На Полтавщині налічується майже 2,5 тисячі фермерів та понад 6 тисяч приватних землевласників, із них 500 — члени ГО «Полтавська обласна асоціація фермерів і приватних землевласників імені Героя України, Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка». Про те, як вони допомагають українським захисникам та переселенцям, «Урядовому кур’єру» розповідає голова правління організації Василь БУРЛАКА.
— Пане Василю, вашій асоціації присвоєно ім’я Віктора Чміленка. Хто він?
— Ось його портрет. Він був одним із перших фермерів в Україні, який загинув на Майдані. Віктор Чміленко не полтавець, він родом із села Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області. Так склалося, що наші з ним фермерські стежини часто перетиналися. На акціях протесту в Києві, зібраннях, з’їзді фермерів. Він був прекрасною людиною, грамотним аграрієм, справжнім українцем. Ми порадилися й, отримавши дозвіл його рідних, назвали його ім’ям нашу організацію. Плануємо створити фонд імені Героя України, Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка.
— Як фермери та приватні землевласники Полтавщини допомагають українським захисникам?
— Допомагаємо всім, чим можемо: коштами, продуктами, медикаментами, обладнанням, генераторами, бронежилетами, опалювальними приладами, технікою тощо. Купуємо за власні кошти й відправляємо на передову автомобілі, а дехто з нас і не по одному. Ремонтуємо для військових машини, які вийшли з ладу. Активно працюють на оборону члени асоціації, які живуть у Полтавському, Кременчуцькому, Миргородському, Лубенському районах, громадах на території колишніх Глобинського, Гадяцького, Лохвицького, Великобагачанського, Новосанжарського й інших районів. Тільки фермери Миргородського району зібрали й перерахували на потреби наших бійців більш як 9 мільйонів гривень.
Багато фермерів і приватних землевласників пішли захищати країну зі зброєю в руках. Нині в сільському господарстві значний дефіцит трактористів, механізаторів, комбайнерів. Молода людина, студент досвідченого комбайнера не замінить, будького не посадиш керувати сучасним імпортним комбайном, який коштує мільйони гривень. Це проблема, але ми розуміємо, що для того, аби спокійно й далі працювати на своїй землі, спершу треба перемогти ворога.
— Наведіть приклади, хто з фермерів надав допомогу Збройним силам України.
— Голова фермерського господарства «Господар» з Миргородського району Віктор Галич багато допомагав. Світлана Коляда з ФГ «АгроЛайф» надала більш як 200 тисяч гривень, Галина Бурлака з ФГ «Щаслива доля» — моя дружина. Підтримують ЗСУ і мій син Володимир Бурлака та онук. Наша сім’я нещодавно завантажила й відправила на передову машину продукції: борошно, свинину, 50 літрів олії, питну бутильовану воду, консервацію, домашню випічку та інше. Активно допомагають захисникам Валентина Піддубна з ФГ «Малокобелячківське», що в Нових Санжарах, Василь Гордійко з господарства, розташованого на території Кобеляцької громади, фермерка Віра Корнієнко із селища Оржиця Лубенського району, голова ФГ «Шаталов», що в Новосанжарській громаді, Олена Шаталова, голова ФГ «Гарант2» (колишній Козельщинський район) Василь Вусик. Це тільки ті, кого я згадав. Суми пожертв — від 20 тисяч гривень до десятків мільйонів гривень.
На засіданні ми вирішили допомагати мобілізованим фермерам та членам їхніх сімей, фермерам, яким понад 80 років. Вони вже не спроможні самі обробляти землю, тому ми створимо кооператив і спільно оброблятимемо їхні наділи, а вони, їхні діти чи онуки отримуватимуть дивіденди. Земля залишатиметься в їхній власності.
— Нині підтримки потребують усі, хто працює в сільському господарстві.
— Я також обіймаю посаду директора Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і запевняю вас, що така допомога від держави є. Підтримують фінансово й наші закордонні партнери. І якщо аграрій має право на таку допомогу і вчасно по неї звернеться, він її отримає.
— На яку матеріальну допомогу може розраховувати учасник АТО, який отримав у своє розпорядження два гектари землі?
— 6200 гривень з розрахунку 3100 гривень на гектар.
— Кошти заявникам виплачують вчасно?
— Торік були затримки з виплатами, бо надійшло багато заявок, і ми їх не встигали обробляти. Це було восени, часто відключали світло. Чимало людей надали заявки із запізненням, в окремих вони були неправильно оформлені, і їм їх повернули. То дехто і не отримав коштів. А загалом торік наше відділення тільки від Євросоюзу залучило для таких людей 138 мільйонів гривень. В Україні відповідна сума становила більш як 2 мільярди гривень, або 50 мільйонів євро. Цього року ЄС на підтримку українських аграріїв обіцяє надати 80 мільйонів євро — понад 3 мільярди гривень.
— Чи підтримують фермери та приватні землевласники Полтавщини внутрішньо переміщених осіб?
— Так, наприклад, у гуртожитках одного з полтавських вишів мешкає кількасот людей, які потерпіли від дій агресора. Ми ними опікуємося більш як рік. Возили їм паски, крашанки, продукти на кухню й багато іншого. Тепер трохи менше допомагаємо, тому що вони почали отримувати різноманітну гуманітарну допомогу від наших союзників. Надаємо допомогу й переселенцям, які живуть у громадах. Багато ВПО працевлаштовано у фермерських господарствах. Наприклад, у нашому працюють переселенці з Харківської області.
— Чи підтримуєте рідних Віктора Чміленка і яка доля його господарства?
— Після загибелі батька його справу продовжив син Віктор. Господарство в нього порівняно невелике — 350—380 гектарів землі. Є необхідна сільськогосподарська техніка для її обробітку. Із вдовою Віктора Чміленка ми постійно на зв’язку, щороку провідуємо її на День фермера. Вона живе сама в хаті, що залишилася в селі, а сім’я перебралася до райцентру. Дві дочки живуть у Польщі, але приїжджають до матері, не забувають. Ми неодноразово запитували її про потреби, але вони дуже скромні люди, відмовляються від будьякої допомоги. Возимо хіба що гостинці.
Плануємо встановити в Полтаві меморіальну дошку на честь Віктора Чміленка, вже зверталися із цього питання в міську раду. Нічого, що Віктор Чміленко не був полтавцем, але ж він загинув за український народ, за нашу незалежність. Він на це заслужив.
ДОСЬЄ «УК»
Василь БУРЛАКА. Народився 2 березня 1958 року в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області. Закінчив МогилівПодільські курси водіїв після служби у війську, Полтавський державний сільськогосподарський інститут, де здобув спеціальності «інженермеханік» і «бухгалтерекономіст», Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління).
Розпочав трудову діяльність 1972 року в сільському господарстві. Працював причіпником на тракторі Т74, водієм, помічником бригадира тракторної бригади, бригадиром, інженером з експлуатації та постачання, головним інженером колгоспу. На Полтавщині живе з 1978 року.
У 1992 році створив ФГ «Щаслива доля». З 2 вересня 2004 року — директор Полтавського відділення Українського державного фонду фермерів та приватних землевласників. З 2003 року — голова правління Полтавської районної, потім обласної ГО «Асоціація фермерів та приватних землевласників імені Героя України, Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка».
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+