ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК 

«Урядовий кур’єр» отримав відповідь із Нацбанку і перевірив її на практиці
 

Нещодавно наша газета надрукувала матеріал «Валютний режим послабиться?», в якому йшлося про те, що деякі вимоги постанови правління Національного банку №278 про новий порядок обміну валюти, яка діє з 23 вересня 2011 р., не узгоджуються з вимогами Закону «Про захист персональних даних». При підготовці матеріалу прес-служба Нацбанку не надала «УК» коментар щодо того, чи планує регулятор вносити якісь зміни (корективи) у вищезгадану постанову. Днями ми отримали інформацію від прес-служби, що більше схожа на відписку…

У коментарі для «УК» її працівники повертають нас до документів минулорічної давності: «Національний банк постановою №364 (вступила в дію у кінці жовтня 2011 р. — «УК») спростив процедуру купівлі банком у фізичних осіб готівкової іноземної валюти. Під час проведення цієї операції фізична особа пред’являє будь-який документ, що посвідчує особу. При цьому копіювання сторінок документа не здійснюється».

Без паспорта валюту не продають. Фото УНІАН

Далі у листі НБУ йдеться про те, що «операції з продажу банком готівкової іноземної валюти, конвертації готівкової іноземної валюти, зворотного обміну не використаних фізичними особами-нерезидентами готівкових гривень на іноземну валюту, купівлі-продажу дорожніх чеків здійснюються на суму до 150 тис. грн за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує її резидентність. З метою уникнення подальшого використання копій документів, що посвідчують особу, на підставі яких здійснювалися валютно-обмінні операції, та враховуючи стурбованість клієнтів з цього приводу, постановою №364 передбачено засвідчення копій вищезазначених документів штампом каси банку (фінансової установи) або пункту обміну валюти, через які здійснювалися валютно-обмінні операції».

Доходить до смішного: банк не може продати клієнту навіть один долар без ксерокопіювання його паспорта. В цьому пересвідчилася кореспондент «УК», завітавши до обмінників Ощадбанку та Правекс-банку, що на вулиці Інститутській у Києві. В числі аргументів банківських працівників два магічних слова — «ідентифікація «та» резидентність». Хоча з точки зору здорового глузду вимога ідентифікації клієнта видається доречною в разі купівлі клієнтом у банку хоча б однієї тисячі доларів. Утім, інструкція — річ незаперечна і обговоренню не підлягає. Хіба що у колі сім’ї, співробітників, у транспорті….

Але ж коли йдеться про «ідентифікацію клієнтів», то чому тоді банки (фінансові установи чи банківський агент) при зборі персональних даних про громадян під час проведення обміну готівкової валюти в розмірі до 150 тис. грн не складають анкети клієнта—фізичної особи та не отримують відомості про ідентифікаційний номер особи і її місце проживання чи перебування? Наприклад, на думку юристів юридичної фірми «Салком», невиконання зазначених вимог є порушенням не лише положень підпункту 1 статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», а й підзаконних актів з питань проведення фінансового моніторингу певними суб’єктами господарювання.

Тому залишається незрозумілим: наскільки правомірними є дії представників банків щодо отримання персональних даних клієнтів і чи планує НБУ узгодити свої постанови щодо інструкцій про здійснення валютно-обмінних операцій з нормами Закону «Про захист персональних даних»?