МЕХАНІЗМ

«Рятування» націоналізованих банків спричинить неабияке навантаження на бюджет
і пересічних громадян

Нещодавно Національний банк України  розробив механізм реорганізації Родовід Банку в санаційну установу, що працюватиме з проблемними кредитами, яких накопичилося майже 20 млрд грн. Це рішення було сприйнято неоднозначно, оскільки більшість керівників комерційних установ сумніваються в тому, що держава зможе виділити бюджетні кошти на купівлю проблемних активів.

Світовий банк — проти

Не надто схвально зустріли таке рішення керівники Світового банку. У цьому поважному відомстві вважають, що навіть якщо й утворюється структура за типом санаційного банку, на яку необхідно буде витратити чимало державних грошей, то вона повинна працювати як із «старими», так і з «новими» державними банками. Однак керівництво уряду цього і не заперечує — отже, Родовід Банк обслуговуватиме державні Ощадбанк та Укрексімбанк, а також Укргазбанк та банк «Київ», які стали державними.

Термін дії санаційної фінансової установи буде прописано в її статуті. Втім, у відповідному урядовому розпорядженні написано, що банк працюватиме з активами державних та націоналізованих установ не більше 5 років.

Також Родовід Банк повинен отримати ліцензію, згідно з якою йому надаватиметься право розміщувати кошти, в тому числі в іноземній валюті та банківських металах, від свого імені. Нацбанк залишив за ним право на торгівлю валютою як на готівковому, так і на безготівковому ринках. Дуже важливо, що у фонд погашення заборгованості Родовід Банк може приймати не лише грошові кошти, а й майно.

Зайвий  тягар

Чи потрібен такий санаційний банк Україні? Як  позначиться  його діяльність на кредиторах та на клієнтах націоналізованих і державних банків — питання далеко не другорядне. Варто нагадати, що  влітку минулого року, коли в першому читанні було ухвалено законопроект «Про санаційний банк», про нього досить несхвально говорив президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко. На його думку, для роботи цій установі знадобиться від 17 до 80 млрд грн. Щоб віднайти ці кошти, випускатимуться цінні папери, які породять, по суті, приховану емісію, і все це ляже тягарем на всю українську спільноту. О. Сугоняко вважає, що всі ризики, пов’язані із погашенням заборгованості з цінними паперами, будуть відшкодовувати платники податків.

Втім, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь вважає, що він, принаймні зараз, не бачить ані негативу, ані позитиву для вкладників та кредиторів державних і націоналізованих банків від дії санаційної фінустанови. Однак фахівець зазначає, що нині немає інформації ні про те, наскільки Родовід Банк готовий стати санаційним, ні про те, за якими цінами він скуповуватиме активи установ-колег.

«У принципі, як на мене, уряд поводив себе в цьому питанні доволі непослідовно. Так, спочатку він заявляв, що всі націоналізовані банки зливатимуть в один, згодом — що на основі банку «Київ» буде створено поштову фінустанову. Потім народилася ідея продажу інвесторам усіх банків окремо. Таким чином, єдиної стратегічної політики в цьому питанні ніколи не було, як і немає зараз», — стверджує він.

Цікаво і те, що сьогодні навіть в аналітиків Нацбанку існують певні сумніви щодо ефективності роботи санаційного банку. Про це нещодавно повідомили співробітники центру наукових досліджень Нацбанку. За їхніми словами, функціонування такої установи створить серйозне навантаження на державний бюджет та платників податків (саме такої ж думки притримуються і керівники АУБ). У головній фінансовій установі країни впевнені в тому, що створювати санаційний банк треба лише у випадку банкрутства значного банку або присутності системного ризику, й існувати він повинен не більше трьох років. Таким чином, запитань щодо створення та діяльності такої санаційної установи на сьогодні лишається набагато більше, ніж відповідей.