Начальник головного 
управління Держземагентства 
у Чернівецькій області 
Георгій ВЕРДЕНЮК

Чернівецька область завершила нормативно-грошову оцінку землі. Уперше з часів незалежності повністю оцінено землі гірського Путильського району. Загалом обласне управління Держземагентства, Інститут землеустрою, Чернівецький геоінформцентр і ДП «Центр ДЗК» провели велику роботу з упорядкування сфери землекористування у краї. Триває інвентаризація земель у межах і за межами населених пунктів, розмежування земель державної й комунальної власності (виготовлення і видача державним, комунальним установам та організаціям державних актів на право постійного користування). Про те, якою буде ціна чернівецької землі, та про особливості її оренди наша розмова з начальником головного управління Держземагентства у Чернівецькій області Георгієм ВЕРДЕНЮКОМ.

—   Георгію Петровичу, то яка ціна нашої землі?

— Так і хочеться сказати, що земля безцінна. Проте — вона об’єкт суспільно-економічних відносин, засіб агровиробництва, тож має ціну, зокрема комерційну. Вважають, що середня вартість одного гектара буковинської ріллі становить  7—12 тис. грн. Але якщо провести грунтовні обстеження із застосуванням прийнятих на сьогодні коефіцієнтів індексації, то його ціна буде 23—25 тис. грн.

  — Це відповідає ціні аналогічної ріллі у країнах Європи?

— Ніде в Європі такої землі нема: наша, українська, і буковинська зокрема — найкраща. Схожа рілля, скажімо, у Румунії чи Польщі коштує від 800 до 3 тис. євро за 1 га.

Проте реальної ціни своїй землі ми досі не склали. Одна з найвагоміших  причин цього — брак методики (її саме опрацьовують) визначення якісної характеристики сільськогосподарських угідь. Тож доки достеменно не знатимемо, на чому стоїмо, — в буквальному сенсі — доки не оцінимо кожну земельну ділянку, ясна річ, не можемо створити ринок землі й пустити її у вільний комерційний обіг.

  — Треба розуміти, що впровадження системи земельного кадастру зніме проблему неповної поінформованості щодо чи не основного нашого багатства.

— Із 1 січня 2013 року набирають чинності основні положення Закону України «Про державний земельний кадастр». Усю інформацію із земельних відносин (території й межі населених пунктів, проекти землеустрою, індексно-кадастрові й топографічні карти, матеріали з нормативно-грошової оцінки землі, якісна характеристика грунтів) буде оцифровано і занесено до єдиної державної бази даних. На сьогодні у посиленому режимі ми опрацювали 80% необхідної інформації й готові до призначеного на 1 грудня випробування загальнодержавної автоматизованої системи земельного кадастру.

Мої колеги з інших областей можуть сказати, що, мовляв, у найменшій області країни обрахувати землю не так уже й складно. І помиляться. То правда, що у нас малі площі. Приміром, середньостатистичний пай у Кіровоградській області становить 17 га проти наших 1,2 га. Але у нас багато ярів, лісосмуг. Якщо на Кіровоградщині в одному господарстві налічується 4—5 агровиробничих грунтів, то у нас — до 25, і всі вони мають різну вартість, різний склад і бал бонітету.

Вичерпна картина щодо якості грунтів дасть нам змогу об’єктивно оцінювати ефективність господарювання на землі. Адже на одних полях урожайність  80—90 центнерів зернових з гектара — норма, а на інших 45 центнерів — щастя.

Українські землі — найкращі у Європі. Фото з сайту prorabkubani.ru 

— За тридцять років праці у сфері земельних відносин ви, напевно, вивчили кожне буковинське поле. Земля зазнала якісних змін?

— Час нещадний до всіх і всього. Але навряд чи лише його впливом можна пояснити те, що тепер є багато земель змитих, понівечених водною ерозією, забур’янених.  Результати наших обстежень свідчать про тенденцію до зниження якості земель. Не лише тих, що з певних причин залишилися без господарського ока. Інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, недотримання сівозмін виснажує ріллю.

—   Багато таких прикладів?

— Річ не в тому, щоб їх підрахувати. Нині наше управління разом із сільськогосподарською інспекцією напрацьовує механізм і порядок розроблення документації на землю з еколого-економічним обгрунтуванням сівозмін. Такий собі паспорт кожного поля. Залучаємо до цієї дуже важливої справи головних агрономів основних сільськогосподарських корпорацій, що обробляють ріллю в нашій області. Маємо з ними цілковите взаєморозуміння, бо від цих даних, зокрема, залежить вибір найоптимальніших технологій для того чи того наділу. Але щоб провести на належному рівні аналіз грунтів і зробити висновок щодо їх використання, нам потрібні відповідні лабораторії і фахівці. 

Нині працюємо над визначенням тих земель, насамперед сільськогосподарського призначення, якими може розпоряджатися держава: землями запасу, резерву, невитребуваними паями. Щодо кожного земельного кадастрового номера ділянки фіксуємо стан використання, з’ясовуємо за потреби, де власники чи спадкоємці. Інформація надходить у загальнодержавну електронну базу даних. Віднедавна у країні створено земельний банк. Так-от, окрім передбачених 120 млн грн, у його статутному капіталі будуть і земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності.

— Очільники області проголошують зростання орендної плати за пай до 600 грн і більше. Це реально?

— Чом би й ні? У середньому в області плата за використання паю сільгоспкорпораціями становить не менше 3—5% його вартості. Але в окремих господарствах Кельменецького, Сокирянського районів ця цифра сягає вже 15%. Наголошу, що розрахунки орендарів із власниками ріллі становлять 102%. Хоча здебільшого це, треба визнати, натуроплата: цукор, зерно, олія.

Земля повинна приносити власникові економічний зиск. Між іншим, за зробленою нами нормативно-грошовою оцінкою, вартість землі у межах населених пунктів збільшена у 2—2,4 раза. А це означає, що поповняться місцеві бюджети, територіальні громади отримають на свої потреби набагато більші гроші із земельного податку і оренди.

—   Чому виникла проблема, коли власники угідь не поспішають забирати державні акти на землю?

— У нас справді в районах зберігається готових до видачі кілька тисяч державних актів на право власності на земельну ділянку. Люди, певно, ще не знають, що з вересня цього року, згідно зі змінами у земельному законодавстві, плата за видачу та реєстрацію державних актів не стягується. Районні відділи земельних ресурсів навіть почали практикувати виїзд наших реєстраторів у села і видавати акти на місцях.

Це питання ми вирішимо. Але у сфері земельних відносин є серйозна проблема, розв’язання якої потребує державного втручання. Ідеться про те, що власники землі не можуть розпоряджатися своєю власністю, як це передбачено Конституцією. Сьогодні людині похилого віку (а 80% власників паїв — пенсіонери), щоб передати свій пай дітям чи родичам, потрібно спочатку… померти. За життя вона передати пай не може, хіба обумовити у заповіті. У нас в області чимало випадків, коли діти живуть за кордоном, і врешті родина може втратити свою власність.

Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Георгій ВЕРДЕНЮК. Народився у вересні 1966 року в с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області.

Закінчив Львівський державний сільськогосподарський інститут за спеціальністю «Землевпорядкування». Навчається у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Трудову діяльність починав у 1988 році техніком геодезичної групи Чернівецької філії «УКРНІІАГРОПРОЕКТ». Надалі його діяльність безперервно пов’язана із роботою у сфері земельних відносин. Працював у Чернівецькому проектно-вишукувальному, кооперативно-державному інституті «Чернівціагропроект», господарсько-розрахунковій групі землеустрою та кадастру земель, Чернівецькій філії інституту землеустрою, у Чернівецькому міському управлінні земельних ресурсів.

 У 2007—2012 роках — заступник та перший заступник начальника, а з 2 листопада 2012 року — начальник головного управління Держземагентства у Чернівецькій області.

ЦИФРИ

Із 499 тисяч жителів Чернівецької області, які отримали право стати власниками земельного наділу, зокрема на земельну частку (пай), 357 тисяч отримали державні акти на землю.

Із початку року на Буковині продано 77 земельних ділянок загальною площею 23,1 га за ціною 6,9 млн грн.