РАКУРС

Автор нової  лялькової  композиції, виставленої на Одеському морвокзалі,
постраждав — його поскубли  обурені літні жінки

До речі, стареньких зрозуміти можна. Вальяжний Пушкін з чималим кухлем біля самогонного апарата в компанії з Менделєєвим, що вирахував оптимальні пропорції горілки, і Горбачовим, який так і не спромігся здолати пияцтво, — це, либонь, не те, що хотіли побачити у день народження поета більшість його шанувальників. Проте автор лялькової композиції не вважає, що з епатажем він перебільшив. 

Сам поціновувач творчості Олександра Сергійовича Михайло Коломей вважає, що Пушкін — це наше все. А отже — і добре, і погане. Були властиві такі недоліки і сонцеві російської поезії — Михайло Коломей говорить про це зі знанням справи, бо свого часу,  як президент однієї з місцевих телекомпаній готував цикл документальних фільмів до 200-річчя поета. На переконання пана Михайла, саме через поєднання своїх вад і чеснот Пушкін і став тим, ким  став.

Автор каже, що його композиція жодним чином не містить у собі заклик до пияцтва. Легка ж напіванекдотична манера зображення переслідує традиційну мету Коломея — через нестандартний хід привернути увагу молоді до видатних історичних постатей. Адже, за його спостереженнями, нинішнє юне покоління  має доволі приблизне уявлення не тільки про Пушкіна чи Менделєєва, а й про нині живого-здорового Горбачова. Перший і останній президент СРСР потрапив до компанії видатних поета і вченого ще й з огляду на те, що нещодавно відзначив своє 80-ліття.

Щоправда, Михайло Коломей гадає, що коли б можна було розсунути рамки епох і зібрати за одним столом персонажів його композиції, то Пушкін з Менделєєвим радше  знайшли б спільну мову, а от Горбачов навряд чи був би цікавим бодай комусь із них.