Нині в охороні здоров’я країни взялися провести системні зміни. Йдеться не лише про пріоритетність первинної ланки медичної допомоги, профілактики, запуску, так би мовити, нового управлінського механізму з децентралізацією та наданням ширших повноважень органам лікарського й сестринського самоврядування. Важлива справа й підготовка медичних кадрів і післядипломної освіти, зокрема впровадження резидентури. Розподіл українських випускників-медиків треба проводити на основі польського досвіду, впевнений ректор Тернопільського державного медичного університету ім. Івана Горбачевського, член-кореспондент НАМН України професор Леонід КОВАЛЬЧУК.
— Леоніде Якимовичу, говорячи про підготовку медичних кадрів, слід зосередити увагу на оцінюванні знань студентів. Знаю, у вашому виші семестрові складання іспитів зорганізували за системою Віденського університету (Австрія). У чому її сутність?
— Якщо хочемо майбутнього для наших дітей та онуків, то маємо сказати «ні» корупції. Оцінювання знань студентів повинне бути справедливим.
Ще 2006—2007 навчального року в нашому ВНЗ взялися впроваджувати систему незалежного оцінювання. Вона багаторівнева. Перший її етап — Moodle, за яким триває щоденне тестове оцінювання. Кафедри на основі галузевих стандартів освіти складають матрикул, іншими словами, перелік практичних навичок. Їх студенти мають обов’язково засвоїти протягом навчального року. Як знаємо, у США та в Європі широко застосовують об’єктивно-структурований практичний іспит (ОСПІ) та об’єктивно-структурований клінічний іспит (ОСКІ). Це своєрідний підсумковий контроль. ОСПІ проводять з усіх теоретичних предметів, вивчення яких закінчили в поточному семестрі, а ОСКІ — відповідно з усіх базових клінічних дисциплін.
Ви ж згадали про комплексний семестровий тестовий іспит, який ми стали запроваджувати сім років тому як педагогічний експеримент. Запозичили його у Віденському медуніверситеті. Задля цього створили новий підрозділ — навчально-науковий відділ незалежного тестування знань студентів, розробили комплексну багаторівневу систему захисту інформації. Семестровий тестовий контроль знань провадять з усіх модулів дисциплін, які закінчили вивчати. На одне запитання є п’ять варіантів відповідей, з яких, певна річ, треба вибрати правильну. Зазначу: всі відповіді студент позначає на паперовому носії, виданому друкарським способом. Ці аркуші сканують, потім у присутності студента за допомогою спеціальної комп’ютерної програми розшифровують відповіді.
Важливо, що ніхто не може втрутитись у процес складання семестрового іспиту. Він справді позбавлений усілякої суб’єктивності в оцінюванні. Вважаю, що така система семестрового тестування доцільна для впровадження у вищій освіті України.
— Отже, об’єктивність і справді стала у виші міцною основою в оцінюванні знань студентів. А як бути з розподілом для проходження інтернатури й подальшого професійного шляху? На ваш погляд, така система й надалі прийнятна?
— За нинішньою системою розподілу випускників медичних університетів, які навчалися за рахунок бюджету, як правило, до 80—90% отримують направлення працювати лікарями загальної практики сімейної медицини, мотивуючи це укладеною угодою між абітурієнтом та університетом. Так для них перекривають шлях для освоєння інших спеціальностей, які б вони бажали здобути.
Можна стверджувати, що повторну спеціалізацію, на яку матимуть право лише через три роки, пройде через певні обставини невелика кількість таких лікарів. Водночас випускники, які навчалися на контрактній формі, мають можливість обирати престижні спеціальності.
Отже, пріоритет у виборі престижних спеціальностей отримують випускники, які під час вступу до університету під час проходження зовнішнього незалежного оцінювання знань показали нижчі результати. Випускників, які мали вищі результати і, як правило, навчалися краще, позбавили такої можливості. Мотивація, що вони навчалися за рахунок бюджету й повинні відпрацювати державі, безпідставна. Адже своє право навчатися на бюджетній формі вони отримали, демонструючи кращі знання.
Безумовно, така ситуація не сприяє прогресу в медицині, а з іншого боку, пов’язана з корупційними чинниками та даванням хабарів під час працевлаштування.
— Відомо, що в Україні створили робочу групу, яка б розробила пропозиції щодо реорганізації інтернатури та введення лікарської резидентури.
— Так. Нещодавно в Харкові на навчально-науковій конференції від цієї робочої групи доповідав ректор Національної медичної академії післядипломної освіти професор Юрій Вороненко. Якщо коротко, то пропонує скоротити перелік спеціальностей інтернатури до 18 базових. Основа для запровадження в перспективі резидентури як очної конкурсної форми післядипломної підготовки лікарів — теперішня клінічна ординатура. Функції клінординатури розширюють, після завершення тут навчання видаватимуть свідоцтво про здобутий фах, яке прирівнюватимуть до сертифіката спеціаліста. Передбачили один рік післядипломної лікарської практики.
Принагідно зазначу, що в цю схему проходження післядипломної освіти природно вписується й пропозиція нашого університету. За завданням департаменту роботи з персоналом, освіти і науки МОЗ торік ми відрядили 12 викладачів в Австрію, Польщу, Словаччину, Чехію, Канаду, Німеччину для вивчення системи післядипломної освіти. Проаналізувавши результати, дійшли висновку, що Україні більше підходить польський досвід розподілу випускників для проходження інтернатури (резидентури).
— Скажіть, будь ласка, який час польський випускник після отримання диплома стажується в лікувально-профілактичному закладі?
— Після закінчення навчання в університеті (додипломна освіта триває шість років) й отримання диплома випускник проходить однорічне стажування при одному з лікувально-профілактичних закладів. Після цього отримує сертифікат і ліцензію на обмежену лікарську діяльність, згідно з якими йому дозволено не довше як протягом п’яти років працювати лікарем загальної практики — сімейним лікарем.
Упродовж цього року лікарської практики випускники складають спеціальний тестовий екзамен, лише за результатами якого, набравши певну кількість балів, можуть претендувати на ту чи ту престижну спеціальність. Усі інші випускники, які не набрали потрібної кількості балів, можуть проходити інтернатуру (у Польщі — резидентуру) зі спеціальності «загальна практика — сімейний лікар».
Ті, хто бажає здобути інший фах, мають змогу протягом не більш як п’яти років, працюючи за отриманими сертифікатом і обмеженою ліцензією лікарем загальної практики — сімейним лікарем, перескласти екзамен і повторно подавати документи на конкурс у резидентуру за обраною спеціальністю. Протягом цих п’яти років він зобов’язаний визначитися й подати заяву на одну зі спеціальностей, на яку може претендувати, за результатом складання екзаменів, зокрема і в інтернатуру (резидентуру) на спеціальність «загальна практика — сімейний лікар». Після закінчення інтернатури (резидентури) лікарі всіх спеціальностей отримують сертифікат лікаря-фахівця та ліцензію на лікарську діяльність, зокрема й на приватну практику.
— Звідки ж молодий лікар може дізнатися про вакантні місця?
— Для вибору випускником спеціальності та місця роботи створюють загальнодержавний реєстр вакантних місць, який публікують, а отже, він доступний молодим лікарям для ознайомлення. Випускник може подавати заявку на вакантні місця, додаючи сертифікат складання екзамену. За результатами іспиту він може також отримати бюджетне місце в інтернатурі (резидентурі), де йому виплачуватимуть заробітну плату. За недостатньої кількості балів, отриманих на екзамені, він проходить резидентуру у формі волонтеріату, не отримуючи зарплати.
— Хто координує лікарські кадри?
— Для координації лікарських кадрів, діяльності лікарських асоціацій та інших питань медицини створюють громадську організацію «Лікарська палата» (може бути й інша назва) за прикладом польської «Ізба Лєкарска», якій МОЗ України делегує частину своїх повноважень і діяльність якої визначається окремою постановою уряду.
Після вибору місця працевлаштування випускником та узгодження цього питання з лікувальним закладом, Лікарською палатою і департаментом охорони здоров’я випускник проходить інтернатуру (резидентуру) за узгодженим із керівником планом, тому створюється взаємна зацікавленість між лікувальним закладом та інтерном (резидентом). Лікувальний заклад отримує додаткових працівників, які виконують усі функції та роботи, зокрема ті, на які неохоче погоджуються штатні працівники лікарні (нічні чергування, чергування у вихідні та святкові дні). Водночас інтерн (резидент) зацікавлений у таких чергуваннях, адже має змогу виконувати заплановані діагностичні, лікувальні маніпуляції та курацію хворих.
У такий спосіб у Польщі вирішили всі питання первинної ланки надання медичної допомоги. Це демократично, чесно, і ця схема позбавляє будь-яких корупційних чинників.
Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Леонід КОВАЛЬЧУК. Народився 1947 року в селі Тернівка Хмельницької області. Закінчив Тернопільський медичний інститут.
Ректор Тернопільського державного медичного університету ім. Івана Горбачевського, доктор медичних наук, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Один із провідних вчених-хірургів країни, автор понад 500 наукових і навчально-методичних праць.
Почесний професор університету Південної Кароліни (США).
Ми в Google+