Цей широковживаний хрестоматійний вислів містить у собі мудру незаперечну істину. Первинний родинний осередок співмешканців у складі дідуся і бабусі, тата й мами, дітей, онуків, правнуків… з прадавніх часів поєднало слово сім’я. Сім’я, родина, рідня, династія — все це коріння, стовбур і гілки розлогого генеалогічного дерева людського родоводу, ріст якого починається від Адама і Єви. Важливу роль сім’ї у розвитку суспільства глибоко розуміли церква і держава. Ритуали освячення шлюбу як за церковними канонами, так і за світськими законами відбуваються з великими урочистостями.
Нині через зміну правил і норм сімейної поведінки спостерігається зростання кількості розлучень, незареєстрованих шлюбів, позашлюбних дітей. Соціально-економічні проблеми суспільства зумовлюють появу духовно-моральних кризових явищ. Як реагувати на них? Яка проблема для розв’язання першочергова? Якими методами для цього слід скористатися?
Нині наша увага прикута до подій в Криму, на Донеччині й Луганщині, хвилює доля Надії Савченко, інших кремлівських бранців. І як на тлі цих подій суспільство має реагувати на гей-паради так званих секс-меншин, що відбувалися торік у Києві, а нещодавно у Львові й Івано-Франківську? В той час, коли патріоти ціною власного життя боронять кордони України, купки збоченців вимагають узаконити їхні права на одностатеві шлюби.
Що ж це за нова проблема виникла у нашому суспільстві, що її слід розв’язувати так нагально? Обговорити її група київських учених запросила журналістів на прес-конференцію, що відбулася днями у прес-центрі УНІАН. «Потреба у такій розмові зумовлена тим, що в деяких напрямах державної політики немає відкритого діалогу», — зазначив президент Інституту генези життя та Всесвіту, кандидат технічних наук Валерій Решетинський. Далі він поінформував журналістів про те, що 23 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. В цьому документі зокрема визначено такі заходи:
… – забезпечення покарання за злочини, вчинені з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як сексуальна орієнтація, транс-сексуальність;
– розробка і подання законопроекту про легалізацію громадянського партнерства одностатевих пар;
– передбачається дозвіл на всиновлення дітей трансгендерними парами тощо.
Отже, йдеться про внесення на законодавчому рівні руйнівних змін у святі і непорушні основи сімейних цінностей. Сутички, що відбулися між секс-меншинами і противниками гей-парадів, свідчать про гостре несприйняття суспільством узаконення одностатевих шлюбів. Зважаючи на те, що План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини розробляли як одну з проєвропейських ініціатив, слід зауважити, що Європейський суд з прав людини дозволяє національним урядам діяти на свій розсуд у питаннях моралі, особливо у сферах, які стосуються уявлень про природу людського життя або релігійних вірувань.
Інформація про далекоглядні наміри уряду подається з приховуванням справжніх мотивів, з підміною поняття «боротьби з дискримінацією секс-меншин», неодмінно зумовить дискримінацію громадян з природною гетеросексуальною установкою, традиційної сім’ї з репродуктивною здатністю. Норму у КЗпП про заборону дискримінації за ознаками «сексуальної орієнтації» та «гендерної ідентичності» не було винесено на широке громадське обговорення і проголосовано з порушенням регламентних норм.
Кандидат юридичних наук Олена Львова, кандидат медичних наук Володимир Медвєдєв, кандидат філософських наук Петро Гусак, кандидат економічних наук Ольга Романенко у своїх виступах змалювали невтішну картину наслідків від запровадження Плану заходів з реалізації національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Вони вважають, що науково необ∂рунтовані поняття, викладені у цьому документі, призведуть до подальшого морального й сексуального розбещення суспільства, порушення конституційних норм у частині захисту сім’ї й сімейних цінностей. Врешті, у Сімейному кодексі України (ст.21) шлюб визначається «як сімейний союз жінки та чоловіка», а також обумовлено, що «усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі» (ст. 211, ч. 3).
Нещодавно у ЗМІ з’явилося повідомлення, що в Грузії питання одностатевих шлюбів вирішено винести на обговорення референдуму. Європейська держава — Польща — теж має свою точку зору на цю проблему. То може, нашому уряду (уже в новому складі) спочатку варто дослухатися до порад науковців, вивчити досвід згаданих держав, а вже потім розробити новий план Національної стратегії у сфері прав людини?
Як свідчить історія, будь-яка форма моральної, а особливо сексуальної розбещеності в суспільстві спричиняє масштабні проблеми соціального, економічного й епідеміологічного характеру. Оскільки міць кожної держави ∂рунтується на моральних і духовних підвалинах, законотворцям слід дуже відповідально зважувати на терезах Феміди права і обов’язки людини як члена суспільства. Пріоритетним напрямом діяльності всіх інститутів влади має бути захист національної безпеки, громадського порядку, духовності та норм християнської моралі, збереження національної та культурної самобутності свого народу.
Павло ЛАРІОНОВ
для «Урядового кур’єра»