Пропорційно до зниження температури «підігрівається» у суспільстві обговорення найгострішої проблеми сьогодення — ймовірність енергетичної кризи в Україні. Щойно розпочали опалювальний сезон, а вже бракує газу, на складах недостатньо вугілля, необхідного для безперебійної робити теплових електростанцій, виробництва електроенергії. Аби знизити соціальну напругу в суспільстві, шахтарі західного регіону запевняють: в умовах, коли через війну на сході держави паралізовано роботу більшості шахт Донбасу, вони готові підставити надійне плече державі й компенсувати катастрофічне зменшення видобутку вугілля.
Бідна родичка
— Звісно, 7 шахт Львівщини, — наголосив генеральний директор ДП «Львіввугілля» Ярослав Шаварський, — не спроможні компенсувати в повному обсязі недоотримані мільйони тонн вугілля з потужного донбаського регіону, зокрема в плані якості та кількості. Однак маємо реальну можливість збільшити видобуток стратегічної сировини, ввівши в дію дві нові лави — 134-ту на «Степовій» та 306-ту на шахті «Відродження» (відтак щодоби видобуватимемо на 2 тисячі тонн вугілля більше), а також завдяки технічному переоснащенню діючих копалень. А чи запрацюють нові лави, як планувалося, — це залежить від наявності фінансових ресурсів, позаяк проведення Антитерористичної операції вносить серйозні корективи у фінансові плани держави. А щоб частково підготовлені нові лави видали вже до кінця року на-гора додаткові тонни чорного золота, потрібно 95 мільйонів гривень. Проте сказати однозначно, коли і чи взагалі буде цього року профінансовано оснащення лав, не можу. Є загроза, що роботи доведеться відтермінувати через брак коштів.
— У нинішній непростій ситуації ДП «Львіввугілля» працює, як то кажуть, з коліс, — розповідає керівник департаменту розвитку інфраструктури дорожнього господарства і ПЕК Львівської облдержадміністрації Олег Лазорко. — Копальні підприємства видають на-гора щодоби 5,6 тисячі тонн вугілля, і майже стільки споживає один з найпотужніших виробників електроенергії — Добротвірська ТЕС, решту розкуповують комунальні підприємства та інші дрібні споживачі. Шахти Львівщини завжди були у найгіршому становищі, їх хронічно недофінансовували, через що копальні не переоснащували. Та попри труднощі й проблеми, яких не бракує, у ДП «Львіввугілля» з початку нинішнього року видобуто 1 142 225 тонн вугілля. Однак шахти Галичини могли б давати значно більше конче потрібного державі вугілля, надто в теперішній час, коли, за офіційними даними, держава втратила майже 70 відсотків видобутку вугілля через війну на Донбасі. Але чи посильне таке завдання для фізично зношених, морально застарілих копалень, більшість яких експлуатують з часу їх будівництва і давно потребують модернізації, переоснащення? Адже впродовж останнього десятиліття кошти у їхній розвиток не вкладали, а лише «латали діри», аби не зупинився видобувний конвеєр.
Він констатує:
— Так склалося, що «західна кочегарка» завжди була бідною родичкою гірничої галузі. Але її надто рано «списувати» з рахунку, вона ще здатна прислужитися економіці незалежної України. Ситуація на ринку енергоносіїв, стрімке зростання вартості блакитного палива мали б стати імпульсом до розвитку вугільної промисловості та «реабілітації» стратегічної місцевої сировини, на використання якої переорієнтовуються енергетичні підприємства регіону і держави. Не політичні чинники, а економічна доцільність, прагматизм і чіткі розрахунки мають стати визначальними для підприємств щодо вибору палива. Вже невигідно працювати на дефіцитному і недешевому газі, виробництва переходять на тверде паливо, промислові запаси якого у зоні діяльності семи шахт ДП «Львіввугілля» становлять 93 мільйони тонн. І економія очевидна, і жодної загрози стабільності у роботі енергогенеруючих підприємств.
Олег Лазорко зауважує: якщо видобувати 2 мільйони тонн вугілля щороку, можна порахувати, скільки ще працюватимуть шахти регіону. Нинішня нестабільність на ринку енергоносіїв, яка завдає відчутного удару економіці держави, водночас окреслює нові перспективи для шахтарського краю та всіх видобувних підприємств ДП «Львіввугілля». Зокрема, щодо розвитку західноукраїнського вугільного басейну. На жаль, від початку 1990-х у регіоні не розпочато будівництво жодної копальні, хоча не один рік ідеться про необхідність будівництва нової шахти на Тяглівському родовищі. Ділянку вже детально розвідано і може бути передано у промислове освоєння.
Натомість, за його словами, реальних обрисів набуває перший в Україні проект спорудження приватної шахти. Дотепер у приватні руки копальні (до того ж найкращі) потрапляли за копійки, тоді як у державній власності залишались малопродуктивні. Американські інвестори готові вкладати у будівництво шахти мільярдні суми, аби вже за кілька років розпочати промислове освоєння Любельського родовища, запаси якого перевищують 170 мільйонів тонн стратегічно важливої сировини — енергетичного та коксівного вугілля. Невдовзі розпочнуть будівництво нової копальні. Відповідно до планів мали б розпочинати роботи на поверхні та будівництво шахтних стволів, але на заваді постала низка проблем, серед яких — брак спеціалістів з будівництва стволів у вугільній промисловості України: у роки стагнації більшість з них перекваліфікувалися або виїхали на заробітки. Таких спеціалістів охоче беруть на роботу в інших державах.
Певних труднощів додав тривалий процес «розлучення» Львівсько-Волинського вугільного басейну. Від початку видобутку чорного золота у західному регіоні Червоноград і сусідній із Львівщиною Нововолинськ були об’єднані в єдиний вугільний басейн, а тепер ось господарюють кожен окремо, аби ніхто не нарікав, що одні годують інших. Втім, у подібних дискусіях найпереконливіше говорить статистика: копальні Львівщини торік дали на-гора понад мільйон тонн вугілля, сусідні волинські — 234 тисячі тонн.
Власне ноу-хау
Гальмом для розвитку ДП «Львіввугілля» останніми роками став штучно знижений попит на місцеву продукцію. Вугілля, видане західними копальнями, витіснило привезене на Львівщину за тисячу кілометрів із східного регіону. Місцеве вугілля осідало на переповнених тоннами стратегічної продукції складах ДП, і його нікуди було дівати (такою, але не недолугою, а добре спланованою, була політика тодішніх очільників галузі). Підприємство нагромаджувало борги, зменшувало видобуток. Тоді як сім-вісім років тому копальні щодоби давали понад 9 тисяч тонн вугілля, а річний видобуток більш ніж удвічі перевищував нинішній.
Роботу копалень ускладнила «приватизаційна еквілібристика» навколо роздержавлення єдиної у західному регіоні Червоноградської збагачувальної фабрики. У технологічному процесі генеруючі станції використовують лише збагачене вугілля, а 90% вугілля, яке видобуває ДП, окрім видобутого з пластів шахти «Надія», потребує збагачення. ПАТ «Львівська вугільна компанія» (нова назва фабрики) останніми роками то працювала з мінімальним завантаженням, то простоювала, нагромаджуючи борги від партнерів, через що працівники неодноразово протестували під стінами Львівської ОДА, Кабінету Міністрів у Києві. Згодом вона стала жертвою унікальної за цинізмом та масштабами схеми — коли вугілля з львівських шахт возили ешелонами для збагачення на… Донбас та ще й намагалися переконати у економічній вигоді від тисячокілометрових вояжів (для когось вигода була очевидною!), а місцева фабрика простоювала!
Непростою залишається ситуація на збагачувальній фабриці й тепер: після чергових протестів фабрика запрацювала, але заборгованість із зарплат залишилась чималою, як і висока соціальна напруга у колективі, якому лише частково виплатили травневі борги, тож конвеєр може зупинитись будь-коли. Та якщо знову стане збагачувальна фабрика, можуть зупинитися львівські та волинські шахти: нікуди буде відвантажувати видобуте вугілля. А не буде вугілля — виникнуть проблеми з виробництвом електроенергії.
Ситуація на ПАТ «Львівська вугільна компанія» не зміниться доти, наголосив під час наради у Львові перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков, доки її власники не вживуть радикальних заходів із модернізації виробництва, адже свого часу не вклали коштів у це, не знизили собівартість.
Під час наради розглянуто програму розвитку гірничих робіт на ДП «Львіввугілля» у 2014—2015 роках, детально проаналізовано ситуацію на кожній шахті Львівського вугільного басейну та реальну можливість збільшення видобутку. Якщо у 2014 році планують видати на-гора близько 1,6 мільйона тонн вугілля, то наступного року прогнозують видобуток на рівні 2 мільйонів тонн. Кожній шахті, запевнив високопосадовець, буде приділено увагу, аби прорахувати можливості кожного підприємства щодо видобутку та необхідної державної підтримки. За умови додаткового фінансування на переоснащення окремих підприємств цілком реально, як запевнив гендиректор ДП, наростити наступного року видобуток вугілля на 400 тисяч тонн.
Міненергетики обіцяє фінансову допомогу «Львіввугіллю». Оснащення нових лав, модернізація діючих копалень за нинішньої ситуації, на думку фахівців, дасть очікуваний результат. Як зазначив Ярослав Шаварський, побудувати нову шахту — набагато складніше і дорожче, ніж вкласти кошти у діючі шахти, і вони віддадуть сторицею. Коли держава у скруті, шахтарі Львівщини готові підставити плече, але просять подбати про занедбану «західну кочегарку». Та якщо працювати на перспективу, то будівництво нових копалень з порядку денного не знімається: і держава менше залежатиме від недешевої імпортної стратегічної сировини (окремі марки вугілля доведеться імпортувати, але у значно менших обсягах), й водночас це нові робочі місця, а головне — все зароблене залишатиметься вдома.
Ми в Google+