Нині бібліотека — не тільки сховище книжок, де можна говорити лише пошепки, — взяв книжку, приніс її. Сучасні книгозбірні дедалі частіше перетворюються на мультимедійні сервісні центри, культурно-освітні осередки громади.
Про Державну бібліотеку України для юнацтва розповідає її директор Георгій Саприкін, український бібліотекознавець, педагог, кандидат педагогічних наук, доцент. Автор понад 40 публікацій у фахових наукових виданнях, голова редколегії часопису «Бібліосвіт», організатор наукових та науково-практичних конференцій.
— Георгію Анатолійовичу, чим особлива бібліотека, яку ви очолюєте майже два десятиліття?
— Нас виокремлює позитивна зарядженість та орієнтованість на потреби молоді. Як методичний центр допомагаємо мережі обласних бібліотек для юнацтва/молоді. Звичайно, надаємо всім верствам населення культурні, освітні, інформаційні послуги, проте у пріоритеті — найближче майбутнє України. Ми наполегливо працюємо, щоб розумні люди в нашій країні на підґрунті моралі спромоглися вивести державу на новий рівень розвитку.
— Сучасна бібліотека — це не тільки книгозбірня. Що нині пропонує відвідувачам Державна бібліотека України для юнацтва? Її користувачі — здебільшого молодь?
— Бібліотеку відвідують і реально, і віртуально. Ми створили сайт, перейшли на нове програмне забезпечення бібліотечно-інформаційного обслуговування. Працюючи з молоддю, неможливо зупинятися. Молодь дуже швидко опановує сучасні технології, тому ми повинні зробити все можливе, щоб бути їй цікавими. Тішить, що до нас приходять не тільки по книжки чи пресу, а й заради живого спілкування. Наші заходи викликають інтерес, і мені дуже приємно, що й у будні, й у неділю в бібліотеці вирує життя.
Нині, в умовах пандемії, працюємо за іншим графіком. Проте намагаємося надавати якісні послуги молодим українцям.
— Чим живе бібліотека? Як працює в умовах епідемічної небезпеки? Що вдалося зробити за цей час?
— Можу розповісти про життя бібліотеки на прикладі останнього місяця. Налагоджено співпрацю з масштабним проєктом знань «Інтелектуальні дискусії». Розпочато співпрацю з інтелектуальною студією iq.studioo! (Одеса). Почали співпрацю зі спеціальною середньою школою-інтернетом №9 для глухих.
Започатковано співпрацю з Малою академією наук України. Державна бібліотека України для юнацтва підтримуватиме проєкт МАН «Дитяча академія «ФУТУРУМ». На базі бібліотеки відбуваються заняття наукових гуртків для школярів. Почали взаємодіяти з Фундацією Дарини Жолдак (благодійний фонд, який підтримує талановитих підлітків, популяризує читання і розвиток культури).
У виставковій залі Державної бібліотеки України для юнацтва з успіхом експонують картини молодих та іменитих художників. До слова, виставки вже розплановано до кінця року.
— Георгію Анатолійовичу, бібліотека — це одне ваше крило, а друге — мандри. Ви побували у майже 60 країнах. Розкажіть про це захоплення.
— Люди вважають мандри, професіоналізм і любов найважливішими складовими повноцінного життя. Відвідавши всі обласні центри України й невеличкі міста, можу сказати, що наша країна заслуговує зовсім іншого ставлення громадян і влади. У нас є історія, мальовничі, загадкові, навіть містичні місця, але про них треба говорити і створювати інфраструктуру, особливої уваги потребують дороги. Розвиток внутрішнього туризму дає поштовх до переоцінки минулого, розвитку економіки, гордості за красиву країну.
Нині найпривабливіший континент, на мій погляд, — Азія. Вона поєднала історію, традиції та неймовірне економічне зростання. Енергетично Азія — це підліток, а Європа — стара сеньйора.
— Яка, на вашу думку, роль бібліотеки і бібліотекаря в наш час? Яких трансформацій можна очікувати у бібліотечній справі в майбутньому? Чи є у книгозбірень майбутнє і яке воно?
— Відповідно до того, що бачив у світі, мушу сказати: у країнах, де найкраще розвинена бібліотечна справа, не було економічної кризи (Сінгапур, Китай, Данія, Фінляндія). У мене таке враження, що коли у бібліотеку приходять користувачі, то там фахівці вже знають усі їхні потреби.
Скільки нових книгозбірень у світі, і яких! Палаци світла, розуму і культури.
Нині, коли світ створює суспільство знань, роль бібліотек у побудові майбутнього має велике значення. Пригадую розповідь лікаря, який має право працювати у країнах ЄС. Свого часу він практикував у Німеччині, а його колегу, талановитого фахівця зі Східної Європи, звільнили після закінчення контракту лише тому, що за три роки роботи він не відвідав бібліотеку, не займався самоосвітою. Бо з’являються нові технології, і треба до них бути готовими.
Ми повинні допомагати населенню саморозвиватися, вчитися надавати індивідуальні послуги, бо ми всі різні, і це позитивно.
Тетяна ТАРАСЮК
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+