На тверде переконання багатьох науковців та господарників, стабілізація і подальший розвиток вітчизняної тваринницької галузі можливі нині лише в разі реалізації двох взаємопов’язаних умов: ефективної державної підтримки тваринництва та впровадження новітніх технологій. Такі висновки цілком об’єктивно випливають з даних невтішної статистики, де цифри свідчать про стрімкі темпи падіння виробництва тваринницької продукції упродовж фактично всіх років незалежності. Зокрема в молочній галузі торік зафіксовано рекордні скорочення виробництва молока, і загальний його збір не досяг навіть 10 мільйонів тонн. На жаль, така тенденція, спричинена передовсім зменшенням поголів’я великої рогатої худоби, збереглася і на початок 2020 року. Станом на 1 січня 2020-го поголів’я ВРХ в Україні становило близько 3,14 мільйона голів, що на 5,7% менше, ніж на 1 січня 2019 року.

Однак як переконує досвід успішних сільськогосподарських підприємств Харківщини, орієнтованих на молочнотоварне виробництво, паростки стагнації галузі можуть прижитися лише там, де, закрившись за штампами збитковості молочного виробництва, киваючи на недосконалість політики у сфері державної підтримки, воліють шукати менш затратних і клопітних шляхів господарювання. Там, де переконалися в перспективності впровадження інноваційних рішень у галузі, нині отримують рекордні надої й прирости ваги тварин і відповідно прибутки, які дають перспективи подальшого розвитку.

З відром та бідоном робити нічого

Попри загальні тенденції зменшення в Україні поголів’я великої рогатої худоби та скорочення виробництва молока, Харківська область залишається одним з найбільших виробників цього продукту в Україні. А Дворічанський район задає тон у тваринницькій галузі не лише в регіоні, а й посідає топові позиції з виробництва молока від корови у країні.

У першу десятку лідерів-молоковиробників області за продуктивністю дійної череди входять такі господарства Дворічанщини: приватні сільськогосподарські підприємства «Вільшанське», «Родіна» і «Виселок». Показники продуктивності дійної череди по ПСП «Вільшанське» перевершили 12-тисячний рубіж. Це рекорд за весь період існування району і області, а середньодобові прирости великої рогатої худоби на відгодівлі й нагулі становлять близько 800 грамів.

За словами голови Дворічанської районної адміністрації Ірини Григоренко, тваринництво району повністю адаптовано до ринкових умов у виробництві молока.

У господарствах-лідерах першими зрозуміли, що з бідоном у руках та відром для випоювання телят продуктивність череди не підняти. Отож узялися за осучаснення ферм, упровадження інноваційних проєктів.

У ПСП «Родіна», за словами голови райдержадміністрації, базовому господарстві в економіці регіону, впроваджено повністю комп’ютеризоване управління фермою. Тут використовують такі комп’ютерні програми: Afimilk для управління молочною фермою, AfiAct для виявлення жаги, Uniform-Agri для управління стадом, Profeed — під час годівлі. Встановлено сучасну систему контролю мікроклімату в приміщенні для корів і, безперечно, вже не перший рік успішно працює система автоматичного випоювання телят з чотирма автонапувалками.

Більшість великих господарств Харківщини, попри високу вартість, встановлюють у тваринницьких приміщеннях автоматичні системи випоювання закордонного виробництва, звертаючи особливу увагу на забезпечення максимальної гігієни, збереження і аналіз даних про кожне теля, а також ефективну організацію праці на тваринницьких комплексах. Ці системи зводять до мінімуму використання ручної праці, готують і видають відповідні порції збалансованих і доведених до оптимальної температури кормів.

Але цілком очевидно, що без здорового і сильного молодняку навіть за умови застосування найсучасніших технологій і комп’ютерних програм добитися високої продуктивності дійної череди навряд чи можливо.

Наука не дасть поганих порад

Як пояснив начальник відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи департаменту агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації Олександр Масюк, у зоотехнії є основний постулат технології виробництва тваринницької продукції, який стверджує: правильне вирощування молодняку — це запорука високої продуктивності тварин у майбутньому. Перша проблема — випоювання телят. Адже на тваринницьких молочнотоварних комплексах немає змоги утримувати телят біля корів.

За часів Радянського Союзу випоювали вручну. А це значні затрати — економічні, трудові, а головне — така годівля призводила до великої захворюваності молодняку.

Науковці спочатку винайшли напівавтоматичне випоювання, а йому на зміну прийшло й автоматичне. Їх у народі прозвали молочним шатлом, або молочним таксі чи молочною мамою.

У ПСП «Вільшанське», де активно впроваджують нові технології вигодовування племінних телиць, запроваджено випоювання телят молозивом і молоком, що проводять за допомогою молочного таксі Holmand Laum. Тут молоко пастеризується, а потім відповідно до норми розподіляється між телятами.

Головний технолог «Вільшанського» Тетяна Бугай розповідає, що вона прибічниця роздільного утримування телят і тому цілком задоволена молочним шатлом. Але для зменшення затрат ручної праці господарство планує придбати автоматичну систему випоювання. Адже переконалися в ефективності цього обладнання на досвіді колег-сусідів з ПСП «Родіна».

Як розповів професор Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка Віктор Гноєвий, який разом із колегами багато років вивчає технології тваринництва, впроваджує їх у виробництво і вже кілька десятиліть співпрацює з «Вільшанським», раніше молодняк до 20-денного віку перебував у корівнику в клітці поряд з коровою, закріпленою за дояркою. Вона поїла теля молозивом, потім молоком за нормами 6 літрів на добу. Згодом телят транспортували на іншу ферму, де їх утримували безприв’язно у клітках по 10—12 голів за нормами 1,2 квадратних метра на голову. Випоювали телят двічі на добу впродовж 180 діб за нормами 3 літри на голову.

Ця система утримання телят молочного віку зумовлювала великі витрати молока, пізнє привчення тварин до споживання грубих кормів, низьку інтенсивність росту телиць. Тому ще у 2012 році в господарстві побудували нове приміщення ангарного типу з використанням легкозбірних металоємних конструкцій для комфортного утримання телят до 20-денного віку.

Нині телят після народження відразу поміщають у такі клітки площею 2 квадратних метри, де утримують два місяці з використанням глибокої солом’яної підстилки, яку змінюють щосім діб. Саме за рекомендаціями Віктора Гноєвого та його колег у ПСП «Вільшанське» впроваджено чимало сучасних технологій.

За менші кошти — більші прирости

Дослідження довели, що в цей період дуже важливо привчити телят до раннього споживання початкового раціону — зерносуміші концентрованих кормів на основі соєвого шроту, цілого зерна кукурудзи і кормів з високими смаковими якостями. Такий раціон має важливе значення для забезпечення можливості раннього припинення випоювання молоком і поступового переходу до звичайних кормів, які застосовують у годівлі корів. Використання початкового зернового раціону можна розпочинати через чотири дні після народження теляти і продовжувати до чотиримісячного віку.

За словами професора, підсумки господарської діяльності довели: внаслідок удосконалення технології вирощування племінних телиць поліпшились насамперед показники середньодобового приросту маси тварин, які становили 750—800 грамів. Тож зменшилися витрати кормів, зокрема концентрованих, і затрати людської праці. Уже через 12—13 місяців вдалося отримати фізіологічно зрілих телиць вагою 380—400 кілограмів та приплід від них у 21—22-місячному віці. Цим досягається скорочення строків вирощування телиць від народження до отелення на 8—10 місяців, що практикують нині в багатьох українських господарствах. У цьому можна бачити великий резерв для поліпшення економічних показників виробництва молока в нашій країні. Зокрема в ПСП «Вільшанське» затрати на вирощування однієї телиці старшого віку чи нетелей становили 900 гривень на місяць. За старої технології вирощування телиць, коли термін утримання молодняку був більшим на 10 місяців, зайві витрати коштів досягали 1,35 мільйона гривень, що впливало й на собівартість молока.

Ці розрахунки переконливо свідчать про доцільність широкого застосування нових технологій вирощування племінних телиць. Наприклад, свого часу науковці звернули увагу, що система вирощування телят у типових приміщеннях не забезпечувала утримування їх у добробуті відповідно до сучасних гігієнічно-санітарних вимог, тому виникло питання щодо реконструкції приміщень чи будівництва нових. Підрахунки засвідчили, що будівництво нового телятника для тварин до двомісячного віку, який може забезпечити науково обґрунтовані умови їх утримання, з економічної точки зору буде на 30% дешевше, ніж реконструкція старого.

Коли у пріоритеті інноваційні рішення

Нині в господарстві утримують 1350 голів великої рогатої худоби, зокрема 500 корів української чорно-рябої молочної породи. Кілька років тому тут реконструювали молочний комплекс, у якому запровадили технологію безприв’язного утримання корів та їх автоматизованого доїння, що повністю унеможливлює контакт молока із зовнішнім середовищем. Для цього придбали два доїльні моноблоки кожен потужністю на 60 голів, навчилися ними правильно користуватися.

Як розповів керівник господарства Віктор Лебединський, доїльна установка складається з доїльного апарата, датчика положення частки вимені, руки-робота для автоматичного під’єднання та від’єднання чаші доїльного апарата, а також селективних дверей, які контролюють пересування тварин.

«За впровадженням роботизованих технологій доїння корів майбутнє», — впевнений Віктор Іванович.

За підсумками минулого року середньорічний надій молока на корову в ПСП «Вільшанське» становив 12408 кілограмів, що, за словами Віктора Гноєвого, удвічі більше, ніж у середньому в Україні. Крім того, в господарстві щорічно поповнюють дійну череду щонайменше на 150 голів.

На думку професора, яку цілком поділяють фахівці великих сільськогосподарських підприємств не лише Дворічанського району, комплексний підхід до впровадження у тваринництво новітніх технологій надає господарникам шанс перетворити галузь на одну з найприбутковіших у сільгоспвиробництві, що не лише задовольнить потреби внутрішнього ринку, а й широко відчинить двері для постачання продукції українських виробників споживачам Європи.

Віктор КОЗОРІЗ
для «Урядового кур’єра»
Володимир ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»