ДОСВІД

Мінуси поліської глибинки можна перетворити на великий плюс, якщо докласти зусиль 
 

Корецький район на Рівненщині став депресивним, здається, волею долі. Не вина його жителів, що не розмістили тут ще з радянських часів жодних виробництв, окрім невеликого хлібозаводу. І до числа чорнобильських не потрапив. Хоча шість таких районів області ось уже чверть століття розвиваються за принципом «Немає злого, щоб на добре не вийшло». Їхнім головним інвестором, звісно, виступає держава, зводячи об’єкти за «чорнобильські» кошти.

З аутсайдера  у лідери

Стародавній Корець, хоч і розташований уздовж третього транс’європейського транспортного коридору рівно посередині між Києвом та Львовом і межує з Житомирщиною і Хмельниччиною, перебуває на узбіччі цивілізації. До об’єктивних чинників занепаду слід додати й такий: району не таланило на перших керівників, доки за справу не взявся досвідчений господарник Борис Дицяк. Він просто сказав: ні — жодним депресіям і спрямував зусилля на пошуки інвесторів. Перші результати не забарилися.

Агропотенціал району майже сповна використали холдинги «Волинь-агро» та «Фаворит-агро», що обробляють 13 і 10 тис. га відповідно, розширюють поголів’я ВРХ, мають власну переробку. Першими іноземними ластівками стали польські — ПП «Славекс-К», що спеціалізується на виготовленні брикетів з деревини та соломи, яких тут удосталь, та «Інвест-Адам», що виробляє малогабаритну продукцію з бетону, блоки, тротуарну плитку тощо.

Сільські громади Корецького району реалізують аж 8 (найбільше в області!) проектів за програмою ЄС — ПРООН «Місцевий розвиток, спрямований на громаду». Кожен коштує у середньому 160 тис. грн. Тут і енергозбереження, й ремонти шкіл, дитсадків, доріг. Одне слово, громади «вгризлися» в хорошому розумінні слова в інвестиції так міцно, що проект енергоресурсозбереження Корецької райлікарні став переможцем Всеукраїнського конкурсу проектів та програм місцевого самоврядування, а енергоощадний проект Сторожівської сільради — відповідного обласного. Це знову ж таки додаткові гроші на розвиток.

Поляки взялися за виробництво брикетів із деревини. Фото з сайту board.com.ua

Співпраця на міжособистісних контактах

Та чи не найголовнішою родзинкою жителів Корця стала їхня гостинність. Саме завдяки цій традиційній українській рисі вдалося укласти офіційну угоду про співпрацю з Люблінським повітом однойменного воєводства Польщі.

— Звісно, що цьому передували звичайні міжособистісні контакти, — розповідає  Богдан Дицяк. — Ми обмінюємося делегаціями в різних галузях, навіть групами школярів, придивляємося й вивчаємо їхній досвід роботи. Коли до Любліна приїхав наш колектив «Серпанок», на концерт прийшло 40 тисяч людей! Одне слово, під офіційну угоду про співпрацю ми заклали міцний фундамент. Сама ж угода дає нам «зелене світло» для участі у транскордонних проектах. За програмою «Україна — Польща — Білорусь» ми вже направили на розгляд комісії два спільних проекти: щодо роздільного збирання сміття і розвитку туристично-рекреаційного потенціалу району. Не раз брали участь у відомому економічному форумі в Любліні, тому вирішили провести щось на кшталт нього у Корці. Презентували свій потенціал, розповіли потенційним інвесторам про наші переваги. Гадаємо, головні з них — вдале географічне розташування, яке ще не використане сповна, довкілля та багатющий релігійно-культурний потенціал. Адже Корцю майже 900 років!

До речі. На Рівненщині реалізується шість загальнонаціональних проектів. Зокрема «Енергія природи» (виробництво біопалива), «Нове життя» (модернізація перинатального центру), «Відкритий світ» (створення інформаційно-комунікаційної освітньої мережі), «Вчасна допомога» (модернізація системи «швидкої допомоги»), «Індустріальні парки» та «Зелені ринки».

ДОВІДКА «УК»

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Рівненщини оцінюється у межах $300 млн. Головні інвестори — Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Голландія, Росія. Саме інвестиції стали тією «золотою рибкою», яка допомогла області торік вийти на докризовий рівень (2007 р.) у промисловості. Потужним імпульсом для розвитку щебеневих кар’єрів області стало Євро-2012.

Утім, інвестможливості краю значно ширші. Адже нинішня Рівненщина — це 10% загальнодержавного виробництва цементу і міндобрив, 15 — електроенергії, 22 — деревостружкових плит, 26 — нетканих матеріалів, 50 — фанери.

КОМЕНТАРІ

Павел ПІКУЛА, 
староста Люблінського повіту:

— Наш повіт — це 145 тисяч жителів, які об’єднані в 16 гмін. Ще недавно це була виключно сільська територія. Але під впливом Любліна вона стає дедалі більше схожа на промзону. Родзинка ж українських партнерів — в екологічності: тут чисті річки — аж 12 у районі, прекрасні ліси, де ростуть величезні білі гриби. Тут варто розвивати екологічний туризм. Адже люди втомилися від цивілізації.

Зараз працюємо над «економізацією» корецько-люблінських відносин. На це спрямовані й два проекти, подані в ЄС. І хоч конкуренція там така, що фінансування отримує лише кожен десятий проект, сподіваємося, нам пощастить завдяки нашим українським партнерам.

Леонід БІЛЯК, 
перший заступник начальника головного управління
економіки та інвестиційної політики облдержадміністрації:

— Якщо в агровиробництві частка району приблизно 5%, то в промисловому — 0,1%: під мікроскопом не видно! Хоч на Кореччині значний ресурсний потенціал — розвідані родовища граніту, базальту, каоліну, радонових мінеральних вод… Тобто чудова сировинна база для виробництва будматеріалів, порцеляново-фаянсових виробів, розвитку лікувально-оздоровчих закладів.

А ще Кореччина має всі передумови для розвитку різних видів туризму: лікувально-оздоровчого, релігійного, культурно-історичного, спортивного, транзитно-бізнесового. Гріх не використати й транзитний потенціал району —  для розвитку дорожнього сервісу та готельно-ресторанного бізнесу, аграрної логістики.

Як свідчить досвід, для організації сучасного виробництва інвестор частіше надає перевагу незабудованій території, так званому грін-філду. Цьому сприяє Закон України «Про індустріальні парки», що дає змогу оформляти під їхнє створення земділянки несільгосппризначення на  понад 15 гектарів. Це має велике значення для Корецького району, що є східними воротами Рівненщини. Ми чудово розуміємо, що шлях до реального інвестора непростий і довгий, але хто стукає, тому рано чи пізно відчинять. Тому Кореччина може слугувати чудовим прикладом, як бажання поступово перетворюються на можливості.

Олександр ОСОВЕЦЬ, 
директор Рівненського регіонального центру 
з інвестицій та розвитку Держінвестпроекту:

— Корецький район може знайти себе у кількох нацпроектах. Зокрема це «Відродження скотарства», «Зерно України», «Енергія малих річок», «Зелені ринки». Корецький район, що має потужний агропотенціал, міг би подумати над будівництвом агросховищ, що їх бракує в області й на зведення яких уряд нині  надає адресну допомогу. Адже згодом в області буде зведено оптовий ринок, на якому насамперед розповсюджуватиметься продукція фермерів, об’єднаних під брендом «Волинський екологічний продукт».

Унікальний проект «Волинь туристична». У ньому район теж повинен себе знайти, адже має багатющу історико-культурну спадщину. Але для цього слід подумати над розвитком готельно-ресторанного бізнесу.