ПРОГНОЗ

Ціна на блакитне паливо для населення наступного року залежатиме не лише від внутрішніх, а й від зовнішніх чинників

Тарифи на газ для населення в 2013 році не підвищуватимуться. Про це повідомив Прем’єр-міністр Микола Азаров. «Ми вирішуємо, як знизити тарифи для промисловості, адже вони зашкалюють, ставлять нашу хімічну промисловість та металургію і всіх споживачів газу в неконкурентні умови», — заявив він. Доречно нагадати, що ціна природного газу для України становить у четвертому кварталі цього року близько 430 доларів за 1 тис. куб. м без врахування знижка розміром 100 дол. за тисячу кубів в обмін на розміщення на території України Чорноморського флоту.

Cкільки коштуватиме яєчня наступного року. Фото з сайту wallpeper.goodfon.ru

Підвищення неминуче. Але…

Водночас енергетичні експерти дотримуються дещо іншої думки і стверджують, що підвищення цін на газ для населення неминуче. Так, наприклад, фахівець Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізулін вважає, що різниця між вартістю російського газу та тією ціною, що платить за блакитне паливо населення, надто істотна, аби можна було обійтись без підвищення тарифів. Проте, за його словами, збільшення ціни на газ та комунальні послуги для населення не відбудуться відразу, а триватимуть три-чотири роки. За умови, що уряд підніматиме ціни щоквартально. У 2013 році, прогнозує він, ціни можуть зрости на 20-50% сьогоднішньої ставки.

«Якщо подивитись на рівень цін «Нафтогазу» в середньому, це $430. Українці нині платять близько $100 за тисячу кубометрів. Відповідно, ця різниця досить висока, і якщо припустити, що ціни не знизяться найближчим часом, то вартість для населення треба привести до паритету з імпортом», — констатує Ільдар Газізулін, додавши, що одним із чинників, що впливатимуть на зростання тарифів, може стати швидке погіршення зовнішньоекономічного дисбалансу.

Солідарний з колегою і експерт цього самого центру Олександр Жолудь: «Очікувати зниження цін на газ від Росії не варто. Крім того, на цей процес, зокрема, вплине погіршення загальноекономічної ситуації, яскравим прикладом чого є падіння виробництва в більшості галузей. У четвертому кварталі ВВП буде в мінусі», — стверджує він. Тож у випадку, коли  ситуація протягом четвертого кварталу 2012 року швидко погіршуватиметься, уряд змушений буде ухвалити рішення про підвищення тарифів на газ для населення.

У всьому має бути поступовість

У коментарі для «УК» незалежний енергетичний експерт Валентин Землянський сказав, що не підтримує позицію щодо швидкого підвищення тарифів. «Так, безумовно, тарифи мають збільшуватися, але, як кажуть, «у межах розумного». Україна — не Росія, як зауважив свого часу Леонід Кучма. У газовому питанні я не чув, щоб уряд перейняв російський варіант ціноутворення для внутрішнього споживача за принципом рівнодохідності. Поясню: згідно з принципом рівнодохідності вартість газу для населення в Росії має дорівнювати вартості газу на експорт, за винятком експортного мита та витрат на транспортування. Тобто експортна ціна мінус 40%. Газ усередині Росії після переходу до принципу рівнодохідності має коштувати 250—300 дол. за тисячу кубометрів. Для поступової реалізації цієї програми уряд РФ щорічно збільшує оптовий тариф на газ для населення на 15%. І не відразу, а розділяючи. Припустимо, 5% у першому кварталі та ще 10% у третьому, щоб домогосподарства могли прилаштуватися до нових цін поступово», — таку думку висловив фахівець.

На думку Валентина Землянського, в Україні ситуація дещо інша. Тарифи на газ у країні в середньому дорівнюють собівартості видобутку. Головне, що відповідно до постанови КМУ, населення споживає газ внутрішнього видобутку. Тому не можна порівнювати вартість газу для населення з вартістю імпортованого газу для промисловості. Махнути шаблею та збільшити тарифи на 50% — це може призвести до соціального вибуху та кризи платежів. Населення просто відмовиться платити за такими тарифами, вважає експерт. І водночас зазначає, що збереження для населення такого рівня тарифів на газ, які існують сьогодні, неможливе. Тому уряд має розробити чітку програму, яка справді передбачатиме поступове, а не революційне підвищення рівня тарифів для фінансування вітчизняної нафтогазової галузі з метою збільшення видобутку дешевих вітчизняних вуглеводнів. І що раніше уряд представить таку програму й почне її втілення в життя, то менше буде приводів в економістів лякати людей «тарифним апокаліпсисом».

Доведеться виконати умови МВФ?

«Міжнародний валютний фонд (МВФ) не надасть кредити Україні, яка переживає фінансові труднощі, без підвищення цін на газ для населення, яке купує його в держави дешевше, ніж країна закуповує у монопольного постачальника — російського «Газпрому», — вважає експерт польського аналітичного Центру східних досліджень (OSW, Варшава) Аркадіуш Сарна. У своєму коментарі для ЗМІ він стверджує, що українська влада буде змушена піти на непопулярні серед населення заходи, аби поліпшити ситуацію з державними фінансами в умовах сповільнення розвитку економіки і мати достатньо коштів для здійснення рекордних виплат за зовнішніми боргами у 2013 році. За його словами, українська влада змушена підвищити ціни на газ і комунальні послуги задля отримання фінансової допомоги МВФ і розблокування 12 млрд дол., не виплачених Україні за стабілізаційним кредитом, затвердженим у липні 2010 року. Це особливо важливо в контексті обслуговування іноземного боргу, оскільки у 2013 році Україна буде змушена виплатити 9 млрд дол., з них 5,5 млрд дол. — МВФ». Щодо альтернативи, яка дасть змогу уникнути непопулярних серед населення заходів, то як вважає польський експерт, нею може стати отримання фінансової підтримки з боку Росії. «Але ціна російської допомоги може виявитися дуже високою й означатиме зміну в зовнішній політиці у напрямі форсованих Москвою проектів реінтеграції пострадянського простору», — наголошує він.

Нагадаємо, що найбільший кредитор України — Міжнародний валютний фонд — з 2011 року заморозив виплату коштів, виділених Україні в рамках програми stand-by влітку 2010 року, через відмову влади підвищити ціни на газ для населення. Тим часом Росія заманює Україну в створений нею Митний союз значними знижками на газ. Як приклад наводить сусідню Білорусь, яка купує російське паливо за ціною близько 160 дол. за тисячу кубометрів. Одне слово, газ або незалежність — ось такий вибір постав перед нашою країною.