Торік 38,2 тисячі осіб, серед яких 31 тисяча мали статус безробітних, скористалися послугами служби зайнятості Рівненщини. І хоч на кожну вакансію претендувало дев’ять безробітних (жорстка конкуренція, що й казати!), 15,3 тисячі людей отримали роботу. Cлужба зайнятості Рівненщини за підсумками комплексної оцінки роботи — серед лідерів в Україні.
2023 року працюватимуть на розвиток економіки краю насамперед через можливості, які навіть у цей буремний час дає українцям держава. Про них розмова з директором Рівненського обласного центру зайнятості Іваном ТКАЧУКОМ.
— Іване Федоровичу, Рівненщина, на щастя, залишається тиловою областю. Отже, як наголошує начальник ОВА Віталій Коваль, маємо працювати і за себе, й за тих, хто цього робити не може. Щоб підсилити бюджети різних рівнів і влити в нашу економіку життєдайні кошти.
— По-іншому й бути не може, бо битви виграють армії, а війну — економіка. Звісно, в перші місяці війни наша економіка знизила оберти, й ринок праці відреагував на це скороченням пропозицій роботи. Однак до кінця року економічна активність фактично вийшла на довоєнний рівень. Своєрідний маркер цього — надходження до бюджетів усіх рівнів. Так-от, порівняно з 2021-м 2022 року область сплатила податків у 2,2 рази більше. А це надія на нові робочі місця та розвиток ринку праці в непростому 2023-му. Ми усвідомлюємо, що нині суспільство поділяється на дві категорії: тих, хто захищає нас на фронті, й тих, хто працює на економіку, отже на перемогу. Другою категорією людей ми й займаємося.
— І робите це фахово, оперативно й результативно, з усвідомленням реалій, які змінилися. А як змінився ринок праці від початку повномасштабного вторгнення?
— Одні професії відходять, інші заходять на ринок. Ми намагаємося вловити ці тенденції й відреагувати на них навіть на випередження. Адже маємо потужний центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, де вчимо, перенавчаємо, готуємо на замовлення роботодавців фахівців за 58 професіями та приблизно 150 напрямами. І не лише з Рівненщини, а й з інших областей. Із загальної кількості безробітних, які проходили навчання на базі закладів ДСЗ, найбільше — 3 тисячі осіб — навчалися саме в нас. Ми постійно доповнюємо й розширюємо список спеціальностей, на які є попит. Бо для роботодавців, що працюють на економіку, в нас немає слова «ні».
Скажімо, щойно з’явилася професія «оператор дрона», ми ліцензували її, з допомогою німецьких партнерів закупили сучасні безпілотні літальні апарати й почали підготовку фахівців. Уже навчили дві групи, наприкінці січня працюватимемо із третьою й четвертою. Також пропонуємо широкий спектр IT-професій: якщо Україна — цифрова держава, то кожна людина повинна володіти відповідними навичками.
Активно співпрацюємо з військовими адміністраціями. Скажімо, на зустрічах із бізнесом, які від початку війни постійно проводить начальник ОВА Віталій Коваль, прозвучало питання: де взяти слюсарів для обслуговування мініелектростанцій, що працюють в області? Ми таких фахівців не готували, тож плануємо ліцензувати цю спеціальність. Чимало питань вирішуємо на марші, але хіба може бути по-іншому в умовах воєнного часу?
— То які ваші пріоритети 2023 року?
— Пріоритет у нас один: перемога. Але щоб наблизити її, маємо офіційно працевлаштувати якнайбільше людей, насамперед наших демобілізованих захисників. Навчити, перенавчити й повернути їх в економіку держави й до активного трудового життя. Приміром, прийшов із фронту чоловік, який раніше працював столяром, але вже без пальців. І обрав професію зварювальника, вчиться.
Інший пріоритет — вимушено переміщені особи. Нині в області їх понад 38 тисяч — населення Рівненщини навіть зросло порівняно з довоєнним періодом. Маємо зробити так, щоб разом з новими людьми область отримала й нові можливості. Торік 750 вимушено переміщених осіб працевлаштувалися за нашими направленнями, 134 здобули нові спеціальності. Серед них кілька жінок, які працювали в Маріуполі на металургійних виробництвах. Тепер вони стали швачками, мають роботу, шиють одяг для наших захисників. Гадаю, у відновленій і оновленій Україні ми відійдемо від громіздкої металургії, створюватимемо додану вартість на своїй землі насамперед завдяки високим технологіям.
— А чи співпрацюєте з релокованим бізнесом?
— Звісно. На Рівненщині таких підприємств уже 39, і потреби та проблеми кожного нам відомі. На їхнє прохання ми додатково ліцензували професію швачки, а ще — фахівців з утеплення приміщень за сучасними технологіями. Це надактуально, а надто в умовах енергетичної кризи. Скажімо, підприємець із Харківщини, який відкрив швейне виробництво в Гощі, створивши 80 робочих місць, каже: «Назад у Харківську область уже не поїду». Там, до речі, шиють форму для наших захисників, максимально враховуючи їхні потреби.
— Рівненщина — у трійці областей, які отримали найбільше мікрогрантів на створення або розвиток бізнесу за урядовою програмою «єРобота». Саме служба зайнятості — ключова ланка, яка адмініструє програму.
— Позитивні рішення щодо проєктів отримало 315 заявників із нашої області. 221 особі вже зараховано кошти грантів загалом на 52 мільйони. А це щонайменше 726 новостворених робочих місць на Рівненщині. Саме це головна умова: якщо грант до 150 тисяч, йдеться про одне місце, від 150 до 250 тисяч — про два і більше. Програма діятиме і 2023 року, основним джерелом її фінансування уряд уже визначив не загальний фонд держбюджету, а фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Та для людей це не має жодного значення: кошти для їхніх креативних ідей будуть. До речі, серед тих, хто торік отримав позитивні рішення, 58% — підприємці, які працюють, 32 — ті, хто започатковує власну справу і 10% — юридичні особи.
— Які ще можливості надає держава 2023 року для працівників?
— Рівненщина — одна з дев’яти областей, де безробітних уперше залучено до суспільно корисних робіт з виплатою мінімальної заробітної плати. Це зокрема виготовлення маскувальних сіток, підтримання в готовності захисних споруд, особливо на півночі області, облаштування та ремонт житлових приміщень для внутрішньо переміщених осіб, допомога своїм територіальним громадам. Тобто це початок формування тієї армії відновлення економіки, про яку каже Президент. 191 особа взяла участь у таких роботах, держава профінансувала майже півтора мільйона. Цей потрібний для країни напрям продовжуємо.
Актуальними будуть насамперед сучасні будівельні професії. Активно готуємо таких фахівців, а ще ліцензуємо певні напрями, щоб підсилити цей блок. Оскільки Рівненщина має високу лісистість, це осередок меблевого виробництва в Україні, готуємо робітничі кадри для цього важливого сектору економіки, де можна знайти себе.
На всіх напрямах дедалі більше уваги приділяємо дуальному навчанню, в якому лише 30% становить теорія, а 70% — практика на конкретних виробництвах. За цією формою майбутнє.
Є нагода підвищити власну конкурентоспроможність і через отримання ваучера на навчання. Ідеться не лише про робітничі професії, а й про підготовку на наступних рівнях освіти. Людина сама обирає і навчальний заклад, і професію з переліку, який формує Кабінет Міністрів. А уряд цей перелік щороку розширює відповідно до потреб економіки. До речі, добре було б робити це з урахуванням пропозицій областей, бо потреби регіональних ринків праці на півдні та приміром на заході різні. Якщо раніше ваучером могли скористатися лише особи віком понад 45 років, які мають не менш як 15 років страхового стажу, то нині до їхнього числа додалося ще кілька категорій. Ідеться насамперед про звільнених з військової служби, зі служби в органах внутрішніх справ, внутрішньо переміщених осіб. Тобто для людей держава додає можливостей знайти себе в рідній країні та, попри буремний час, створювати додану вартість на своїй землі. Але війна значно пришвидшує ці процеси. Законодавець передбачив, що тепер людина може перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу у зв’язку з безробіттям не більш ніж 90 днів. Але є проблема: більшість навчальних курсів триваліші. Працювати в цей час людина не може, а за що ж їй жити? Щоправда, днями парламент ухвалив у першому читанні закон «Про освіту дорослих», це значно розширить наші можливості щодо скорочення термінів навчання. І звісно, самих здобувачів освіти.
— А що змінюється для роботодавців?
— Їхні можливості теж розширено і адаптовано до змін у державі загалом й на ринку праці зокрема. Так, ставки ЄСВ за 12 місяців тепер компенсують не лише за працевлаштування на новостворене робоче місце, а й, скажімо, на наявну вакансію. За працевлаштування внутрішньо переміщеної особи, як і 2022-го, є відшкодування в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Тепер роботодавці можуть отримати ще й відшкодування до 50% мінімальної заробітної плати, обравши для себе молодого працівника або ж працевлаштувавши людину, якій до 35 років, на перше робоче місце. Водночас законодавець посилив захист для людей передпенсійного віку (під час їх працевлаштування роботодавцям компенсують до 50% ЄСВ за 12 місяців).
— Отже, цими механізмами держава стимулює роботодавців, скажу так, відбілювати ринок праці?
— Безперечно, і я це підтримую. Якби кожен бізнес брав на роботу людей через легалізацію вакансій у центрах зайнятості, тоді й Закон «Про вакансії» працював би на повну силу. А ми мали б об’єктивну картину того, де перебувають і чим займаються наші люди. Погодьтеся, у воєнний час це надактуально. Гадаю, держава й далі посилюватиме вплив на тіньовий ринок, бо вихід на світло — це податки, економіка, і врешті наша перемога.
Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Іван ТКАЧУК. Народився на Рівненщині, закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут та Міжрегіональну академію управління персоналом. Був представником Президента України в Гощанському районі, головою Гощанської райдержадміністрації та райради. Із 2001 року очолює Рівненський обласний центр зайнятості.
Заслужений працівник соціальної сфери, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, має високі галузеві відзнаки.
Ми в Google+