Для багатьох українців у 2023—2026 роках стане несподіванкою зникнення з торговельної мережі звичних продуктів та винно-горілчаних виробів. Не самої продукції, а багатьох назв: сир фета, коньяк, шампанське та інших. Згідно з умовами Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, українські виробники через п’ять років мають відмовитися від використання назв популярних брендів, характерних для певних територій, і запропонувати власні.
Назва з прибутком
Товари з географічним зазначенням, як роз’яснено на сайті Європейської комісії, — це не просто бренд чи зареєстрована торговельна марка, а назва, яку використовують для захисту товару, його якості, репутації, традиції або інших властивостей. Ці якості зумовлені географічним місцем походження продукту за умови, що хоч один з етапів виробництва відбувається на цій географічній території.
Практику географічних зазначень широко й активно застосовують у Євросоюзі, де зареєстровано понад 3,5 тисячі географічних зазначень. У Європі завдяки торгівлі товарами з географічним зазначенням щорічно виробники отримують прибуток майже 75 мільярдів євро, а в Україні система власних географічних зазначень лише в процесі становлення.
За інформацією Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, 2019 року було визначено для реєстрації географічного зазначення перші десять українських продуктів із захищеними назвами. Це сир — захищена назва походження «Гуцульська овеча бриндзя», кавун — «Херсонський кавун», черешня — «Мелітопольська черешня», мед — «Карпатський мед», вино — «Шабський», «Ялпуг», «Закарпаття», «Білгород-Дністровський».
Задля активізації процесу в Україні ухвалено закон про географічні зазначення, який набув чинності 1 січня 2020 року. Упроваджують масштабний проєкт Європейського Союзу «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні». Він покликаний створити у країні дієву систему географічних зазначень, що дає змогу ідентифікувати продукт за регіоном виробництва та розвивати винний і гастрономічний туризм.
Уже можна констатувати, що перші паростки використання досвіду ЄС у застосуванні географічних зазначень українськими крафтовими виробниками засвідчили перспективність та нові можливості у розвитку туризму та створенні екологічно чистої продукції в регіонах. Наприкінці минулого року започатковано проєкт «Дорогою вина та смаку Української Бессарабії», який об’єднав вісім областей країни і дав істотний поштовх розвитку еногастрономічного туризму.
Починання одеситів підхопили на Закарпатті, де активісти вже з перших днів об’єднали 15 знакових локацій, і в Херсонській області, де громадська спілка «Дорога вина та смаку Херсонщини» започаткувала спільний проєкт туристичного бізнесу регіону.
На Харківщині першопрохідцем у створенні гастрономічного маршруту стала Чугуївська громада.
Ековиробники гуртуються
Як стверджують у багатому туристськими магнітами Чугуєві, який місцеві жителі неодмінно називають містом культурних і креативних індустрій, громада завжди тримає руку на пульсі інновацій, що з’являються в Україні та поза її межами. Для всіх починань після вивчення та ретельного економічного обґрунтування тут відразу вмикається зелене світло та режим ефективного сприяння.
Торік завдяки підтримці Харківської громадської організації «Єврорегіон «Слобожанщина» Чугуївська громада приєдналися до проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні», поставивши першочерговим завданням розвиток місцевих туристських локацій шляхом підтримки місцевих виробників локальних гастрономічних та етногастрономічних продуктів.
Як кажуть чугуївці, якщо Харківщиною має пролягти дорога вина та смаку, то починатися вона має саме з їхнього міста. Ініціатором регіонального проєкту «Дороги вина та смаку Слобожанщини» став місцевий виробник крафтової продукції Олександр Семенюта. Він на власному досвіді переконався, що без об’єднання дрібних ековиробників, створення привабливих умов для споживачів екологічно чистої продукції туристів дуже тяжко конкурувати на агроринку.
Олександр Семенюта ще зо п’ять років тому на місці колишнього сміттєзвалища збудував родинну ферму, де вирощував лише екологічно чисту продукцію: курей, гусей, свиней, овець, тримав кіз та корову спочатку для сім’ї, а потім — і для реалізації. Однак з останнім не надто було вигідно, бо виробництво крафтової продукції виходить дорожчим за звичайне. Так проєкт «Дорога вина та смаку Слобожанщини» став фактично паличкою-виручалочкою родинного бізнесу.
Як розповіла начальниця відділу культури і туризму Чугуївської міської територіальної громади Олена Цибульник, задля зваженого і фахового підходу до впровадження проєкту «Дорога вина та смаку Слобожанщини» національними експертами проєкту в Чугуєві було проведено цикл семінарів за участю виробників локальної продукції, представників бізнесу, громад області, громадських організацій, представників Харківського організаційно-методичного центру туризму.
До розбудови еногастрономічного маршруту «Дорога вина та смаку Слобожанщини» приєдналися учасники агротуристичного кластеру «Сіверський Донець» Дергачівська, Малинівська, Чкаловська, Малоданилівська та Солоницівська громади.
ПРЯМА МОВА
«Місто майстрів» подарує цікаве дозвілля
Очільниця Чугуївської громади Галина МІНАЄВА:
— Унікальною, привабливою для туристів та споживачів екологічно чистої продукції, локальною точкою географічних зазначень Чугуївської громади стане туристський майданчик «Місто майстрів», власник якого — підприємець Олександр Семенюта.
«Місто майстрів» — це багатофункціональний комплекс площею 7,4 гектара на території села Клугино-Башкирівка, що має на меті об’єднати майстрів та агровиробників власної продукції. На сьогодні воно перебуває у процесі будівництва. За планом — це мінімістечко, стилізоване під середньовіччя, на території якого працюватиме ринок екологічно чистої продукції, де місцеві фермери-виробники зможуть продавати власну продукцію. Навіть заплановано створити лабораторію для перевірки цієї продукції.
«Місто майстрів» стане платформою відродження та розвитку вже давно забутих ремесел — лозоплетіння, ковальства, ткацтва тощо. А головне — стане комфортним місцем дозвілля, оздоровлення та навчання для жителів і туристів. На території комплексу працюватимуть готель, ресторан, кемпінг, виставковий центр, соціальний будинок для дітей, які опинилися у складних життєвих умовах, дитячі табори, активні зони відпочинку та лаунж-зони. Заплановано чимало локацій для екскурсії, майстер-класів, навчальних заходів та фестивалів.
Еногастрономічний маршрут «Дорога вина та смаку Слобожанщини» — інноваційний для України туристичний продукт з високим потенціалом сприяння розвитку територій маленьких міст через підтримку виробників традиційних продуктів, збереження історичної, культурної, гастрономічної спадщини місцевих спільнот шляхом інтегрованого розвитку агровиробництва й туризму. Це шлях до якісних послуг і гарних вражень, модель партнерства інтересів громади, бізнесу і влади.
ДОВІДКА «УК»
Еногастрономічний туризм — це нова філософія подорожей для пошуку нових смаків та автентичних кулінарних традицій. У цьому контексті саме характерні страви та вина регіону виступають провідником між шукачем і певною географічною областю, її культурою й цінностями, пов’язаними з цією землею і збережені багатьма поколіннями. Це тематичний туризм, який дає змогу ознайомити гостей з оригінальними технологіями приготування страв і напоїв, традиціями їх споживання.
ЩО МОЖЕ ГРОМАДА?
Створити бренд Гуцульщини
У селищі Ясеня на Закарпатті 14 територіальних громад Гуцульщини підписали договір про співпрацю. Його уклали Богданська, Верховинська, Вижницька, Ворохтянська, Зеленська, Коломийська, Космацька, Косівська, Кутська, Поляницька, Надвірнянська, Рахівська, Яремчанська та Ясінянська громади — три закарпатські, десять прикарпатських і буковинська.
Договір має на меті розвиток туризму, збереження гуцульських традицій, ремесел і промислів. Наступним кроком буде створення робочого органу, який займатиметься реалізацією проєкту. Співпраця громад може дати створення бренда Гуцульщини, підготовку спільних туристських маршрутів, інвестиційних пропозицій, розвиток креативних індустрій, збереження та розвиток гуцульських традицій, ремесел і промислів тощо. Договори міжмуніципальної співпраці дають змогу громадам швидше, якісніше та комплексно долати виклики і розв’язувати проблеми.
Зберегти Дністровський каньйон
33 громади з Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей об’єдналися і підписали договір про співпрацю задля розвитку туризму і збереження Дністровського каньйону як туристського об’єкта — пам’ятки природи. У межах договору заплановано розробити та маркувати маршрут і туристські локації на Дністрі у чотирьох областях, облаштувати території Дністровського басейну. Усі представники громад переконані, що річка Дністер — не лише технічне водосховище, а основний напрям розвитку каньйону — рекреація.
Було сформовано робочу групу з розроблення Стратегії сталого розвитку спільних територій «Дністровський каньйон Україна» на період 2022—2027 років та плану заходів з її реалізації на період 2022—2024 років.
Нині представники придністерських громад зазначають, що їхні виклики на шляху розвитку туризму — нерозвинена інфраструктура, слабка упізнаваність Дністровського каньйону, низький рівень розвитку готельних та відпочинкових закладів, потреба підготовлених екскурсоводів. Улітку Дністровський каньйон орієнтовно відвідує майже 40 тисяч туристів, і зацікавленість до нього щороку зростає.
Відкрити аквапарк
Вільховецька громада на Закарпатті прогресивна, активна, приклад для інших. Тут будують нову школу, амбулаторію, відремонтували дороги та провели вуличне освітлення.
Нині громада хоче реалізувати чи не найбільший свій проєкт — аквапарк. Уже є його візуалізація, було проведено тендери на закупівлю обладнання. Воду в басейнах грітимуть три економні теплові насоси. Територію облагородять, встановлять душ, лежаки й альтанки. У громаді порахували: щодня тут зможуть відпочивати понад 200 людей. Окупиться проєкт за два роки. Його вартість — понад 4,5 мільйона гривень. Майже 80% — гроші громади. Пів мільйона — внесок сільських підприємців.
Сподіваються, що аквапарк стане найкращим місцем для гідрореабілітації дітей з обмеженими можливостями — у громаді таких 92. Усі жителі громади від найменших до найбільших з нетерпінням чекають на відкриття.
Лариса ВЕЛИЧКО,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+