треком, предметніше займатимемось Африкою. Цього року провели багато аналітики щодо Африки, тепер аналітика має перетворитися на політику. Розраховуємо на великі прориви у відносинах з деякими країнами.

Ще одна велика тема на наступний рік — відносини зі США. Завдяки цій співпраці станемо ще сильнішими, і наше партнерство зі США поглибиться», — переконаний міністр.

Дмитро Кулеба хоче, щоб дипломатія не відривалася від народу: «Маємо вести країну вперед, а куди вести, знаємо — на захід, назад у європейський політичний, правовий та культурний простір. Але не лише усталеними формулами: євроінтеграція, євроатлантична інтеграція. Створюємо нові формули, які з’єднують Україну із прогресивним Заходом. Розвиватиметься важливий проєкт «Люблінський трикутник» (Україна, Польща, Литва), створений цього року. Створюватимемо нові мережива, щоб ще тісніше вплітати Україну в європейський контекст».

Стратегічні союзники

Прокоментувала підсумки дослідження Надзвичайний і Повноважний посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.

«Вони неочікувано позитивні, бо більшість українців вважають, що Німеччина має перетворитися на стратегічного союзника України. Приємно, що пріоритети, які закладали ми в ЄС, відповідають очікуванням українців, зокрема боротьба з корупцією — це великий крок до тіснішої співпраці з ЄС. Вважаємо, що наша співпраця має стратегічніший вигляд, хотіли б поглибити її у процесі децентралізації. До нього долучаємося протягом п’яти років і задоволені цим процесом. Важливо закріпити цю реформу в Конституції відповідно до принципів ЄС, і дуже важливо, щоб громади мали власне фінансування, щоб планувати і реалізовувати певні програми.

Після децентралізації дуже важливим аспектом стане реформа системи правосуддя. Шукаємо довгострокових партнерських відносин. Багато наших компаній працюють в Україні. Щойно підписали меморандум про взаєморозуміння в енергетичному секторі з різними компаніями. Ми справді зацікавлені заходити в Україну, реалізовувати різноманітні ідеї, розглядати можливість інвестування у відповідний сектор.

Ще один напрям — сільське господарство. Працюватимемо з Україною в цій галузі, щоб вона стала ефективнішою», — зазначила Анка Фельдгузен.

Незмінною залишається підтримка Німеччиною територіальної цілісності України. Посол запевнила, що її країна підтримує і підтримуватиме нашу на шляху до миру.

«Це тривалий і тернистий шлях. Ми розуміємо наскільки складно рухатися в цьому напрямі, але це треба робити терпляче і поступово», — зауважила дипломат.

Важливі ідеї

Експерти зазначають, що підсумки презентованого соцопитування перенесли розмову про зовнішню політику на доказовий рівень, окреслено завдання, які суспільство ставить перед дипломатією як найважливішим засобом ведення зовнішньої політики. Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко наголошує, що будь-яка політика країни має ґрунтуватися на суспільному запиті, добре вивченому й інтерпретованому.

Підсумки опитування свідчать, що європейський західний вектор залишається актуальним, сталим, стратегічним для суспільства, своєрідним дороговказом для українських політичних еліт.

«Трактування українцями європейського вектора як економічного цілком очікуване. Адже Європа асоціюється з позитивним образом суспільства, яке належно забезпечує базові потреби, права, можливості для самореалізації. Для такого суспільства не характерний високий рівень бідності. Нині досить багато критичної, зокрема й негативної інформації, яка висвітлює кризові явища в Європі й на Заході загалом. Проте українці зберігають довіру саме до сприйняття європейського способу життя, ціннісного європейського каркасу й асоціюють це з успішним суспільством. Це свідчить, що цей орієнтир стає якіснішим, ніж був раніше.

Але треба зважати, що 30% українців налаштовані або євроскептично, або антизахідно. Це виявляють майже всі опитування. Тож маємо бути свідомими, що за голоси цих людей, а це відчутний сегмент суспільства, точиться постійна боротьба. Триває боротьба й за розширення цього сегменту, щоб збити Україну із західного вектора», — каже Олександр Сушко.

Він вважає за необхідне адресувати ідеї зокрема й цьому сегменту, який хоче бачити Україну державою з високими життєвими стандартами, однак чомусь не асоціює їх з євровектором.

Експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький застерігає, що не можна ставити знак дорівнює між діями дипломатів і євроатлантичною інтеграцією (соцопитування зафіксувало надійну євроатлантичну більшість суспільства). Велика частина роботи з євроатлантичної інтеграції, за його словами, — не дипломатична, дипломати можуть домовлятися, якщо є для цього підстави. Тобто це робота всіх гілок влади і громадянського суспільства. Євген Глібовицький запевняє, що все треба робити поступово, бо швидкі перетворення створюють напругу і навіть опозицію в суспільстві. Є велика залежність між віковим чинником і прихильністю до євроатлантичної інтеграції. Що молодші українці, то більше серед них прихильників. І в цьому Україна має великий запас міцності на осяжну перспективу.