Голова Державної служби з надзвичайних ситуацій  
Михайло БОЛОТСЬКИХ

Судячи з усього, реорганізація колишнього Міністерства з надзвичайних ситуацій у Державну службу України з надзвичайних ситуацій не торкнулася покладених на відомство завдань. Як і раніше, служба залишається не лише головним органом у забезпеченні реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а й основною рятувальною структурою в країні. Яким видався початок року для рятувальників, розповідає голова ДСНС Михайло БОЛОТСЬКИХ.

— Михайле Васильовичу, найактуальніше зараз питання — водопілля. Як складається ситуація на сьогодні?

— Вона стабільна. Потепління прийшло в Україну поступово, і велика маса снігу зійшла без значних негативних наслідків для нас. Про можливість якихось великих повеней цього року навіть не йшлося. Звісно, вся тала вода не могла просто зникнути, і це спричинило локальні підтоплення. У зоні ризику — 11 областей. Насамперед це Київщина, де вода залила низинні ділянки в більш як 60 населених пунктах, а також деякі райони Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Львівської та Вінницької областей. Для допомоги людям щодоби залучаємо 300–400 рятувальників, ледь не в постійному режимі працюють близько 150 одиниць насосного обладнання. Скажімо, в Сарненському районі Рівненщини довелось організувати переправу жителів сіл Дубняки та Зарів’я через річку Случ із допомогою човнів. Подібна ситуація склалася і на Чернігівщині на річці Снов у селі Малий Дирчин, і в дачному кооперативі поблизу Чернігова на річці Білоус.

Для ефективної протидії підтопленням ми заздалегідь розробили план пропуску повені й сходження криги, утворили 9 районів оперативного реагування по всій країні. Кожен з них має особливості проходження весняного водопілля, сходження криги, різне географічне положення водних басейнів, кліматичні умови. З огляду на це ми провели розрахунки і сформували міжвідомче угруповання сил загальною чисельністю близько 42 тисяч 500 чоловік особового складу, понад 5 тисяч одиниць основної техніки, 830 засобів подолання водних перешкод, 90 піротехнічних груп та 22 одиниці авіаційної техніки від нашої служби, Міноборони, МВС, Держводагентства, Мінінфраструктури та Міненерговугілля.

— З якими проблемами довелося зіткнутися під час ліквідації наслідків повені?

— Турбує недбале ставлення громадян та місцевої влади до проблеми захаращеності русел річок, великої кількості сміття під мостовими спорудами, засміченості зливних стоків. Дивно, що люди не можуть розчистити сміття біля своїх осель, яке погіршує можливі вияви повеневої ситуації та заважає безперешкодному проходженню води. Ми змушені відривати рятувальників від роботи, навчань, тренувань, переводити їх на посилений режим несення служби — і все для того, щоб розчистити русло річки від сміття! Іншого виходу немає: якщо цього не зробити, наслідки можуть бути катастрофічними.

Роботі рятувальників заважає й необ’єктивне ставлення до проблеми, а також небажання громадян зрозуміти її сутність. Там, де можна працювати, рятувальники роблять усе необхідне, щоб допомогти. До нас зараз надходить багато листів з подяками і від людей, і від громад. Але бувало, що ми не могли розпочати відкачувати воду через низький її рівень. Це технічне питання. Або після відкачування знову прибували грунтові води. Хто винен? Рятувальники…

Слід усвідомлювати, що в нашій службі проблема водопілля — далеко не єдина. Щодоби рятувальники в середньому здійснюють до 2000 виїздів на ліквідації пожеж, знешкодження вибухонебезпечних предметів, інші надзвичайні ситуації, які потребують негайного реагування. Ми негайно реагуємо на всі випадки надзвичайних ситуацій чи звернення громадян. Якщо потрібна допомога, телефонуйте 101. Можете бути певні: ми прийдемо на допомогу.

— Як би ви оцінили роботу рятувальних підрозділів загалом протягом зими?

— Узимку до подолання наслідків несприятливої погоди та запобігання аваріям на об’єктах життєзабезпечення залучали майже 78 тисяч осіб та близько 15 тисяч одиниць техніки, зокрема від ДСНС України — майже 5 тисяч осіб та понад тисячу механізмів. Разом з нами працювали фахівці Міноборони, МВС, Укравтодору, Укрзалізниці, обл?енерго, комунальних служб. Вдалося врегулювати ситуацію і в грудні, і в березні, коли опади в більшості областей перевищили місячну норму подекуди вдвічі. В Києві вони набрали характеру стихії, найбільшої за всю історію спостережень.

У другій половині березня в багатьох регіонах спостерігалися надзвичайно сильні снігопади. Найскладніша ситуація виникла знову ж таки у Києві, де 22–23 березня випало 60 мм опадів, що значно перевищило місячну норму. Протягом грудня — квітня ми вивільнили із заторів та снігових заметів понад 18 тисяч автомобілів та надали допомогу 36 тисячам осіб, у пунктах обігріву на дорогах допомогли близько 8,5 тисячі людей. Згадайте ситуацію на трасі Київ — Чоп, коли наші хлопці працювали в надскладних умовах: штормовий вітер, мороз, потужний снігопад… Але з примхами погоди впоралися, невдовзі рух на автотрасі було відновлено.

Найприкріше в цій ситуації те, що ми попереджали людей про негоду тими днями, однак, як це часто буває, вони застереженнями знехтували. Втім, разом з військовими, волонтерами, представниками місцевої влади ситуацію вдалося нормалізувати і не допустити жодного трагічного випадку.

Щось подібне спостерігалося і в Києві наприкінці березня. Звичайно, рятувальники повинні гарантувати безпеку громадян. Ситуація була складною, і за першим сигналом ми разом із військовими вийшли на вулиці й почали надавати допомогу людям. Наскільки відомо, жодного постраждалого внаслідок складних погодних умов не було. Але звинувачувати нас, скажімо, в тому, що не збиваємо бурульки з дахів, — абсурдно. Прибирати сніг з вулиць — не функція ДСНС України.

Зазначу, наших людей залучали скрізь, де необхідна була допомога. У морози на території України функціонували 3617 пунктів обігріву, зокрема від ДСНС України — 344. Ми організували чергування 1248 соціальних патрулів по всій країні. Рятувальники ходили і на вокзали, і просто вулицями міст, працювали з безхатченками та іншими соціально незахищеними верствами населення. Ми доправили до лікувальних закладів та пунктів обігріву 2635 осіб. Щоразу фактично рятували життя.

— Попереду літо. Країна готова до нового пожежонебезпечного періоду?

— Готова. Фактично вже зараз у східних та південних областях існує загроза виникнення пожеж в екосистемах. Незабаром вона пошириться на всю територію України і протримається аж до жовтня. При цьому не треба бути науковцем Гідрометцентру, аби спрогнозувати, що після таких сильних опадів узимку та навесні їхня кількість у літній період буде незначною. Це посилює небезпеку, тим паче, що 18% території країни — ліси. Вразливими в цьому сенсі залишаються території в Криму, на Дніпропетровщині, Житомирщині, Київщині, Луганщині, Херсонщині, Черкащині, Чернігівщині.

З 1 травня по 30 жовтня буде організовано чергування повітряних суден авіації ДСНС на аеродромі Ніжин (2 літаки Ан-32П та вертоліт Мі-8МТ), аеропортах Сімферополь (літак Ан-32П та вертоліт Мі-8МТ), Харків (вертоліт Мі-8МТ) та Луганськ (вертоліт Мі-8МТ). Наша авіація досить потужна. Уявіть: літак зливає 8 тонн води з висоти 40–50 м на швидкості 240–260 км/год. Нині це один з найефективніших способів гасіння лісової пожежі.

Наші пожежні вертольоти неодноразово використовували і за кордоном. Так, у 2006 році — в Грузії, у 2010-му — в Росії. Зараз опрацьовується питання залучення наших рятувальників для ліквідації можливих пожеж в екосистемах на території Ізраїлю.

Для гасіння пожеж із повітря у Спеціальному авіаційному загоні служби сформовано авіаційний пожежний підрозділ у складі 4 пожежних літаків і 6 пожежних вертольотів. За потреби можуть бути задіяні ще 5 пожежних вертольотів Збройних сил. Тільки зі складу чергових сил для гасіння лісових пожеж цього року можемо задіяти понад 5 тисяч чоловік особового складу та близько 1,5 тисячі одиниць пожежної техніки. У разі ускладнення обстановки Державна служба готова задіяти додаткові сили та засоби.

— Покладені на ДСНС завдання вимагають неабиякої фахової підготовки особового складу. Де берете професіоналів?

— У нашій системі діє кілька вишів: Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля в Черкасах, Національний університет цивільного захисту в Харкові, а також Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, до складу якого входить Вінницьке вище професійне училище. У Харкові навчаються майже 3 тисячі майбутніх рятувальників, у Черкасах — понад 2 тисячі, у Львові — ще 1,5 тисячі. Також під Харковом маємо навчальний центр, так що система підготовки кадрів досить розгалужена.

Окремий рівень підвищення ефективності підрозділів — постійні навчання і тренування. Це і штабні заняття, коли відпрацьовується теоретичний блок, і практичне відпрацювання дій. Наші працівники мусять бути в постійній бойовій готовності. Відпрацьовуємо практичні дії під час лісових пожеж, техногенних катастроф, пошуку і порятунку людей на воді, в лісі, горах, зокрема за допомогою кінологів та авіації, проводимо спільні навчання з військовими і комунальними службами та закордонними рятувальниками. Приміром, почалась активна підготовка авіації до пожежонебезпечного періоду: в Ніжині Чернігівської області проходять тренувальні збори з підготовки екіпажів літаків та вертольотів до гасіння лісових пожеж.

Такі заходи проходять у кожному регіоні. Ми добре розуміємо, що від підготовки наших рятувальників залежить життя людей. Саме тому працюємо на максимумі. Завдяки цьому лише торік на воді, в горах, на пожежах, у шахтах ми врятували понад 5 тисяч життів.

Олександр БІТТНЕР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Михайло БОЛОТСЬКИХ. Народився 1960 року в Бєлгородській області. Закінчив Харківське гвардійське вище танкове училище, Військово-інженерний інститут при Подільській аграрно-технічній академії, Харківський регіональний інститут Української академії державного управління при Президентові України. Служив у Збройних силах та військах Цивільної оборони. З 1998 р. — начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Луганської ОДА, у 2001 р. очолив ГУ МНС в Луганській області. З 2007-го — заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, з 2010-го — перший заступник міністра. У грудні 2012 р. призначений головою Держслужби з надзвичайних ситуацій. Кандидат історичних наук, генерал-лейтенант.