Після 24 лютого у Криму розпочалася нова страшна і дуже жорстока історія переслідувань не згодних з російською окупацією. На півострові не лише почастішали затримання і незаконні покарання — для цього вже достатньо заспівати українську пісню. Крим фактично став в’язницею для активістів, яких росіяни затримали на новозахоплених територіях, зокрема на Херсонщині та Запоріжжі. Про це, а також про розвиток резонансних справ щодо активістів, які виступають проти російської окупації у Криму, в інтерв’ю Укрінформу розповіла голова правління Кримської правозахисної групи Ольга СКРИПНИК.

За «дискредитацію збройних сил рф» відкрили щонайменше 120 справ

— У Криму вперше з 2014 року почали затримувати за українські пісні. На вашу думку, чому росіяни йдуть вже й на такі кроки?

— Поперше, це вияв паніки серед окупаційної влади. Вона полягає зокрема в тому, що після завдання ЗСУ ударів по військових об’єктах із Криму почали виїжджати цивільні росіяни й цілі родини силовиків. І переслідування за «Червону калину» — одна з ознак, що в загарбників, які залишаються на півострові, настрої панічні.

Подруге, так росіяни намагаються боротися з опором. А він у Криму виник ще 2014 року і триває нині, після повномасштабного вторгнення. Українських пісень і раніше окупанти не схвалювали, а на тлі війни сприймають як підтримку дій України і наших Збройних сил. Це ніби демонстрація, що люди чекають на нашу армію.

Окупаційна влада ставить собі за мету залякати людей, щоб інші не підтримували Україну або хоч би не робили цього публічно. І як завжди, такі випадки використовують пропагандисти, висвітлюючи їх у кремлівських медіа як «екстремізм», «підтримку дій фашистів» тощо.

— За виконання «Червоної калини» та інших українських пісень кримчан затримують за статтею про дискредитацію російської армії. Це має вигляд, ніби у Криму достатньо найменшого українського вияву, щоб по тебе прийшли, а статтю для цього вже якусь знайдуть.

— За українські пісні, крім згаданого випадку, затримували за статтею про пропаганду і демонстрування нацистської атрибутики. У такий спосіб ще 14 серпня притягнули до відповідальності діджея, який увімкнув пісню «Дике поле». Але справді статтю про дискредитацію збройних сил рф дуже широко використовують для переслідування людей із проукраїнськими поглядами. Фактично її затвердили в березні, щоб придушувати будьяку підтримку України.

Аналітика Кримської правозахисної групи свідчить, що на 16 вересня, за 200 днів повномасштабної війни, задокументовано щонайменше 120 адміністративних справ, відкритих проти кримчан за цією статтею. Серед них є такі, що відкривали справу за допис у соцмережах «Я за мир» або «Я проти війни». Здається, жодного слова проти російської армії. Але, як вони кажуть, якщо ти говориш «мир» або «війна», то визнаєш, що триває війна. І це нібито дискредитує російську армію, яка, за їхнім міфом, «бере участь у спецоперації».

За цією статтею переслідували людей, які публікували інформацію про злочини російської армії. Увесь світ визнає, що ці злочини було скоєно, але рф трактує це як дискредитацією своєї армії.

—  Чи можуть найближчим часом в рф внести у кримінальний кодекс зміни, щоб посилити тиск і переслідування на тимчасово окупованих територіях?

— Імовірно, можуть розширити так звану правову рамку за статтею про наклеп, щоб застосовувати її будьколи і будь до кого. Хоч за цією статтею вже передбачено кримінальну відповідальність та великі штрафи.

Є й інші, дуже жорстокі кримінальні статті, які застосовують до не згодних із кремлем. Ідеться про статті про тероризм, акт міжнародного тероризму, за якими присуджують по 10—15 років в’язниці, навіть довічне позбавлення волі. Ми фіксуємо, що їх почали застосовувати частіше. Ця тенденція набирає обертів навіть проти тих людей, яких незаконно затримали в новоокупованих містах і селищах Херсонської та Запорізької областей. 

Боюся, що санкції до не згодних із кремлем на окупованих територіях посилюватимуть, аби саджати якомога більше людей. путін втрачає позиції, і з усіма, хто його не підтримує, боротимуться в доволі жорсткій формі передовсім у Криму. Бо Крим став наріжним каменем, який зруйнував міф, що путін має силу. Опір кримчан, удари ЗСУ підтверджують, що росія слабка.

Крим нині — в’язниця для активістів Херсонщини і Запоріжжя

— На новоокупованих територіях багатьох активістів затримують нібито за участь у батальйоні імені Номана Челебіджихана. Чи правильно розумію, що такого батальйону не існує?

— Якийсь час батальйон імені Номана Челебіджихана існував, його учасники проголошували певні заяви, на які й посилаються фсбшники. Нині цей батальйон не веде жодної діяльності. фсб пов’язує його із блокадою Криму 2015 року, людей переслідують за статтею 208 кримінального кодексу рф — «участь у незаконному збройному формуванні, що суперечить інтересам росії».

Ще до повномасштабної війни за участь у батальйоні імені Челебіджихана росіяни виносили багато заочних рішень стосовно кримських татар. Після окупації частини Херсонщини і Запоріжжя за цією справою почали переслідувати й українців. Приміром, відома справа волонтера екскомандира корабля ВМС України Олексія Кисельова. У цих справах росіяни формально посилаються на те, що учасники батальйону не з’явилися до фсб і не повідомили про свою участь у ньому.

Спочатку затриманих за цією справою катують у Херсонській і Запорізькій областях, потім перевозять до сімферопольського СІЗО, де вже кримські фсбшники вибивають зізнання. Отримані покази фіксують на відео, але треба розуміти, що вони постановочні — цьому передують жорстокі тортури.

— За якими ще статтями фсб може затримати на новоокупованих територіях?

— Волонтерів, людей, які займали активну позицію до і під час окупації в Херсонській і Запорізькій областях, затримують за статтею 361 кримінального кодексу рф — «акт міжнародного тероризму». За нею людину можуть ув’язнити на термін до 20 років або засудити до довічного. Так затримали учасника АТО Павла Запорожця в Херсоні, волонтера Ярослава Жука в Мелітополі. Маємо підтверджену інформацію, що вони перебувають у сімферопольському СІЗО.

Ці люди так само проходили через тортури. Їм вкрай важко допомогти: до них намагаються не допускати адвокатів, вони не мають зв’язку з родичами. Тому можемо сказати, що Крим став не лише військовою базою, а й місцем переслідування людей із новоокупованих територій. По суті, Крим нині — в’язниця для активістів із Херсо­нщини і Запоріжжя.

Єдиний спосіб звільнити політв’язнів — деокупувати Крим

— Чи посилилися переслідування за справами Хізб утТахрір після повномасштабного вторгнення?

— Переслідування за цими справами кримських мусульман, людей з активною життєвою позицією тривають. Після початку повномасштабної війни є нові затримані, серед них кримськотатарські активісти, громадянські журналісти. Є й нові вироки, і вони страшні: 12, 17, 19 років позбавлення волі. Наприклад, на початку вересня в ростовінадону до 11 років засудили кухаря Шихаметова.

— Чи можна сподіватися, що ці страшні вироки переглянуть та зменшать?

— Їх виносили з порушенням права на справедливий суд. Жоден кримський суддя нині не захищатиме людей із проукраїнською позицією. У судовій системі окупованого Криму, як і в росії, судді абсолютно лояльні до путіна і кремля.

Зрозуміло, що адвокати формально оскаржують рішення, ідуть в апеляцію, касацію, але зазвичай вироки не змінюються. Винятком була хіба що справа Владислава Єсипенка (журналіста, якого засудили до шести років колонії у справі за незаконне зберігання та перевезення вибухового пристрою. — Ред.). Після апеляції йому зменшили термін, але неістотно. А у справах Хізб утТахрір вироки взагалі не зменшують.

Є лише політичні можливості звільняти політв’язнів. Це обміни, як було з Олегом Сенцовим та іншими. Але в умовах повномасштабної війни такі механізми не працюють. Виходить, що єдиний спосіб захистити права людини у Криму, звільнити політичних в’язнів, — деокупувати півострів.  Адже навіть після звільнення політв’язнів у 2019му за наступний рік росія ув’язнила у Криму щонайменше 30 осіб. Тобто якщо когось і випустили, то завтра посадять нових. І поки Крим окупований, люди на його території залишатимуться заручниками.

— Ми постійно чуємо про затримання у Криму громадянських журналістів.

— У Криму не залишилося незалежних журналістів, які відкрито працюють. Усі незалежні медіа було знищено в перші роки окупації. Громадянські журналісти — не працівники медіа, але ведуть журналістську діяльність: висвітлюють затримання, порушення прав людини тощо. Цих людей росія почала переслідувати ще кілька років тому. Як приклад, справа кримських мусульман, за якою позбавили волі багатьох кримськотатарських громадянських журналістів.

Дуже грубо сфабрикували кримінальну справу стосовно громадянської журналістки медика Ірини Данилович. Зараз вона в сімферопольському СІЗО, її справу почали розглядати по суті. І це саме приклад того, що нині, коли росія всі ресурси спрямовує на війну, переслідування не зупиняють, а посилюють. росія намагається повністю контролювати інформаційний простір у Криму, прагне фізично знищити, посадити за ґрати тих, хто висвітлює проблеми прав людини, економіки чи соціальної сфери.

Попри ризик, кримчани висловлюють протест проти війни

— Які ще справи, що про них ми не згадали, демонструють силу опору кримчан окупантам?

— Яскраво свідчить, на що йдуть кримчани, щоб повернути Україну у Крим, справа Богдана Зізи, 28річного євпаторійця, який облив синьожовтою фарбою адміністрацію у своєму місті. Це був його протест проти загарбників, про що він одразу й сказав.

Після затримання з Богданом дуже жорстоко поводилися, із травня його тримають у СІЗО. Йому додали нову сувору статтю — за тероризм. За нею можуть позбавити волі на 12 років, адже його хочуть показово покарати. Але попри тиск, намагання зламати, на судових засіданнях Богдан говорить, що підтримує Україну і виступає проти війни, яку розв’язав путін. Тобто він свідомо ризикує своєю свободою, щоб захистити Україну.

До слова, Богдан дуже ніжно і красиво сказав про це у листі — звернувся до України як до мами. Розуміючи все, що з ним буде далі, що зараз немає механізмів його врятувати, хоч Україна за нього боротиметься, Богдан не відмовився від своїх поглядів і постійно каже про це в окупаційному суді. Маємо його підтримувати, бо він віддає свою волю, щоб Україна повернулася у Крим.

Дуже багато кримчан висловлюють незгоду з цією війною різними способами, хоч і розуміють ризики. 

А особливий біль кримчан — те, що з акваторії Чорного моря, кримських аеродромів вилітають літаки, які бомблять українські міста і села, запускають ракети. Це дуже боляче — розуміти, що із твого рідного Криму вистрілила ракета, яка поцілила у Вінницю. Бо цивільні люди, дівчинка Ліза у Вінниці загинули саме внаслідок влучання ракети, випущеної зпід Севастополя. Кримчани пишуть про це нам — Кримській правозахисній групі, у соц­мережах. Вони розуміють, що росія використовує Крим не лише як військову базу, а й як плацдарм для скоєння воєнних злочинів. Жителі півострова зазначають, що росія свідомо запускає ракети із Криму по цивільних об’єктах, а ось ЗСУ завдають ударів по військових цілях. Кримчани бачать, що Україна не порушувала норм міжнародного гуманітарного права, і радіють, що внаслідок цих ударів з аеродромів півострова більше не вилетять літаки, які бомбили мирні міста.

Валентина РИНГЕЛЬ,
Укрінформ