Останнім часом «Урядовий кур’єр» розповідає читачам про видатних особистостей, історичні місця, цікаві території та людей, що їх населяють. Сьогодні наше знайомство з Маневицьким районом Волинської області — однією з природних перлин Українського Полісся.
Територія, що з півдня й півночі прилягає до міжнародної автомобільної траси Київ — Ягодин — Варшава на кордоні Волинської області з Рівненщиною добре відома тим, хто їздить цією магістраллю в Євросоюз. У роки Першої світової війни тут на тривалий час зупинилося збройне протистояння двох наймогутніших імперій Європи. А під час Другої світової війни оперували як червоні партизани, так і тривалий час діяла знаменита Колківська республіка, населення якої від грабежів нацистів охороняли воїни УПА.
Нині цей регіон дедалі успішніше адаптується до непростих ринкових реалій. Про день нинішній — у розмові нашого кореспондента з головою райдержадміністрації Миколою МИРОНЮКОМ.
.jpg)
— Понад шістдесят відсотків території району, адміністрацію якого ви очолюєте, — ліси. У чому ще специфіка району?
— Справді, маємо чотири держлісгоспи: Маневицький, Колківський, Городоцький, Поліський. Такого нема у жодному районі України! Крім, звісно, нашого, Маневицького. Лісгоспи — це серйозні роботодавці й серйозні платники податків.
Маємо також три зони: чорнобильську, 30-кілометрову від Рівненської АЕС та зону… виконання судових покарань. Із перших двох населення і виконавча влада отримує певні бонуси. Сорок шість населених пунктів біля атомної електростанції, наприклад, мають пільги в оплаті за електроенергію. А ось наявність третьої «зони» — Маневицького виправного закладу — постійно призводить до появи фінансових боргів за комунальні та деякі інші послуги. Які, зрозуміло, із часом держава погашає. Але вони регулярно… псують нам статистику.
Наш район — це типове глибоке Полісся, яке нині чекає на господаря. Люди із давніх-давен намагаються звідси виїхати. Дев’ять тисяч гектарів землі нині, на жаль, не розорюють. Це землі піщані, малопродуктивні, тому інвестора для вкладання коштів у них нині заманити і втримати не так просто. Частково викручуємося тим, що підтримуємо розвиток скотарства. У районі понад дві тисячі голів м’ясної породи, яка, як відомо, майже цілий рік живе на підніжному кормі.
А для тих, хто насправді хоче трудитися, вважаю, проблем із роботою немає.
— І родинних ферм, які тримають нині по троє й більше корів, нині в районі вже три сотні.
— Більшість селян, які без гучних слів працюють у них на продовольчу безпеку держави, — прості волинські трударі. Намагаємося в міру можливостей усіляко підтримувати їх. Наприклад, безплатним врученням доїльних апаратів. За «дякую» їх уже отримала 271 родина Маневицького району.
До того ж, держава платить 1000 гривень за теля, якого відразу після народження не пускають під ніж. І так стимулює нарощування стада ВРХ. Хоча ще десь відсотків зо п’ять населення й досі не вірить, що за цю фінансову допомогу державі нічого потім не потрібно буде повертати.
Перший паросток комерційної самоорганізації наших селян — сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Благовіст» у селі Четвертня. У різний спосіб намагаємося йому допомогти і ми, і обласна рада. Люди збирають у селі молоко і продають його втричі дорожче, ніж платять їм заготівельники.
— А чи не головний заробіток населення Маневицького району — гриби і ягоди.
— Від цього давнього поліського промислу нині маємо понад мільйон гривень податків. Давнього, бо з наших лісів лісові товари, зокрема сушені гриби та ягоди, споконвіку століттями сплавляли річкою Західний Буг у Гданськ. Звідти вони розходилися по всій Західній Європі.
Мільйон отриманих на соціальні потреби громади податків — це, думаю, приблизно сім відсотків заробленого нашими людьми загалом. Але оподатковуємо ми не прибутки звичайних людей, які в поті чола свого і у зграях комарні збирають ті ягоди. Податки накладаються на посередників. Вони, до речі, вельми непогано заробляють на праці поліщуків. І в цьому, вважаю, є елемент соціальної справедливості.
— Чим нині голова адміністрації та його команда заклопотані найбільше?
— Наприкінці року маємо невеликий недобір до районного бюджету. Тому потрібно знайти додаткові гроші, щоб профінансувати заплановане. Проте вже зараз бачу: ми успішно завершимо рік у плані виплати людям заробітної плати. Не буде проблем зарплати, зокрема й у сільських голів.
Символічно, що з ініціативи глави держави соціальні виплати постійно збільшуються. За три з половиною роки, які працюю на посаді голови, заробітна плата освітян, наприклад, збільшилася на п’ятдесят відсотків. Усього ж у районі протягом року люди отримують 110 мільйонів гривень різних соціальних виплат, тоді як 2010-го ця цифра була меншою — 86 мільйонів.
Найважче, що є нині в управлінні, на мою думку, — відновити довіру людей до влади. Візьмімо реформу медицини. Хоч ми не беремо участі в експерименті, в районі зробили те саме, що зроблено там, де він відбувається. А саме: розділили первинну і вторинну медицину. Як і у будь-якій справі, є у цьому і плюси, і мінуси. Чого більше — покаже час.
— Але одне ваше невеличке ноу-хау люди вже, знаю, сприймають позитивно.
— За рахунок районного бюджету, точніше, його вільного залишку, ми рішенням районної ради заклали перші сто тисяч гривень на друге півріччя цього року для підтримки медичної реформи.
Нині з 800 пологів у районі 600 відбуваються в нашому пологовому. За рахунок цих коштів зокрема жінки, які народжують дитину в Маневичах, безплатно отримують усі необхідні медикаменти і матеріали. Ті оплачуються за рахунок районного бюджету. Це 300–400 гривень при звичайних пологах і понад 1000 — при кесаревому розтині. Ось такий приємний сюрприз молодим сім’ям від місцевої влади.
Також щороку надаємо молодим медичним працівникам житло. За останні три роки його отримали більш як десяток людей. Було навіть, що до нас приїхав молодий лікар із Луганської області. «Чому обрали саме Маневицький район?» — запитую його. «А я читав, що житло медикам даєте».
— І що, справді отримав квартиру?
— Придивилися до нього — нормальний спеціаліст! Чому молодій людині не допомогти?! Звичайно ж, отримав!
— Про що, Миколо Георгійовичу, мріє голова Маневицької райдержадміністрації?
— Цікаве запитання. Мрію про те, щоб дожити до часу, коли буде змога повністю реалізувати задумане. Наприклад, відремонтувати всі проблемні дороги. У районі газифіковано лише п’ять населених пунктів, а це дуже мало.
Хотів би побудувати каналізацію в Маневичах. А ще — дочекатися реконструкції форелевого господарства у селі Оконськ. Адже в перспективі тут — вирощування на реалізацію двох тисяч тонн риби щороку. А це не тільки 150 нових робочих місць, а й податкові надходження. На них, зрозуміло, й можна буде реалізувати частину із задуманого.
ДОСЬЄ «УК»
Микола МИРОНЮК. Народився у травні 1960 року в с. Красноволя Маневицького району Волинської області. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті за спеціальністю «математик-викладач». Одружений. Працював учителем, директором Криничненської середньої школи, заступником начальника управління праці та соціального захисту населення Маневицької РДА, начальником цього управління. Депутат районної ради
ДОВІДКА «УК»
Маневицький район — адміністративна одиниця на сході Волинської області. Адміністративний центр — селище міського типу Маневичі.
Площа району — 2265 км2, з них 137 тисяч гектарів, або 62 % території, покриті лісом. Мальовничості місцевій природі додають найбільші річки Стохід і Стир та оповиті таїною озера: Тросне, Охнич, Глибоке, Глинське.
Населення становить майже 55,1 тисячі осіб, зокрема міського 14,7 тисячі. Усього у районі налічується 71 населений пункт, серед них два селища міського типу: Колки та Маневичі.
На першу писемну згадку про населені пункти Маневиччини натрапляємо в «Літописі Руському» за 1100 рік, коли на історичному з’їзді в Увітичах князь Святополк віддав Давидові Ігоровичу містечка Дубно і Чорторийськ. До найдавніших в районі належать і села Городок (XII ст., у писемних джерелах Чернечгородок) та Колки (перша назва Романів).
У районі зареєстровано 274 об’єкти культурної спадщини національного і місцевого значення та 48 особливо цінних природно-заповідних об’єктів, з яких сім мають статус загальнодержавних.
Делікатеси з-під атомної станції
БІЗНЕС. На поліські землі, що облогували ще з 1990-х, прийшов серйозний інвестор, який наступного року забезпечить роботою півтори тисячі волинян. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайберрі», що недавно запрацювало неподалік села Старий Чорторийськ, можна сміливо називати взірцем ініціативи, раціонального підходу до справи і ефективного використання непродуктивних земель. Власники ТОВ узялися за вирощування смородини, малини, вишень, полуниць, капусти броколі під… Рівненською атомною станцією. Її градирні цілодобово парують за вісім кілометрів від території нещодавно посадженого саду.
— Але це нам не завада. Адже перед початком закладання ягідників ми взяли ∂рунти на аналіз і переконалися, що вони чисті як радіаційно, так і хімічно. Самі розумієте: ми б не стали ризикувати своєю репутацією і грошима, адже працюємо на ринку заморожених ягід уже не один рік. А за кордоном, де ведемо справи, до таких речей аж надто пильна увага, — розповів співвласник і директор ТОВ «Хайберрі» Сергій Кипаренко.
Щоб започаткувати тут власну справу, він, до речі, приїхав у поліський край аж з Кривого Рогу. Товариство, яке він створив разом з колегами, десять років експортує в Україну заморожені ягоди: полуниці — з Китаю та Єгипту, вишні — з Польщі, Сербії, Болгарії. Тепер взяло курс на те, щоб вирощувати ці та інші смаколики в нашій країні. Вже зараз його плантації розкинулися на чотирьох сотнях гектарів земель, що раніше облогували. У планах бізнесменів — взяти в оренду ще землю.
— Адже цього року самі для себе виростили 850 тисяч (!) саджанців і підготували потрібні площі для їх висаджування. А наступного року плануємо виростити ще мільйон штук посадкового матеріалу. Зокрема вишні таких високопродуктивних сортів, як лутовка, дебрецені Ботермо, уйфегертой фюртош. Одне таке деревце на піку продуктивності може дати до півцентнера ягід, — розповів головний агроном товариства Тарас Паршин.
Нині сучасні технології дають змогу людську працю замінити автоматизованою. У садку, навпаки, використовують можливості людських рук. Тобто інвестори дали змогу заробляти місцевому населенню — залежно від виробітку. Цього року, наприклад, вони тримають у штаті товариства 68 працівників, а на сезонні роботи наймали ще три сотні. Щоб довозити їх з інших населених пунктів, коштом роботодавців спеціально було відкрито автобусний рейс.
Тепер товариство хоче придбати ще п’ять 60-містних сучасних автобусів. Адже наступного року тут у період збирання врожаю будуть потрібні робочі руки півтори — двох тисяч людей. Денний заробіток у найбільш метких із них буде не меншим, ніж цього року. А він досить пристойний. Сезонні робітники заробляли тут по 250–300, і дехто навіть і по 380 гривень протягом робочого дня. Є потреба їхати на таку саму роботу за кордон? Цікаве запитання!
Серед багатьох інших, є у власників цього величезного ягідника і проблемка, яку вони вже розв’язують, — брак кваліфікованих агрономів. Тому з Уманським університетом садівництва вони уклали угоду, що четверо студентів з району нині навчаються там. Із перспективою, звісно, працевлаштування в «Хайберрі» після успішного закінчення навчання.
Незабаром неподалік виробничих площ підприємства має з’явитися і завод з переробки делікатної продукції. А це — нові робочі місця. І, звісно ж, нові податкові надходження до скарбниці та державних цільових фондів.
Тепло за третину старої ціни
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я. На базі Маневицької центральної районної лікарні успішно діє сучасне пологове відділення на 20 ліжок.
— Це стало результатом співпраці маневицьких медиків з українсько-швейцарською програмою «Здоров’я матері та дитини». За підтримки райдержадміністрації проведено реконструкцію. І тепер наше відділення відповідає всім вимогам до подібних медичних підрозділів, — розповів завідуючий акушерсько-гінекологічним підрозділом райлікарні Микола Павлусик. — Сформовано єдиний операційний блок. У нього входять три індивідуальних пологових зали, палата інтенсивної терапії та операційна. Це значно покращило швидкість та якість термінової допомоги породіллям.
У пологовому відділенні працюють кваліфіковані лікарі акушери-гінекологи, які цілодобово надають допомогу вагітним жінкам. У середньому щороку тут відбувається 650 пологів, з яких 85% — партнерські. Усі післяродові жінки цілодобово перебувають в індивідуальних палатах разом із дітьми. У відділенні практикують ранню виписку додому — на третю добу після звичайних пологів та на четверту — після кесаревого розтину. Під час останнього, до речі, у семи з десяти випадків використовується регіонально-спінальна анестезія. І зі всіма новонародженими в перші години їхнього життя практикують контакт «шкіра до шкіри» з батьком.
Відділення, до речі, цілодобово забезпечене гарячою водою. І, звісно, відповідний температурний режим.
— Тепло нині і в інших відділеннях райлікарні. Уже забуваємо про протяги, які гуляли лікарнею з часу її будівництва. Адже нещодавно тут у ході капітального ремонту утеплено 4,1 тисячі квадратних метрів фасаду із 9,5 тисячі запланованих, замінено 560 квадратних метрів площі вікон, утеплено 450 квадратних метрів горища із запланованих 5,2 тисячі, — розповіла заступник головного лікаря медичного закладу Лариса Коваль. — А головне — поставили котел-мільйонник ковельського виробництва, що працює на механічній подачі щепи з відходів деревообробки.
Нині гігакалорія обходиться маневицькій лікарні втричі дешевше, ніж доводиться платити за неї установам у багатьох інших містах.
— Цей котел виробництва українсько-литовської фірми «Кальвіс», до речі, ми придбали за 482 тисячі гривень. Із коштів, які виділяє нашому району Рівненська АЕС на фінансування ризиків населення, яке проживає у її тридцяти кілометровій зоні, — пояснив перший заступник голови РДА Анатолій Артишук. — Ще вісім з половиною мільйонів коштів атомників підуть на потреби нашої освіти. Зокрема добудову до шкіл теплих санітарних кімнат, ремонт доріг тощо.
Увімкнули сонце — і стало комфортніше!
ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ. У Маневицькому районі успішно пройшли апробацію сонячні колектори. Проект, у ході реалізації якого з’явилися перші з них, організовано за фінансової підтримки Європейського Союзу. Українські громадські організації, серед яких Національний екологічний центр України, маневицький молодіжний «Екоклуб» та татарбунарська «Відродження», не тільки продемонстрували доступність та доцільність використання енергії сонця, а й допомогли встановити перші колектори. При цьому навчали місцевих жителів нагрівати воду і опалювати житла за рахунок нашого світила.
Сонячний водонагрівач — це пасивна установка, що складається із саморобних поглинача тепла, теплообмінника, бака та з’єднувальних труб. Він працює без насосів, адже рідина рухається за рахунок конвекції. Для побутових потреб досить встановити саморобний сонячний колектор площею два квадратних метри. Двісті літрів води він нагріває за кілька сонячних годин.
Один із встановлених колекторів уже другий рік працює у дитячому садку, що в районному центрі.
— Нагрітої з допомогою сонячного проміння до шістдесяти градусів води цілком вистачає, щоб перемити весь посуд в одній дитячій групі, — розповіла завідуюча дитсадком №1 Ніна Гаврилюк. — Тож не тратимо на підігрівання її жодної копійки. В майбутньому плануємо під’єднати до альтернативного нагрівача приміщення ще однієї групи.
У межах проекту «Увімкни сонце — живи комфортно!» сонячний колектор площею чотири квадратних метри встановлено і на даху середньої школи у селищі Колки. Він забезпечує гарячу воду для душових кімнат шкільного спортзалу. Цю сонячну установку власноруч збудували учасники тренінгу зі встановлення та використання сонячних колекторів під керівництвом досвідченого конструктора проекту Віталія Шрамка. Тут також без витрат на теплоносії впродовж семи — восьми місяців учні та вчителі мають теплу воду.
«Заплив» тепер тут не влаштуєш!
ДОРОГИ. В селищі Колки зник «провал». Ця ділянка регіональної автомобільної дороги державного значення Р-14 Луцьк — Ківерці — Маневичі — Любешів — Дольськ донедавна була добре відома водіям як місце, де слід збавляти швидкість і… непоспіхом об’їжджати ями й долати калюжі, що постійно з’являлися внаслідок підтоплення цього відрізку траси талими й дощовими водами.
Аби зупинити вічний конвеєр ремонтних робіт на так званому «провалі», фахівці обласної Служби автомобільних доріг вирішили усунути головну причину руйнування — високий рівень грунтових вод. Це рішення й було закладено під час проведення тендера в умови для виконання ремонтних робіт підрядником. Вартість робіт обчислено на 3,650 мільйона гривень. Право виконати ремонтні роботи здобув добре знаний в області «Волинський обл?автодор».
— Встановлені бетонні бортові камені завдовжки понад тисячу метрів, на проїзній частині протяжністю 1,240 кілометра укладено 2885 тонн гарячої асфальтобетонної суміші, — розповів начальник Служби автомобільних доріг в області Анатолій Посполітак. — Облаштовано також майданчики для стоянки автомобілів та покриті крихтою пішохідні доріжки. Установлено додаткові та поновлені існуючі дорожні знаки, зроблено горизонтальну розмітку акриловою фарбою.
Як розповів при введенні в експлуатацію об’єкта заступник начальника Служби автомобільних доріг в області, заслужений будівельник України Ншан Антонян, підрядник збудував систему водовідведення, що пролягає паралельно дорозі і включає в себе дощоприймальні, метрового діаметру водозбірні колодязі та підземну магістраль із 30-сантиметрових метало?пластикових труб. Глибина їх залягання, до речі, від півтора до трьох метрів. Тепер поверхові води, що раніше були однією з головних причин руйнування асфальтового покриття, відходитимуть до меліоративного каналу на околиці давнього селища. А вже звідти разом з іншими водами рухатимуться до річки Стир.
Виконані роботи високо оцінив голова облдержадміністрації Борис Клімчук, який спеціально приїхав у давнє княже містечко, аби особисто оцінити якість виконаних робіт. Водночас керівник виконавчої влади області дав доручення голові Маневицької райдержадміністрації Миколі Миронюку забезпечити освітлення відремонтованої дороги в нічний час — аби водіям і пішоходам тут було зручніше.
Виховує центр? Будеш успішним!
ОСВІТА. Півстоліття у селищі Маневичі діє районний Центр творчості дітей та юнацтва. Він став одним із позашкільних закладів, що об’єднує дітей різних вікових груп та соціального статусу. «Змагатися й перемагати!» — саме такий девіз узяли на озброєння талановиті педагоги та їхні вихованці. А їх чимало, адже нині тут навчається 1685 дітей віком від 5 до 18 років.
Районна влада передала юним приміщення колишнього кінотеатру. Чимало таких споруд нині фактично доведено до руйнування, а тут кипить життя.
— Нині у нашому дружному колективі працює 56 педагогів. Вони ведуть 87 творчих об’єднань різних напрямів, — розповіла заступник директора центру Мирослава Шишолік. — Оскільки заклад — районна установа, творчі об’єднання працюють на базі 16 загальноосвітніх шкіл району.
Хореографія, вокал, образотворче мистецтво, духові оркестри, вишивка, ворсове ткацтво, зразкова школа художніх ремесел, студія обробки деревини, студія фітодизайну, секції Малої академії наук, технічне моделювання, ракетомоделювання, повітряні змії, радіоконструювання, крій та шиття, літературна студія, драматичний та театральний гуртки. Очі розбігаються від такого вибору. А ще ж є туризм, краєзнавство, спортивне орієнтування, екологія, шкільні лісництва, живий куточок!
Гордість маневицьких педагогів — творчі об’єднання, яким присвоєно почесне звання «Зразковий колектив»: художня студія «Палітра», дитячий хор «Перлина Волині», школа художніх ремесел «Полісяночка».
А про активність вихователів майбутніх повноправних громадян України свідчить те, що лише протягом цього навчального року вони організували і провели шістдесят масових заходів. При цьому вихованці центру взяли участь у 52 обласних і 6 всеукраїнських конкурсах та виставках, і у півсотні з них учасники стали переможцями та лауреатами обласного рівня, а у 21 — всеукраїнського.
— Тож не дивно, що завдяки старанням колективу Центру творчості дітей та юнацтва Маневицький район уже два роки поспіль посідає в області перші місця з художньо-естетичного напряму, в туристсько-спортивних змаганнях, він призер обласного огляду-конкурсу духових оркестрів та виставки виробів декоративно-вжиткового мистецтва, — підкреслила заступник директора закладу, який «відтягує» дітей від вулиці і дає їм шанс стати успішними в дорослому житті.
АВТОРИТЕТНО
Борис КЛІМЧУК,
голова Волинської обласної державної адміністрації:
— Маневицький район — одна із природних та історичних перлин Волині. Чисті соснові бори, озера, які ще повною мірою використовують для відпочинку й оздоровлення. Черемський природний заповідник, у якому в недоторканному вигляді збережені й після відтворення розселяються у навколишні ліси десятки червонокнижних видів тварин і рослин.
Ця земля пов’язана з відомими в європейській та українській історії іменами князів Чорторийських, Радзивіллів, польського короля Станіслава Лещинського, російського генерала Брусилова, керівника Польської Держави Юзефа Пілсудського, керівників червоних партизанів та повстанців УПА.
Усе це створює високий туристичний потенціал району, який ще неодмінно буде задіяний в майбутньому. І добре, що місцева влада, працюючи над вирішенням десятків питань нашого життя, не забуває про це.
Підготував Валерій МЕЛЬНИК, «Урядовий кур’єр» (фото автора)
Ми в Google+