Британському газетяреві і телерепортеру із солідним стажем Марку Вебстеру доводилося займатися політикою, долати марафонські дистанції, видиратися на діючі вулкани. Нерідко дивився смерті в очі, коли висвітлював збройні конфлікти в різних країнах. Тепер таким досвідом ділиться з молодими журналістами. Нещодавно він відвідав Полтаву, щоб провести тренінг «Проблеми внутрішніх переселенців у медіа: професійні та етичні норми». Принагідно метр відповів на запитання «УК».
— Пане Марку, в яких країнах вам довелося висвітлювати конфлікти?
— На Близькому Сході, в Африці, Косово, Панамі, Чечні.
— Така робота — завжди ризик для життя.
— Так. Скажімо, в Чечні я ледь не потрапив у полон. Я там проводив журналістське розслідування, і це помітили. Було ризиковано працювати під час останньої війни у Перській затоці. Але журналіст-професіонал повинен виконувати завдання редакції за будь-яку ціну.
— Як ви оцінюєте рівень підготовки українських журналістів?
— Якість української журналістики досить висока. Але у Британії журналістам працювати комфортніше. Політичний і адміністративний режим Британії істотно полегшує нам роботу. Я б сказав так: будь ласка, дайте українським журналістам виконувати їхню роботу!
— Якої ви думки про зусилля наших європейських і заокеанських союзників щодо врегулювання конфлікту на сході України?
— Здається, є щире бажання урядів усіх країн досягти мирного врегулювання ситуації. В історії Британії багато прикладів, коли будь-який конфлікт закінчувався мирними перемовинами. Тому що тільки в ході переговорів можна прийняти рішення.
— Чи можна досягти миру в умовах підвищеної активізації проросійських сил?
— Є такий вислів: «Ви можете досягти миру, коли для цього слушний час». Але доки якісь економічні або інші чинники змусять воюючі сторони домовлятися між собою, мине певний час, протягом якого гинуть люди, зокрема мирне населення. Ось що дуже погано.
— Чи варто, на ваш погляд, українським медійникам адекватно відповідати на російську пропаганду, якою переповнений Інтернет?
— Правду кажучи, не думаю, що пропаганда, навіть якщо вона професійно побудована, є відповіддю в таких ситуаціях. Покладаюся на здоровий глузд суспільства, воно повинне розуміти, коли йому брешуть. Обов’язок журналістів — належно інформувати населення, і тоді суспільство нам довірятиме.
— Навіщо проводите медіа-тренінги в Україні?
— У жодному разі моя присутність тут не пов’язана з тим, щоб повчати українських журналістів, як правильно виконувати їхню роботу. Я тут тільки тому, що висвітлював події, пов’язані з біженцями і внутрішніми переселенцями в усьому світі, тож можу передати міжнародний досвід.
— Чи встигли ви за два дні подивитися Полтаву?
— Так. У Полтаві мені найбільше подобається район Білої Альтанки біля садиби Івана Котляревського і вся навколишня місцевість, яку можна побачити з оглядового майданчика. Вразило, що ваше місто дуже спокійне. Бо мені знайомі говорили перед від’їздом: «Ти що, їдеш в Україну? А там справді безпечно?» Побувавши в Полтаві, скажу їм: «В Україну треба їхати!»
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Марк ВЕБСТЕР. Народився 1954 року. Журналістського стажу — 30 років. 22 з них пропрацював на каналі ІTN (Independent Television News) як військовий репортер і фахівець з висвітлення інших гострих ситуацій: терактів, стихійних лих тощо. Живе в Лондоні. В Україну Марк Вебстер приїздить уп’яте. Нині — як учасник проекту, який реалізує Фонд Томсона (Велика Британія) у партнерстві з Міжнародним інститутом регіональної преси та інформації (ІРМІ) та Асоціацією «Журналістська ініціатива» (АЖІ) за фінансової підтримки Програми Фонду з врегулювання конфліктів уряду Великої Британії.
Ми в Google+