«Електроважмаш» — підприємство, яке не має аналогів не лише на Харківщині, а й в Україні. Завод виробляє унікальну продукцію для теплових, атомних і гідроелектростанцій, обладнання для залізничного і міського електротранспорту. У 2000-му перебував у стані банкрутства. 2015-й закінчив із мільйонними збитками. З якими результатами підприємство підійшло до 70-річчя у 2016-му та які його перспективи розвитку, «УК» поцікавився у в. о. директора ДП «Електроважмаш» Дмитра КОСТЮКА.
.jpg)
УК: Дмитре Васильовичу, минулий рік «Електроважмаш», що входить у топ-50 найбільших держпідприємств і має стратегічне значення для економіки і безпеки України, закінчив зі збитком. Яка нині ситуація на заводі?
— Минулий рік був надзвичайно складним для підприємства. Причин кілька: погіршення політично-економічної ситуації в країні, девальвація гривні, брак державної програми розвитку великих промислових підприємств, значних замовлень енергокомпаній, припинення деяких проектів через кризу і воєнні дії на сході України. Плюс істотний репутаційний ризик через дії колишнього керівника і неприємну «спадщину» у вигляді мільйонних збитків. Ми робимо все можливе для покращення фінансово-економічного стану заводу.
УК: То чи вдалося підприємству поліпшити фінансові та виробничі показники за І півріччя 2016-го?
— Докладено максимум зусиль, щоб врятувати збиткове підприємство та вийти на беззбитковий рівень уже у І кварталі 2016-го. Та досягти цього вдалося лише у ІІ кварталі. Фінансові показники за цей період зросли на майже 10 мільйонів гривень порівняно з І кварталом. Виробничі показники теж збільшились і перевищили планові. І це попри нестачу в заводу більш рентабельних енергетичних контрактів. Усе це — результат підвищення продуктивності праці, зменшення собівартості продукції й агресивної цінової політики підприємства. Завод уперше за кілька років збільшив ціни на електротягове обладнання.
УК: Чи вплинули торішні збитки на штат і зарплати працівників?
— Усім непросто. Проте «Електроважмаш» — соціально спрямоване підприємство, яке дбає про соціальний захист і добробут працівників. Стабільно і без затримок виплачуємо зарплати п’яти тисячам співробітників. На 100% виконуємо Колективний договір, який визнано найкращим у галузі за останні кілька років. У ньому передбачено щорічне підвищення зарплат. Тож з 1 липня зарплати на «Електроважмаші» зросли на 19%.
У складні часи ми прийняли рішення, що замість скорочення треба всім трохи затягнути паски. Пішли шляхом оптимізації витрат. За погодженням з Мінекономрозвитку я змінив організаційну структуру підприємства. Зменшив безпрецедентну кількість заступників удвічі, об’єднав служби, функції яких дублювалися. Завдяки цьому ефективність роботи підвищилася в рази. Керівники всіх рівнів тепер несуть відповідальність за свою роботу, а не перекладають її на інших.
УК: Яку частку продукції експортуєте і чи плануєте розширювати географію поставок?
— На експорт іде більшість продукції. В першому півріччі 2016-го за кордон було продано 92%. Географія поставок широка: це Індія, Сербія, Таджикистан, Казахстан, Туркменістан, Бангладеш, Узбекистан, Молдова, Нова Гвінея.
Звісно, працюємо над розширенням географії. Ведемо активні переговори з Туреччиною, Іраном, країнами ЄС, працюємо над проектом поставки тягового обладнання для індійських залізниць. Укладення такого контракту дасть змогу освоїти новий ринок, обсяг якого в найближчі 5 років оцінюють у 75 мільярдів доларів, які надає уряд Індії через значне збільшення залізничних перевезень.
Планую забезпечити присутність «Електроважмашу» в Середній Азії й Бразилії. Величезний потенціал для нас — енергетика Середньої Азії й Казахстану. Також ведемо перемовини з Румунією і Болгарією про поставки двигунів постійного струму на їхні меткомбінати. Беремо участь у міжнародних виставках, де зустрічаються топ-менеджери найбільших енергетичних і транспортних компаній. У вересні представимо «Електроважмаш» у Берліні, на 11-й найбільшій у світі виставці транспортних технологій InnoTrans 2016.
УК: До речі, а держзамовлення маєте?
— Нещодавно синхронно запущено три енергоблоки Дністровської ГАЕС з обладнанням «Електроважмашу». Завод відвантажив продукцію Дніпровській і Кременчуцькій ГЕС у межах спільного проекту «Укргідроенерго» та ЄБРР. Готуємося до завершального етапу тендера на модернізацію семи машин Канівської ГЕС.
Нині практично самостійно працюємо над портфелем замовлень. З огляду на масштаби і значення заводу одним з найбільш ефективних рішень для його розвитку було б отримання держзамовлень. Ми докладаємо максимум зусиль для стабілізації фінансового стану підприємства і його подальшого розвитку. Та тут нам не обійтися без допомоги Мінекономрозвитку і підтримки уряду. На моє глибоке переконання, потрібна державна довгострокова програма розвитку великих промпідприємств. Вона має стати точкою відліку розвитку промисловості, зокрема енергетичної та машинобудівної галузей.
Безумовно, нам важливо як експортерові не лише бути присутніми, а й розвиватися на міжнародному ринку. Бо через коливання валютного курсу і девальвацію гривні несемо величезні фінансові ризики. Адже укладаємо довгострокові контракти з українським замовником у гривнях, а матеріали закуповуємо в іноземній валюті. У підсумку після закінчення контракту підприємство може неочікувано зазнати збитків. Лише за останні два роки через девальвацію гривні наша виручка знецінилася майже втричі.
З позитивних моментів хочу відзначити ухвалення урядом Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року. Її реалізація має підвищити ефективність роботи об’єднаної енергосистеми України.
УК: Чи сплачує «Електроважмаш» дивіденди державі й чи порушували уже питання приватизації заводу?
— Торік через збитки дивідендів не нараховували. Цьогоріч їх розмір теж залежатиме від фінансового результату 2016-го і становитиме 75% чистого прибутку (до 2016-го — 15%). Як наслідок, підприємство лише мінімально підтримуватиме у робочому стані основні засоби, зношені на 65%, і не зможе їх оновити. Жодних повідомлень про приватизацію не бачив. Нині «Електроважмаш» — стратегічне підприємство і на 100% перебуває у держвласності.
УК: Чи маєте довгострокову стратегію розвитку заводу?
— Звісно. До 2020 року плануємо у понад двічі збільшити продаж. З огляду на масштаби і значення заводу для Харкова та країни найефективнішими рішеннями будуть держзамовлення й урядова підтримка вітчизняного виробника у реалізації проектів з розвитку енергетики та інфраструктури. Ключовими напрямами стануть реорганізація, реформування системи закупівель, регламентація основних бізнес-процесів, технічний аудит і оптимізація виробничих процесів. Важливим також буде впровадження кращих світових практик, зокрема бережливого виробництва.
Галина РАДІОНОВА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+