Що далі від часу свого створення, то вузькоколійні залізниці стають популярнішими серед туристів, передовсім європейських. Збереглися вони і в Україні. Щоправда, з колишньої тисячі кілометрів такого полотна залишилася хіба що сотня. А якщо конкретніше, то охочі помандрувати вглиб незайманої природи можуть розраховувати всього на кілька десятків кілометрів. Ідеться про єдину діючу туристську атракцію на Івано-Франківщині з назвою «Карпатський трамвай». Тут від села Вигода ще в 1878 році віденський підприємець Леопольд фон Поппер проклав лісову рейкову дорогу завдовжки 350 км. Минуло 130 років, а цей залізничний маршрут й надалі залишається найзручнішим способом вивезення деревини з гір.
Щоправда, нині вузька колія в гори в’ється лише на 75 кілометрів, яку відродила деревообробна компанія «Уніплит». Та й це неабияке досягнення. Адже після 1990-х, коли, бувало, зар?плату працівникам видавали рейками, їх залишилося всього п’ять.
Про туристів тут подумали в середині 2000-х — чому б не облаштувати кілька вагонів і не запросити їх на вихідні, коли лісоруби відпочивали? Так створили приватний туристичний об’єкт «Карпатський трамвай». Уже тоді стало очевидно: за такими мандрівками — перспектива. Хто тільки не гостював у лісовому трамвайчику, залишаючи щоразу про нього добру згадку. Пам’ятаєте хіт «Піккардійської терції»: «Повези мене туди, де природа сама»? Отож.
То куди ж прямує карпатський трамвай? «Будемо там, куди ніхто, крім нього, не заїжджає», — сказав українським і румунським журналістам заввідділу туризму ТОВ «Уніплит» наш гід Любомир Яцків. Спочатку пересуваємося долиною річки Мізунка, залишаючи позаду легендарну гору Церковиця, на вершині якої колись був замок, потім повз не менш знамените болото Ширковець, де ростуть унікальні карликові сосни. А згодом колія піднімається в гори — і перебуваючи в кабріолеті, де вікна незасклені, ледь встигаєш відхилятися від гілля дерев, які щільно підступають до вагонів. У цій глушині настає черга водоспадів та цілющих джерел. Тому 10—15 км на годину, з якими рухається маленький потяг, саме враз. Адже дорогою стільки всього цікавого, а краєвиди змінюються так, щоб устигнути ними насолодитися.
А ось рух трамвая в переносному сенсі почав пришвидшуватися від започаткування проекту ЄС, мета якого у збереженні історичної та природної спадщини, що сформувалася навколо вузькоколійок задля підсилення туристичної привабливості транскордонного Карпатського регіону Румунії та України. Отже — допомогти сусіднім країнам розвивати території, поліпшити життя людей. Щоправда, Румунія, точніше, прикордонний повіт Марамуреш, де на околиці міста Вішеу-де-Сус 1932 року прокладено одну з найдовших діючих вузькоколійних залізниць Східної Європи, значно випередила нас у цьому. І не тільки тому, що туристські вагончики тягне єдиний у Європі справжній паротяг на дровах — «Моканіта», а в дорозі зупиняється, щоб із річки повнити запаси води. Тут ставлять на рейки все, що колись рухалося, наприклад вантажівки, бусики. Є на вокзалі й готель — теж на рейках.
Загалом це понад двадцять кілометрів захопливої подорожі мальовничою долиною річки Васер поміж високими горами і низкою тунелів. На кінцевій зупинці Полтин можна перекусити, тут працює музей. Ми поїхали милуватися краєвидами далі ще на двадцять кілометрів, але це можуть зробити всі охочі за окрему плату, узгодивши попередньо свій рух із вантажними потягами.
Від туристів, у тому числі іноземних, немає відбою, хоч ціна квитка — 12 євро. Цього сезону маленькі потяги щодня катали півтори тисячі туристів. Щоправда, шлях до таких цифр був не такий швидкісний. Усе йшло, як кажуть, за правилами розвитку, зокрема й рекламного. Але головна умова — створено регулярний рух, а не коли набирається група — туристів відлякує перспектива їхати навмання.
На цьому економічному тлі вигодська вузькоколійка значно програє: її найбільше досягнення всього п’ять тисяч туристів у цьому році — переважно відпочивальники з навколишніх санаторіїв, значно менше тих, хто йде на атракцію спеціально. Хоч вартість квитка — 70 гривень для дорослих, 50 — для дітей, — не жахає.
Достеменно не відомо, що найбільше вплинуло на людей, від яких залежить матеріальна частина «Карпатського трамвая»: по-європейськи виконана румунська атракція чи прибуток від неї, але будівництво вузькоколійки у Вигоді вирішили продовжити. Місцеві жителі запевняють: що далі, то більш вражають гірські краєвиди.
Тому й почав пришвидшувати свій рух карпатський трамвай. Поки що в напрацюванні програм, які планують виконати за три роки. Збудують повноцінний вокзал. Уздовж залізниці зроблять «вусики», куди зможуть заїжджати паротяги для висадки любителів природи і самотності, щоб ті впродовж тижня мандрувати горами, а в означений час їх забиратимуть. Розвиватимуть пункти харчування — нині перекусити під час подорожі можна тільки на території санаторію «Джерело Прикарпаття», де колись проходили реабілітацію космонавти. Зупинка тут — саме задоволення: дуже гарна місцина. Та й Євросоюз вирішив допомогти не тільки вудкою — передаючи досвід, а й рибою: надано 250 тисяч гривень на облаштування Центру спадщини вигодської вузькоколійки. Він розміститься в літній резиденції барона Леопольда фон Поппера, збудованій 1855 року. Нині триває реконструкція будинку. Слід зазначити, що співпраця пішла на користь, адже спонукала українців удосконалити подібні закордонні зразки. Та й старовинне приміщення з історією створює зовсім інші відчуття. А його ще збираються «нафарширувати» різними технічними й інформаційними цікавинками, які спонукатимуть туристів пізнавати місцевість довше і глибше. Кажуть, що три години звідти жоден турист напевне не вийде. Але й не зголодніє: тут навіть кафе передбачили. Отже, пожвавиться місцевий бізнес, зокрема і щодо виготовлення сувенірів.
І Франківщина, і Марамуреш гідні того, щоб про їхні принади дізналися якомога більше громадян наших країн. Тим більше, що в нас багато спільного. У повіті Марамуреш проживає найбільша українська громада, тут звучить українська мова, хай і трохи відмінна від літературної. Тож ті, хто любить подорожувати самостійно, завжди зможуть порозумітися.
Та й загалом Румунія недооцінена нашими туристами. Уже з перших кілометрів від кордону помічаєш, який величезний крок вона зробила в розвитку. Тут є що подивитися і вже є чого повчитися, зокрема щодо збереження і відновлення пам’яток. Вступ до Євросоюзу однозначно пішов румунам на користь: крім зразкових доріг, видно, що багато що роблять для благоустрою сіл і містечок, отже добробуту їхніх жителів.
ДОВІДКА «УК»
Проект «Карпатська вузькоколійка» реалізує Туристична асоціація Івано-Франківщини у партнерстві з Івано-Франківською облдержадміністрацією, Вигодською селищною радою та адміністрацією Марамуреського гірського природного парку в межах Програми прикордонного співробітництва.
Ми в Google+