ВИСТАВКА
 
У рамках проекту "Скарби музеїв України на святій землі Софії Київської" проходить виставка ікон. Враження від експозиції, судячи з численних записів у книзі відгуків, як жива вода... Виставка репрезентує 47 ікон ХVІІ-ХVІІІ ст. з Волині із зібрання Луцького музею ікон.
 
Можна виділити спільні риси, притаманні представленим творам: монументальність, яка не залежить від розмірів композицій; безпосередність, відвертість, ліризм. Луцька школа іконопису, як свідчить експозиція, дотримується східних традицій, але близькість до Заходу теж залишає свій слід. Деякі своїми деталями, технікою письма, колоритом нагадують, що вони народилися в часи бароко. Частина робіт написана художниками-самоуками, і ці твори аж ніяк не поступаються професійним, інколи навіть перевершують їх...
 
Тематика ікон достатньо різноманітна. Але виділяються три домінанти, три ключові теми - це Спас Вседержитель, Божа Матір та Юрій Змієборець.
 
Лики Спаса, на яких попри суворі вимоги канонів зображення проступають риси живих людей - українців XVІІ-XVІІІ сторіч, випромінюють доброту і мудрість, строгість небесного судді і людяність. Так само ікони Богородиці. Художників надихали образи жінок, які жили поряд - матерів, сестер, наречених, дружин. Традиційні композиції - мати з дитиною на руках у різних ракурсах - отримують від цього певний національний колорит. Чесноти Божої Матері - її ніжність, чистота, тепло душі, гідність трактуються як риси, притаманні жінкам - сучасникам іконописців.
 
Красиві, виразні сцени розв'язки двобою Юрія Змієборця з чудовиськом, мабуть, більшості з нас, призвичаєних жити у потоці екранних зображень, можуть здатися занадто статичними. Час тут ніби завмер. Але в цьому своя велика правда: таке трактування сцени боротьби добра зі злом - як нагадування, як констатація того, що ця боротьба вічна: так було - так є - так буде, і плин часу нічого не змінить...
 
Високо-високо над екватором на височині в тисячі й тисячі кілометрів пливе у тиші над нашою планетою космічний флот - сотні комунікативних супутників. На кожному з них десятки транспондерів - пристроїв, які приймають сигнали від передавачів з телепортів Землі, а потім повертають ті сигнали, аби ми в різних країнах, на різних континентах приймали їх на супутникові антени в своїх домівках.
 
Чудові ікони на виставці, про яку ми розповіли, ніби отримали сигнали від своїх творців - промені їхньої віри, їхнього сприйняття світу і Всесвіту, їхнього розуміння прекрасного й випромінюють ці сигнали на нас, до нас. І хто налаштує серце та душу на їхні хвилі, той крізь товщу часу та безмежність простору відчує себе причетним і до минулого, і до майбутнього...
 
***
 
До речі. Виставка, про яку розповіли, працюватиме у Національному заповіднику "Софія Київська" до 28 жовтня.
 
Її проведенню, розповів виконавчий директор Міжнародного громадського об'єднання "Волинське братство" Валерій Фень, сприяла саме ця організація. Хіба не добрий приклад і для інших земляцтв у столиці? Адже подібні акції працюють на зміцнення і єднання культурного простору України в його чарівній різноманітності.
 
Олександр МАКАРСЬКИЙ
для "Урядового кур'єра"