У 10-тисячному Тячеві на Закарпатті офіційно зареєстровано 3200 вимушених переселенців. Вони прибували в місто поряд з українсько-румунським кордоном уже з перших днів російського вторгнення в Україну. Як нині почуваються тут люди зі сходу та півдня, багатьом з яких нікуди повертатися, бо їхнє житло зруйновано або населені пункти — в зоні бойових дій?

Тячівське поповнення

Більшість переселенців, котрі зареєструвалися в місті, працевлаштовані й мешкають у приватному секторі. Але майже 150 із них живуть у закладах, які повністю або частково перебувають на утриманні міського бюджету. Оплату комунальних послуг взяла на себе влада, а триразове харчування зазвичай забезпечують благодійні організації.

«Ті, хто працевлаштувався на території громади, матимуть змогу отримати житло, — розповідає голова Тячівської міської ради Іван Ковач. — Будівля з одно- і двокімнатними квартирами, яку вже починають споруджувати, розрахована на 85-90 людей. Зводитимемо її на умовах співфінансування: по третині загального обсягу витрат візьмуть на себе область, місто та меблева фабрика «Ламелла».

Житло для переселенців буде з водопостачанням і водовідведенням, електрифіковане й повністю вмебльоване. Будівля належатиме громаді, а оплату комунальних послуг здійснюватимуть або підприємство, на якому працює людина, або самі мешканці. Об’єкт, кошторисна вартість якого становить 15 мільйонів гривень, споруджуватиме релоковане на Закарпаття підприємство.

«Розраховуємо, що новобудова буде готова за три місяці, але залишаємо ще трохи часу в разі негоди чи нештатних ситуацій. Здати в експлуатацію плануємо наприкінці травня», — додав міський голова.

Будівлю зведуть поряд з індустріальним парком, облаштування якого тут планують, тож із роботою в майбутніх мешканців труднощів не виникне.

Долучилися освітяни і церква

У цьому прикордонному закарпатському місті покладаються на допомогу благодійників — вітчизняних і закордонних. Мають для цього всі підстави.

«До нашого закладу в перші дні війни звернулося керівництво міста із проханням розмістити переселенців, — розповіла виконувач обов’язків директора Тячівського ліцею-інтернату з угорською мовою навчання Габріелла Імстичей. — Ми погодилися і вже 7 березня почали приймати людей. День у день дедалі більше: протягом тижня прибуло майже 100 осіб».

У найскладніший час тут годували 120 людей.

«Ми їм готували їжу тричі на день: у перші дні — із власних продуктів, а згодом нам почала надходити гуманітарна допомога, — додала пані Габріелла. — Наш колектив працював з підвищеним навантаженням, адже не припинявся навчальний процес. Напередодні мене призначили на посаду керівника, тож без одностайної підтримки колег, звичайно, ми із таким обсягом робіт не впоралися б. Було дуже важко, але, думаю, всюди у країні нелегко».

Важко переоцінити внесок у справу допомоги переселенцям, який надає реформатська церква.

«Найважчими були перші два тижні. Гуманітарної допомоги тоді ще не було, тож парафія годувала прибулих людей зі своїх запасів, — пригадує найважчі дні пресвітер цієї церкви в Тячеві Ласло Карой. — Потім гуманітарка почала прибувати, і стало легше.

Хочу виокремити наших благодійників з Угорщини та Румунії, які не втомлювалися надсилати продукти харчування, одяг, взуття, теплі речі. Із сусідньої області Румунії прибуло десять вантажівок. Надійшла допомога і від благодійної організації, яка представляла реформатську церкву у Франції. Долучалися й наші віряни, не байдужі до людської біди».

У їдальні ліцею переселенці щодня отримують триразове харчування з різноманітним набором страв, дітей не залишають без солодощів. У гуртожитку є душ, встановлено пральні машини, мікрохвильові печі. Щоб бути в курсі останніх подій у країні, є два телевізори. Усе це безоплатно для переселенців, які тут почуваються єдиною дружною родиною.

Шелтер, найбільший в області

У Тячеві один із трьох найбільших на Закарпатті шелтерів, яким опікується громадська організація «Комітет медичної допомоги в Закарпатті». Представники міжнародної благодійної організації придбали будівлю і на умовах безкоштовної оренди передали в підпорядкування Тячівської громади. Тут розпочали ремонт, який допомогли здійснити австрійський Червоний Хрест і організація «Людина в біді. Словацька Республіка».

Облаштували 23 кімнати, в яких тепер мешкають майже 50 людей з Луганської, Донецької, Харківської та Миколаївської областей. Створення дитячої кімнати профінансувала міжнародна гуманітарна організація «Людина в біді», а ремонт — організація Червоного Хреста.

«Останнім часом вдалося оновити меблі в кімнатах, відремонтувати душові та пральну кімнати, туалети», — розповіла головний спеціаліст організаційного відділу Тячівської міської ради Олена Бісько.

Мешканці шелтеру можуть готувати собі їжу, прибирають приміщення, а з продуктами допомагають благодійники, здебільшого з-за кордону.

«На умовах співфінансування з містом плануємо замінити покрівлю, розв’язати проблему енергоощадності будівлі», — сказала директор громадської організації «Комітету медичної допомоги в Закарпатті» Наталія Кабацій.

Дії та наміри неурядових інституцій підтримує керівництво Тячівської міської громади. Усе це дає впевненість, що у складних ситуаціях люди не залишаться наодинці з проблемами, — добрі справи роблять у  взаємодії.