Голова Тячівської
райдержадміністрації 
Михайло ШЕЛЕВЕР

Тячівський район з півдня на північ Закарпаття простягається на 100 кілометрів, зі сходу на захід — на 40. З населенням 172,5 тис. чоловік цей район найбільший серед усіх сільських в Україні.

Природні багатства Тячівщини дають змогу  її жителям мріяти про набагато краще життя, ніж мають тепер. А як наблизити ці мрії, зробити їх реаліями сьогодення, розмовляємо з головою районної державної адміністрації Михайлом Шелевером.

— Михайле Івановичу, сировину, яку заготовляють на територоії району, справедливо вважають стратегічною. Що з цього мають люди?

— Район справді багатий на ліси. Ними вкрито 69% території, їхня загальна площа сягає 115 тис. га. Але маємо і зворотний бік: населені пункти та об’єкти, що розміщені в гірській місцевості, перебувають під загрозою паводків, зсувів тощо. Щоб убезпечитися, ми вкладаємо величезні кошти у захисні споруди. Втім, ці витрати не зупиняють розвиток району, насамперед у тій же лісовій галузі.

Скажу більше: у сфері заготівель і переробки лісу працюють 120 юридичних і фізичних осіб-підприємців, 70 із них ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Десятки підприємств випускають готову продукцію —  меблі, пелети, дерев’яні конструкції, альтанки тощо.  Адже всі добре розуміють, що продавати сировину економічно невигідно. Виробництво  готової продукції збільшує її вартість, отже, і прибутки підприємств, надходження до бюджетів усіх рівнів, та, що найголовніше, сприяє зайнятості населення. Пришвидшений розвиток переробних галузей дасть змогу підвищити рівень добробуту людей. Бажання маємо, як кажуть, із запасом.

— Район привабливий для туристів і відпочивальників. Як використовуєте цей чинник?

— Маємо 85 турбаз і готелів, будинків відпочинку та санаторіїв. Економічна криза завадила їхнім власникам отримувати заплановані прибутки, але цей період уже минає. Поліпшуємо стан доріг та інших комунікацій, щоб задовольняти вимоги не тільки наших гостей, адже проблема автошляхів зачіпає й місцевих жителів. Наступного року плануємо ремонт найскладнішого і найвитратнішого, проте найпопулярнішого туристичного відрізка від села Калини до селища Усть-Чорна.

— Солотвино, яке славилося солерудником і двома алергологічними лікарнями, цілющими солоними озерами, опинилося у великій небезпеці.  Яка перспектива селища?

— На жаль, проблема Солотвина набула загальнодержавного масштабу. Чиновницька безгосподарність останніх десяти років призвела до руйнації колись стратегічних об’єктів та до екологічної катастрофи населеного пункту. Проте  нинішня влада не залишила солотвинців у біді. Розроблено комплексну програму реабілітації селища з відновленням солевидобутку. Для людей, що опинилися у зоні карстових проваль, розпочато будівництво житлового масиву та соціальної сфери у селі Теребля. На це держава виділила 98 млн грн.

  

Тячівський район багатий туристичними маршрутами та зонами відпочинку. Фото з сайту bedey.org.ua

— Реформування медичної галузі — одне з ключових завдань влади на місцях. Як із цим?

— Оптимізація в цій сфері зачіпає долі багатьох людей. Звичайно, ми змушені скорочувати кількість ліжко-місць, які використовуються неефективно, проте намагаємося не зменшувати обсяг районних медичних послуг, не знижувати їхню якість. За останній період у закладах охорони здоров’я значно краща ситуація із забезпеченням медичним обладнанням та ліками.

—  А ще ж і чимало будуєте…

— У реконструйованій двоповерховій споруді в Тячеві влітку розмістилися районні жіноча та дитяча консультації. Цей довгобуд після десятиліть простою у листопаді чекає новосілля!

— Освітня галузь є не менш складною. Що діється в ній?

— Хоча проблем  вистачає, однак втішає те, що практично всі показники, які характеризують організацію навчально-виховного процесу, набагато кращі від попереднього року. Це стосується і дошкільного виховання, де охопленість дошкільною освітою зросла удвічі. Таку саму картину маємо із забезпеченням дитячого харчування школярів.

А щоб не бути  багатослівним, наведу  факти: днями у селі Бедевля здано в експлуатацію новий дитсадок,  будівництво якого тривало майже шість років. На черзі будівництво ДНЗ  у віддаленому селі Чумальово: там уже розпочалися роботи. У листопаді чекаємо ще на одні входини — завершується спорудження нової школи у селі Новоселиця. У неї вкладено 11 млн грн, що для нинішніх скрутних часів є  цифрою  красномовною.

Прикладів серйозного й виваженого ставлення до розв’язання освітянських проблем можна навести чимало.

— Скажіть кілька слів про транскордонну співпрацю, адже Тячівщина розташована  за якихось сто метрів від Євросоюзу…

— До 1944 року український Тячів і румунський Течеу з’єднував міст, який тоді підірвали, відступаючи, вороги. Залишки мосту доходять до половини ріки Тиса. Торік під час візиту до Тячева послів і консулів кількох країн Європи на чолі з головою представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануелем Пінту Тейшейрою було досягнуто домовленостей щодо сприяння у відновленні старого або будівництві нового мостового переходу та міжнародного пункту пропуску через Тису в Тячеві. Якщо задум  втілимо, то район матиме два пункти переходу з Румунією, яка є членом Євросоюзу. Тож зможемо впевненіше ступити за європоріг, котрий зовсім поряд — на протилежному березі Тиси.

— На яких ділянках роботи районна влада планує  зосередити увагу?

— Насамперед це зайнятість населення, газифікація, будівництво протипаводкових споруд, проблеми енергозбереження, розвиток малого і середнього бізнесу тощо. Ми добре розуміємо,  що поліпшити економічне становище району без розвитку місцевого виробництва буде вкрай важко. Тому чи не найважливіше завдання влади — спрямувати наявний потенціал району як ресурсний, так і трудовий для промислового базису. В цьому питанні покладаємося на залучення інвестицій.

— Що привертає увагу інвесторів?

— Зведення в районі великого сміттєсортувального заводу —  береги річок сильно засмічені, потерпає імідж району в очах туристів. А ще розвиватимемо гідроенергетику. Перший об’єкт — міні-ГЕС потужністю 0,8 МВт —  на річці Красношорці в селі Красна вже збудований за кошти інвесторів. На черзі — будівництво аналогічних у селах Руська Мокра, Тарасівка, Лопухове,  а згодом каскаду ГЕС на річці Тересва. 

—  Як очільник виконавчої влади найбільшого сільського району яким бачите його завтрашній день?

— Бачу перспективи у різних напрямках. Щиро вірю, що і в подальшому держава та уряд звертатиме увагу на проблеми сільської глибинки. Це, до речі, ми відчуваємо на прикладі Солотвина. І вже зовсім скоро будемо у центрі Європи не лише за географічним розташуванням, а й за статусом та якістю життя.

Василь БЕДЗІР, 
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Михайло ШЕЛЕВЕР. Народився 2 грудня 1954 р. в селі Бедевля Тячівського району Закарпатської області.

Після закінчення історичного факультету Ужгородського державного університету 29 років працював в органах внутрішніх справ, пройшов шлях від оперуповноваженого відділення карного розшуку до начальника Тячівського районного відділу внутрішніх справ. Полковник міліції. За сумлінну працю в органах внутрішніх справ нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Заслужений юрист України.

17 квітня 2010 р. призначений головою Тячівської районної державної адміністрації.