Інвестиції, особливо іноземні, нині для України, яка перебуває в досить скрутному економічному становищі через війну, вкрай необхідні. І неправда, що саме в цей час вони не надходять чи надходять в малих обсягах.
Поки що десятки мільйонів, проте може бути трильйон
За словами CEO UkraineInvest Сергія Цівкача, прямі іноземні інвестиції в Україну лише за перший квартал 2023 року перевищили 500 мільйонів доларів. Зокрема, відома металургійна група Arcelor Mittal залучила 130 мільйонів доларів, а харчовий гігант Nestlé — 40,5 мільйона євро. Не стояла осторонь і компанія Bayer, яка вклала в Україну 60 мільйонів євро.
Як відомо, в межах Конференції з відновлення (Ukraine Recovery Conference), яка цього року відбувалася в Лондоні, наші фахівці надали інвестиційний портфель вартістю 67 мільярдів доларів. Тоді заступник міністра економіки України Олександр Грибан заявляв, що було зібрано в єдиний каталог 130 проєктів у пріоритетних секторах економіки і подано на розгляд іноземців, які виявили до нього неабияку зацікавленість.
20—21 вересня 2023 року в межах презентації Міжнародного форуму сталого розвитку, який відбудеться паралельно в Україні та Нідерландах, наша держава та компанії представлять на суд інвесторів цікаві проєкти.
«Інтерес до України нині величезний. Якщо говоримо про іноземні інвестиції, то вже йдеться про трильйони доларів. Але з огляду на воєнні ризики та стандарти щодо бізнесу і продукції в розвинених країнах нам доведеться конкурувати за інвестиції», — вважає Денис Шемякін, директор Офісу підтримки реформ при Міністерстві економіки України.
За його словами, треба голосно говорити про інструменти, які приваблюють інвесторів. Ними є, приміром, страхування воєнних ризиків, індустріальні парки та грантові програми для бізнесу. Інвесторів також приваблюють ринок розмінування (нині його оцінюють у 50% обсягів світового), ринок відбудови та ВПК.
Цікавинки від «Дії» та індустріальні парки
Однак працюючи в Україні чи лише збираючись це робити, інвестори стикаються з перешкодами, зокрема й законодавчими, хоч у нашій країні ухвалено чимало гарних законів та підзаконних актів, які чудово працюють.
Приміром, в ІТ-секторі Законом «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» було впроваджено концепцію віртуальної економічної зони, відомої як «Дія.City». Ця зона унікальна. Вона пропонує спеціальний режим оподаткування прибутку підприємств (9% податку на виведений капітал, а не 18% податку на прибуток). Використовуючи цей ресурс, інвесторам надають знижки на вкладання коштів в українські стартапи. Чимало приємних несподіванок від венчурного інвестування: збільшення статутного капіталу через механізм конвертованих позик, положення щодо відшкодування збитків тощо.
Другим дуже цікавий документ, чинний в Україні давно і привабливий для інвесторів, — закон про індустріальні парки. «Урядовий кур’єр» останніми роками неодноразово звертався до цієї теми. Законодавство про ці утворення було ухвалено давно, проте таких парків у країні дуже мало. Однак держава надає їм чималі привілеї: так вона компенсує ставки за кредитами, залученими для створення або ведення господарської діяльності в них; звільняє на десять років від податку на прибуток підприємств за умови реінвестування коштів, звільняє від сплати ПДВ під час ввезення обладнання тощо. Керівництво парків може претендувати на пільгові ставки щодо земельного податку.
Про важливість роботи таких утворень навіть у воєнний час свідчить те, що на початку 2023 року Кабмін затвердив порядок компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж ініціаторам створення, керуючим компаніям та учасникам індустріальних парків.
«Залучення інвестицій в індустріальні, зокрема екопарки, — невід’ємна складова роботи держави», — заявив тоді пан Грибан.
Найвідоміші індустріальні парки, які ефективно діють в Україні, — локація в Соломонові (автомобільна промисловість) та Солотвині (парк «Марамуреш», який займається деревообробкою та виготовленням меблів). Обидва ці утворення працюють у Закарпатській області.
Але чому ж так мало прикладів успішної роботи парків? Адже кілька років тому фахівці заявляли, що в індустріальних парках можна буде створити до 500 тисяч робочих місць. Хоч як дивно та смішно звучить, нині створено лише 400 робочих місць.
«Річ у тому, що чимало осіб, яких було залучено до створення індустріальних парків, розглядали їх не як чудові приклади роботи таких утворень на непоганих пільгових умовах та вкладання коштів у них, а як спробу сховатися від податків. Зрозуміло, що тривалі проєкти таких осіб не цікавили, тому вони рік-два просто ховалися від загальної системи оподаткування, щось роблячи із грошима та примножуючи їх. А потім такі утворення після відмивання коштів просто закривалися», — зазначає керуючий партнер адвокатської фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
Проте юрист вважає, що здебільшого українське законодавство в галузі зовнішніх інвестицій і зокрема індустріальних парків в Україні чудове. Однак їхній роботі заважають часті ухвалення підзаконних актів та інших законів, які, буває, зводять нанівець колишні правові досягнення.
Про державно-приватне партнерство та прозорість закупівель
Те саме можна сказати і про інші важливі документи: нормативно-правові акти в царині державно-приватного партнерства.
Як вважають юристи, дуже важливо зберегти за приватним партнером право власності (якщо, приміром, йдеться про будівництво) на новостворений або реконструйований об’єкт до закінчення терміну дії договору про партнерство. А цього поки що немає. І треба вносити певні зміни до законодавства.
Також треба підвищити прозорість державних закупівель. Це особливо важливо для іноземного партнера, який збирається брати участь у тендерах, які проводить держава. Головне, як вбачають деякі юристи, — широка можливість оскарження підсумків торгів в українських судах. Тобто на нормативно-правовому рівні потрібно ухвалити істотно вдосконалені механізми оскарження. Якщо такого не станеться, то великому міжнародному інвесторові не буде цікаво брати участь у таких тендерах і загалом інвестувати в Україну.