"ЗОЛОТИЙ ВІК" 

Наталія Рубанчик уже не перший рік на заслуженому відпочинку. Втім, як сама зізнається, "відпочивати" в усталеному значенні цього слова просто не вміє.

- Щойно вийшла на пенсію, я одразу ж стала студенткою Національного університету "Острозька академія", і тепер маю диплом магістра релігієзнавства, - розповідає пані Наталія. - До цього вибору мене підвело життя, котре не було легким та безхмарним. Розпочала з Біблії: раніше я просто не розуміла її змісту! Тепер, отримавши фундаментальні знання, не лише все розумію сама, а й використовую їх на практиці: викладаю християнську етику в недільній школі рівненського Свято-Покровського собору та у школі шляхетних українок. Виконую обов'язки заступника голови міської організації Союзу українок. Тож треба й себе у формі тримати, і час для улюбленого заняття - вишивання - знайти.

Пані Наталія частенько поспішає на зустріч зі своїми колишніми співробітниками з облспоживспілки, які кілька років тому створили ветеранську організацію. Багато роблять власними руками - вишивають картини, плетуть, печуть пироги та торти, роблять наливки і... пишуть вірші. Діляться новинами й гомонять про дітей та онуків. Й неодмінно знаходять одне для одного добре слово підтримки.

- У нас що не ветеран - то талант, або ж неординарна особистість, - каже голова обласної організації ветеранів споживчої кооперації Рівненщини Микола Мосійчук. - От, скажімо, Андрій Харчук у своїх 75 співає аж у трьох міських хорових колективах, колишній економіст Микола Євчук пише чудові вірші, а прибиральниця Галина Косая - знавець лісу та його дарів, з яких готує неперевершені страви. Отож, наш "золотий вік" тільки розпочинається.