Автори сепаратистського проекту колись твердили місцевому населенню, що вугільна Луганщина має особливу економічну цінність, що такий скарб Росія обов’язково «забере». Тепер зрозуміло, що плани РФ були зовсім іншими. Бойові дії на Донбасі призвели до того, що вугільна промисловість окупованої частини області працює дедалі гірше. Колись потужні підприємства тепер ледве зводять кінці з кінцями.
У 2014 році за інерцією шахти самопроголошеної «ЛНР» (ті, що не входять до ДТЕК) видали на-гора 18 мільйонів тонн вугілля. А в 2015-му видобуток знизився — усього 5, 5 мільйона тонн. У поточному році тамтешнє так зване міністерство палива, енергетики та вугільної промисловості планує вийти на рівень 2014-го. Але цьогоріч за шість місяців видобули тільки 3,5 мільйона тонн.
На ДУПах не платять зарплату
За даними колишнього головного механіка, а нині пенсіонера й вимушеного переселенця з Красного Луча, який не пориває зв’язків з колишніми колегами, зарплата шахтарів у самопроголошеній «ЛНР» втричі зменшилася. Якщо до війни гірник «Свердловантрациту» або «Ровенькиантрациту» отримував майже 10 тисяч гривень, то тепер і трьох не має. І це на ДТЕКівськіх шахтах, які ще якось тримаються на плаву.
На ДУПах (державні унітарні підприємства — так на окупованій території називають а-ля державні шахти, що підзвітні сепаратистському Мінвуглепрому. — Авт.) — і того гірше. Платять по 2 тисячі російських рублів за місяць, щоправда шахтарі отримували заробітну плату за півтора року один раз. І все. Цим шахтам луганська «держава» заборгувала 390 мільйонів російських рублів, навіть у гривневому еквіваленті це чималі гроші.
Шахти працюють неповний тиждень, людей відправляють у безоплатні відпустки, проводять «планові скорочення». Та народ і сам іде. Хтось їде в Росію, хтось — на контрольовану Україною територію.
Така ситуація складається тому, що немає ринку збуту для видобутого вугілля.
Росія купує паливо із самопроголошеної «ЛНР» дуже неохоче та ще й за ціною, нижчою ніж собівартість. Бо у північного сусіда є власна розвинена вуглевидобувна промисловість, пласти залягають неглибоко, чорне золото видобувають в основному відкритим способом.
Дешеве донбаське вугілля вже й без того обвалило ціни на російському ринку, тамтешні шахтарі закликають відмовитися від палива з Донбасу. Зараз рядове вугілля із самопроголошеної «ЛНР» продають у Росію по 1600 рублів за тонну, вугілля марки «А» — за 3200—3600 рублів. А там ділки його перепродують по 6—7 тисяч за тонну.
Вагонів для перевезення чорного золота в «республіці» теж не вистачає. Ті, що залишилися від Донецької залізниці, ніяк не поділять із «ДНР». Бракує навіть шахтної вибухівки. Раніше її в області випускав завод імені Петровського. Тепер він не працює. За даними колишнього краснолучанина, там уже давно база для російської військової техніки.
Обладнання для нових лав самопроголошена «держава» не надає. Днями тамтешній «Держгірпромнагляд» провів перевірку й зупинив 23 шахти через аварійну ситуацію. Бо ніхто нічого не ремонтує, не оновлює, все прогнило, небезпечно спускатися в забій.
«Націоналізація» за допомогою грабежу
«ЛНР» не має власних фінансових ресурсів на утримування вугільної галузі. Грошей немає ані на зарплати працівникам, ані на соціальний захист, ані на екологічні заходи, на те, щоб провести цивілізовану ліквідацію цих шахт.
За даними колишнього головного механіка вугільного підприємства, навесні представники влади самопроголошеної «ЛНР» банально забрали вугілля на 120 мільйонів рублів у гірничо-збагачувальної фабрики «Луганська» — вона, як і більшість профільних підприємств, не працює. Тож туди приїхала нібито «робоча група» з представників «МДБ», «генпрокуратури», «податкової служби» — перевіряти що де погано лежить. Знайшли вугілля на складах. Оголосили майно нічийним і «націоналізували», тобто прихватизували. Бо сподівалися за допомогою «націоналізації» хоч дещицю заборгованості «державним» шахтам погасити.
Такі самі оборудки намагалися застосовувати і до шахт ДТЕК.
Вугільні гіганти — «Краснодонвугілля», «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит» — так і не перереєструвалися у самопроголошеній «ЛНР». Податки від них до «общака» сепаратистів не надходять. Тож їх спочатку вмовляли, тепер почали примушувати. Знову приїхали люди, описали вугілля на складах — 100 тисяч тонн на 120 мільйонів рублів. Обіцяють незабаром почати його продавати як конфісковане майно. Те саме, правда, на свій лад, нині роблять і в «ДНР» — захоплюють майно ДТЕК.
Що в цій ситуації буде з шахтами, які ще до війни потрапили під ліквідацію, взагалі не зрозуміло. Їх понад три десятки, вони входили до складу ДП «Луганськвуглереструктуризація». Наприклад, тут потрібні гроші на відкачування води, а їх немає. Це означає, що може статися підтоплення й найближчих працюючих шахт, і населених пунктів.
Ніхто не відновлює й ті кілька шахт, які постраждали від бойових дій, у Первомайську, в Перевальському районі, в шахтоуправлінні «Луганське». За даними колишнього головного механіка вугільного підприємства, там ділки зараз пиляють обладнання — комбайни, арочні кріплення. І все знищують та вивозять.
За словами людини, яка майже все життя віддала гірничій справі, зараз вугільна галузь на півдні області гине. Далі — екологічна та гуманітарна катастрофи. Якщо так триватиме й надалі, років через 10 уже ніхто й не згадає, що колись тут видобували вугілля.
Ярослав ГЕЛИН
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+