Насправді топонімічні особливості вражають: Добре, Добреньке, Новеньке, Колонія Добра, Забутий Рай, і вже зовсім сучасна варіація — «Мрії збуваються». Так назвали в Доброму громадську організацію, що визначає інвестиційні проекти для громади. Все просто — громада обрала, громада вирішує, громада контролює.
На місці «забутого раю»
А понад двісті років тому Колонію Добра заснували в цих місцях вихідці із Західної Польщі і Курляндії. Переселенці займалися сільським господарством, торгівлею, здавали землю в оренду. Населення становили євреї та німці. Розквіт колонії припав на кінець ХІХ століття. В цей час у колонії було три єврейські молитовні будинки, аптечна лавка, фельдшерський пункт, баня, три лісових склади, громадська хлібна комора, оптовий склад вина і спирту, 13 лавок, два трактири, базар — 50 днів на рік. У громадських ставках ловили сазана, коропа, карася. На початку ХХ століття почався розвиток садівництва, виноградарства і баштанництва. У селищі працювали ремісники — кравці, шевці, столяри, ковалі, будівельники, пічники. Гідне місце займала сільська інтелігенція — лікарі, фельдшери, акушери, аптекарі, вчителі, служителі культу.
Голова райдержадміністрації Іван Рубський, який добре знається на історії сіл району, навів приклад спритності місцевих жителів. Якось вирішувалося питання, де будувати залізничну станцію — в Баштанці чи поряд з Добрим. Поки баштанці міркували, жителі Доброго перехопили ініціативу. З того часу залізнична станція Явкине розташована в селі. Як тоді, так і нині має важливе соціально-економічне значення.
Були в історії Доброго «чорні» сторінки. В 20-ті роки вже ХХ століття траплялися єврейські погроми, страшною бідою пройшов по селу Голодомор. Але найжахливіша трагедія сталася 10 вересня 1941-го, коли нацисти та їхні місцеві прислужники, переважно односельці-німці, розстріляли євреїв — мешканців колонії. В акті від 8 вересня 1944 року, складеному комісією Добренської сільради, повідомляється: «за час окупації було розстріляно німцями єврейського населення 560 осіб, прізвища та імена встановлені на 228 осіб». Цього трагічного дня закінчилася історія єврейської хліборобської Колонії Добра. Але розпочалася нова історія.
.jpg)
Обличчям до сонця
Самі добренці пишаються своїм минулим. Ім’ям легендарного льотчика, Героя Радянського Союзу, вихідця із Доброго Олександра Летучого названа школа. «Добренським Багратіоном» називали ще одного героя Великої Вітчизняної, генерал-майора Бограда Петра Львовича. Його іменем названо місцевий дитячий садок. До речі, і дитсадок, і школа в цьому селі дуже світлі, сонячні. Школа побудована з орієнтацією на південь, тож тут у першій половині дня — сонце. А дитячий садок з недавнього часу ще й «живиться» сонцем, за рахунок геліосистеми. Сонячні батареї встановили після того, як громада виграла в конкурсі енергозберігаючий проект.
Як розповідає Добренський сільський голова Олександр Галагаз: «Ми, завдячуючи керівництву району, намагаємося постійно брати участь у подібних конкурсах проектів. З 13 поданих заявок виграли три. Окрім дитсадка, є ще один цікавий проект, який вже реалізовано. В двох наших сільських клубах ми створили клуби відпочинку для людей пенсійного віку «Берегиня». Ви навіть собі не уявляєте, як сьогодні нам за це вдячні люди. Вони збираються, пісні співають, танцюють, організовують різні мистецькі заходи. Навіть на рівні району наші таланти відомі».
Олександр Галагуз вже тричі обирається на посаду сільського голови. Був тут простим дільничним, а люди попросили його очолити громаду. На той час надто важливо було елементарно захистити селян від злочинців, яких розвелося чимало. Ось з того часу Олександр Миколайович і керує.
Як і всюди, існують у селі свої проблеми. Але, підкреслює Олександр Галагуз, радує, що нас чують керівники району. Так, є потреба здійснити ремонт водопровідної системи, вирішити питання вуличного освітлення (якщо вулиці Доброго електрифіковані на 90%, то в сусідній Новоєгорівці лише половина). Проблем з дорогами завдають потужні підприємства, великовантажний транспорт яких розбиває шляхи. А недавно виникло таке питання: жителі села працюють в депо на Одеській залізниці, відповідно їхні податки відходять до Одеси, а не до місцевого бюджету. До речі, нещодавно прийняли сільський бюджет, який становить 2 мільйони 700 тисяч гривень. У 2002-му бюджет був удев’ятеро менший. «Звісно, — продовжує голова сільради, — для всіх хорошим не будеш. Але люди в нас живуть непогано. З 1700 працездатних постійну роботу мають понад півтори тисячі осіб. І ще — на два села працюють 20 магазинів. Жоден не закрився, тож гривні в людей водяться».
Про добре і про всяке
Люди в селі розповіли заїжджому журналісту про свої радощі-печалі, життя-буття, не оминули в розмові й нинішню ситуацію в країні. Вони щиро раділи можливості висловитися і бути почутими там, «наверху». І я сподіваюсь на відгук разом з ними. Бо давно переконалася: правда у тих, хто із села, від землі, від самої суті.
От у фойє сільради та біля каси філії одного з банків ми й обговорювали наболіле.
Лариса, касир філії: «Нас усіх рятує залізниця, станція. Пощастило, що люди можуть їздити на роботу і до Баштанки автобусом, і до Миколаєва потягом, там знаходити собі роботу. А в селі роботи немає. Я проти «майдану». Як проти? Нехай усе буде мирно. Хто хоче, хай добивається свободи, справедливості, покарань. Звісно, є багато питань до нашої влади. Моєму синові 27 років, я не хочу, щоби в нього хтось цілив. Мені все одно, з якого боку. Просто хочу, щоби в моїй країні ніхто ні в кого не стріляв».
Наталія РОМАНЧУК, мама семи дітей: «Я не розумію тих людей, що скаржаться. Жити в Доброму і не бути добрим — неприродно. Старший синочок цього року закінчує навчання в Миколаївському університеті, буде юристом, уже знайшов роботу. До речі, вчаться мої діточки й на журналістів, може, колись стануть вам колегами. Молодшому — 11 років, ходить до нашої, Добренської школи. Повірте, вона не гірша за міські. Тепла, комфортна, з гарними вчителями. В селі ми бачимо і відчуваємо зміни, бо й самі до них причетні. Чоловік — підприємець, завжди допомагає громаді. Ми з газом, дорогами, водою, благоустроєм».
Василь БОРОДІН, директор Добренської ЗОШ: «Хтось із великих сказав, якщо у вашому житті немає конфліктів, то перевірте, чи є у вас пульс. Зважаючи на той суспільний конфлікт, який є нині в державі, Україна точно пульсує. Я особисто не проти конфліктів — тих, що стосуються методики викладання, особливостей виховання учнів, пошуків новаторських форм роботи. Але колектив нашої школи категорично проти тих політичних конфліктів, що відбиваються на сталому житті українських людей. Особливу небезпеку як історик бачу в проявах радикалізму та у федералізації. Протягом усіх років незалежної України робилися спроби знайти формулу національної ідеї. Вважаю, ідея проста: зберегти Україну. Зберегти як єдину унітарну державу. Дай, Боже, нашим політикам розуму! А село наше — Добре, вчителі добрі, діти найкращі».
Олена ЛОКАТИР, завідуюча дитячим садком Добренської сільської ради: «У мене боліла б душа, якби мої діточки (вихованці садочка) були холодні та голодні. Такого немає і не буде! Всі янголятка у нас в хороших умовах. До садочка приводять 68 діток. Ми щасливі, що нам допомагають. Виграли конкурс на встановлення сонячних батарей, нам відремонтували дах, замінили систему опалення. Власними силами та за допомогою небайдужих людей облаштовуємо своє дошкільне життя. І самі не лінуємося. Цього року на Різдвяні свята «наколядували» 1800 гривень. Тепер вирішуємо, на що їх витратити. А що стосується політики, я скажу так: кращий показник добробуту держави — народжуваність. Ми готові до відкриття додаткової групи».
ДОВІДКА «УК»
Село Добре Добренської сільської ради Баштанського району засновано як німецько-єврейська колонія в 1807 році у балці «Добра». Добренська сільська рада розташована у 12 кілометрах від районного центру міста Баштанка та у півкілометра від залізничної станції Явкине. До складу сільради входять села Добре та Новоєгорівка, в яких проживає близько 3200 осіб. В селі Добре — 1727 осіб. На території сільської ради працюють низка потужних сільськогосподарських підприємств, 54 фермерських господарства, 324 одноосібники, приватні підприємці.
КОМЕНТАР
Іван РУБСЬКИЙ,
голова Баштанської райдержадміністрації:
— Добренська сільрада — не тільки одна з кращих за показниками соціально-економічного розвитку, а й за кількістю по-справжньому добрих справ. Тут активно працюють над втіленням соціально важливих проектів, громада виграє інвестиційні конкурси, працює в напрямку вирішення питань енергозбереження, розвитку культури та медицини, освіти та інфраструктури. А що стосується доброти та людяності, то наведу приклад, який мене особисто просто приголомшив. Наприкінці січня — початку лютого наш район опинився в сніговій пастці. Через хуртовини та снігопади дороги стали непроїзними. На трасі застрягали машини та пасажирські автобуси. І, уявіть собі, бачу, як до тих машин та автобусів люди із сусідніх сіл на санчатах везуть термоси з гарячим чаєм, бульйонами, звичайною селянською їжею. Питаю, хто наказав вам це робити? «Ніхто, кажуть, ми ж люди». Я й досі не знаю імен та прізвищ тих великодушних селян, вони не захотіли себе називати. Втім, готовий вклонитися їм до землі за людяність та небайдужість. А ви питаєте: чи є в нас добрі люди? Та в нас усі добрі!
Ми в Google+