З ПЕРШИХ ВУСТ

Іван СЕРГІЄНКО,
директор Інституту кібернетики
ім. В. Глушкова, гендиректор
Кібернетичного центру НАНУ академік

Той факт, що саме в Києві - групою вчених, яку очолював академік Лебедєв, - свого часу було створено першу не тільки в Радянському Союзі, а й на території континентальної Європи електронно-обчислювальну машину, відомий багатьом. Зараз ми розуміємо, що могли б займати передові позиції у світі й надалі, та доля цієї розробки незавидна. А як сьогодні - вже у незалежній Україні - живеться вченим-кібернетикам, "батькам" інтелектуальних машин нового покоління, "Урядовому кур'єру" розповідає директор інституту кібернетики ім. В. Глушкова академік Іван Сергієнко.

- Іване Васильовичу, хоча українській науці сьогодні не з медом, ваші вчені зі своїми розробками постійно беруть участь у різноманітних виставках. Ось і нещодавно у столичному експоцентрі на Нивках представляли...

- ... цілу низку розробок, які можуть мати практичну користь у багатьох галузях господарства. А трохи раніше була виставка "Барвиста Україна" - і там кібернетики теж не пасли задніх. Одна з цікавих наших робіт на цій виставці -прилад "Флоратест". У сільському господарстві, якому давно час виходити на якісно новий рівень, у тому числі й у плані технічного забезпечення, такий прилад дуже потрібний.

- І в чому ж його користь?

- Тут усе просто. Як раніше визначали, чи треба, скажімо, на певній ділянці вносити міндобрива, чи достатньо там вологи? Бралися відповідні проби в різних місцях - і в лабораторії визначали, чого і скільки треба брати. На такі дослідження потрібно було кілька днів, а практично витрачалися тижні. А наш прилад дає можливість, приміром, визначити, чи потребують рослини поливу, за лічені хвилини. Не треба пояснювати, як це важливо. Згадаймо минуле спекотне літо, зважимо на проблеми з водою. Звичайно, це не замінить усього, чого потребує сьогодні поле. А воно чекає, скажемо в дужках, дбайливого господаря замість орендаря, що думає лише про свій зиск. Господаря, який пам'ятає, що таке сівозміна, знає, що землю цю треба лишити для дітей та внуків не виснаженою, квітучою і щедрою.

Свій не гірший, зате дешевший

- А хіба у світі досі до такого не додумалися?

- Чому ж ні? Додумалися. Група нашого професора Володимира Романова витратила на його створення кілька років. Подібні прилади розробляють і в Америці, й у Західній Європі. Причому витрачають на це великі кошти. Та наш має суттєву перевагу: не поступаючись закордонним за функціональними можливостями, він набагато дешевший. Приміром, на останній виставці, де я був, а це "Агро-2010", іноземці пропонували щось подібне - за 24 тис. грн. Наш у середньому - в залежності від модифікації - коштує всього 1,5 тис.

Крім того, якщо придбати закордонний аналог цього приладу, він комплектується стандартним набором методик. Якщо ви вирощуєте культуру, якої немає у стандартних методиках, вам доведеться знову звертатися до фірми-виробника: мовляв, розробіть для мене оце. Вони з радістю це зроблять, але коштуватиме це майже стільки ж, як і сам прилад. Цей механізм викачування грошей відомий давно, але досі працює як швейцарський годинник. Те ж саме, до речі, стосується і математичного забезпечення сучасних обчислювальних машин і систем.

- Тобто, програмного забезпечення? Якщо всі знають, хіба не можна навести порядок?

- Не будемо говорити про ті випадки, коли хтось особисто зацікавлений у закупці іноземного продукту. Але часом і добросовісний чиновник довіряється рекламі замість того, щоб консультуватися з фахівцями. Раніше при Кабміні працювала спеціальна комісія (я також входив до її складу), якою керував перший віце-прем'єр. Там ми часто розглядали подібні ситуації і часом вдавалося уникнути помилкових рішень.

А Кібернетичний центр НАН України призначений забезпечувати наукову експертизу важливих робіт у державі в області інформатизації. Це дуже складний процес, "запущений" ще президентським указом Леоніда Кравчука. Та останнім часом, хоч як це прикро, виконувати цю функцію дедалі складніше: у цій галузі виникло дуже багато фірм - і їм інколи невигідно з нами консультуватися, а потім втрачаються гроші... Була у нас відповідна консультативна рада безпосередньо при Президентові України - там ми теж нерідко розв'язували важливі проблеми, приносили користь державі. Зараз співпрацюємо з багатьма міністерствами і парламентськими комітетами, в тому числі і з СБУ.

Візьмімо, приміром, конкретну область - захист інформації: жодна наша система, яка використовується в галузі управління державою, у сфері захисту найрізноманітніших секретів, не може функціонувати без певних стандартів й відповідних систем захисту інформації, причому на кількох етапах: коли вона збирається, коли агрегується, передається відповідними каналами й коли зберігається у певних сховищах. Якщо на цих етапах її належно не захищати, дані можна так підкоригувати, що на виході ви отримаєте абсолютно протилежні результати, а до чого це призведе, можна тільки здогадуватися. Але ж у державі є інформація, на базі якої приймаються серйозні рішення...

- Повернімося до "Флоратеста"...

- Якщо вже бути справжнім господарем, то треба не закуповувати за кордоном подібні прилади, а налагодити серійне виробництво власних. Створивши базову модель "Флоратеста", цей прилад ще треба довести до ладу, "навчити", тому що він інтелектуальний: щоб оволодіти певними методиками (наприклад, для виноградної лози, картоплі чи зернових культур), треба розвивати співпрацю із сільгоспінститутами певного напряму. Приміром, ми тісно співпрацюємо з інститутами виноградарства і садівництва: передаємо їм дослідні зразки приладу - а вони розробляють методики, патентуємо все разом.

Для людини, яка не знає усіх тонкощів роботи приладу, все відбувається вкрай просто: спеціальний датчик закріплюється на листочок рослини - і він "видає" таку собі "кардіограму", за якою фахівці визначають, чи треба ту рослину поливати і взагалі чого їй бракує.

До речі, невипадково Одеським національним університетом ім. І. Мечникова на Державну премію України в галузі науки і техніки за 2010 рік висунуто роботу "Створення мікроелектронних датчиків нового покоління для інтелектуальних систем", в якій чільне місце займає і наш прилад "Флоратест". Датчики і системи, які представлені в цій роботі, мають унікальні параметри, більшість із них не має аналогів за кордоном. Всі вони створені за новими нано-, біо- і інформаційними технологіями в тісній співпраці провідних учених НАН і МОН України. Автори згаданої роботи, на мою думку, безсумнівно заслуговують присудження їм Державної премії. 

Вчені "за" - комунальники "проти" 

- Наші вчені не так давно, наприклад, разом з спеціалістами відомого київського заводу "Електронмаш" створили суперкомп'ютер середньої потужності - ІМПАРКОМ, який уже зараз використовується для натурного моделювання нових літаків, розрахунку міцності багатоповерхових будинків. На ньому студенти можуть вчитися працювати на суперкомп'ютерах.

ІМПАРКОМ міг би видавати у режимі реального часу, приміром, усю інформацію по житлово-комунальному господарству. Це дозволило б точно розраховувати тарифи, враховуючи не тільки якість послуг, але і всі збитки. Тобто, якщо поставити ІМПАРКОМи по всій країні, споживач комунальних послуг не платитиме за "дядю", який десь допустив втрати тепла: прилад точно вкаже на критичну точку. Більше того, "Електронмаш" готовий запустити їх у серійне виробництво - треба тільки державне замовлення, та, звісна річ, комунальники в них не зацікавлені, тож ми поки що на всіх рівнях доводимо, що такі прилади потрібні. Для забезпечення університетів і різних підприємств, за нашими підрахунками, треба близько тисячі ІМПАРКОМів (а вони порівняно недорогі), що дозволить створити додаткові робочі місця.

- Але ж розробка інтелектуальних приладів - це крапля в морі, якщо говорити про те, чим займається кібернетичний інститут імені Глушкова, який свого часу мріяв створити тут справжнє наукове містечко...

- Наш інститут, що є базовим для Кібернетичного центру НАНУ, справді працює у багатьох напрямках - усі не перерахувати, та звичайним читачам це навряд чи цікаво. Скажу тільки, що ми маємо потужний кадровий потенціал: десятки докторів та кандидатів наук. Співпрацюємо з багатьма установами, яким не під силу певні питання вирішити самостійно: з Інститутом космічних досліджень, приміром, з інститутами прикладного системного аналізу та математичних систем і машин, Інститутом програмних систем, а також Міжнародним науково-навчальним центром інформаційних технологій і систем. До речі, всі вони входять до складу Кібцентру. А прикладом проблеми, до вирішення якої треба залучати декілька інститутів, може бути інформатизація різних сфер життя в Україні. Це стосується і сільського господарства, про яке я вже трохи сказав, і економіки взагалі, й різних систем управління. Як це робиться? Наприклад, в області законодавчої бази, скажімо, перш ніж прийняти певний закон, треба ввійти у загальну законодавчу базу і перевірити, чи не суперечить він у цілому (або окремі його положення) вже чинним законодавчим нормам. Отаку систему (а вона дуже потрібна сьогодні) ми маємо розробити. Причому перші кроки разом з нашими юристами ми вже робимо, та щоб довести все до логічного завершення, потрібна спеціальна державна програма, в якій би брали участь фахівці-юристи з Верховної Ради, інститутів юридичного профілю та наші спеціалісти з комп'ютерних технологій.

- Говорячи про "Флоратест", ви зачепили тему штучного інтелекту: які його можливості на даному етапі і чи є межа вдосконалення?

- По-перше, треба, аби люди уявляли, що таке штучний інтелект. Якщо зовсім просто, то це закладений у математичних і технічних моделях алгоритм певної дії. Тобто, якщо відбувається ось це, реагувати треба так. Головне -алгоритм поведінки правильно записати математично, у вигляді відповідної моделі. А потім якщо закласти всі ці можливості у комп'ютер, він почне діяти відповідно. Тобто, створюється програмне забезпечення - чи у вигляді м'якої частини, чи у вигляді технічних схем, - яким закладається алгоритм дій. Модернізувати штучний інтелект можна як завгодно довго. Зараз уже навіть є такі системи, котрі мають ПЗ, яке дає можливість їм самостійно (!) змінювати свою структуру і функції.

Тобто, в них від початку закладена можливість самовдосконалення. Тож якщо в певній галузі добре розроблений штучний інтелект, його можливості практично безмежні. Людина, приймаючи рішення, чим користується? Своїм життєвим досвідом, порадами консультантів... Комп'ютер має можливість підключатись до найсучасніших електронних бібліотек і використовувати їх потенціал, тож рішення буде тим точнішим, чим більший масив інформації накопичений у певній галузі. А приймається воно за дуже короткий часовий проміжок - людина тут значно поступається.

Дослідити геном людини? Будь ласка!

- За радянських часів українські кібернетики тримали передові позиції у світі. Чи дуже Україна, зважаючи на об'єктивні моменти, передусім брак потрібних коштів, у галузі розробки штучного інтелекту відстає від світових лідерів зараз?

- Так сьогодні питання ставити не можна, причому не лише з приводу штучного інтелекту чи розвитку інформатики, а й науки в цілому. Відбувається постійне змагання, де сьогодні виграють чи американці, чи росіяни, чи німці, чи українці, а в іншому місці - хтось інший. Але що нам не вистачає коштів на багато корисних розробок, - це таки факт. Якщо порівняти рівень фінансування нашої науки, зокрема, кібернетики, з тим, що відбувається в країнах західної Європи, не кажучи вже про США, доводиться лише дивуватися, як можна нехтувати тим, що у світі цінується найбільше. Адже саме наука сьогодні визначає рівень розвитку суспільства. Свого часу в нашому інституті був створений фактично перший суперкомп'ютер. На жаль, за радянських часів швидко поставити його на серійну основу не змогли - виготовили тільки один екземпляр. Він для наших вчених став тим навчальним полігоном, котрий дав змогу розробити технології, які ми використовуємо й сьогодні. До речі, Україна тут не відстає від інших країн.

- Які задачі виконує цей комп'ютер? Це перше. І друге: і що, грошей вистачає на його обслуговування?

- Наведу приклад японців: вони навчилися прогнозувати природні катаклізми. Зараз в океані працюють спеціальні пристрої, котрі - через космічний зв'язок - постійно передають дані на такий суперкомп'ютер, і вже він прораховує, що і коли чекати... Таким машинам під силу практично все - попередження екологічних катастроф, прогнозування клімату, розв'язання задач економічного характеру і багато інших завдань.

Зараз у нас серія суперкомп'ютерів СКІТ-3. Для чого такий комп'ютер? Щоб приймати обгрунтовані рішення, як розвивати нашу економіку і нарощувати економічний потенціал країни, досліджувати геном людини, треба навчитись моделювати ці процеси та застосовувати сучасні методи оптимізації для відпрацювання найкращих рішень у відповідній області. Для реалізації таких технологій СКІТ-3 на сьогодні достатньо. Тим більше, що технічно в ньому закладена можливість значного нарощення потужності. Якщо йдеться про Національну академію наук і установи, з якими ми підтримуємо тісні контакти, нам вистачає з головою теперішніх потужностей. Якщо говорити про вирішення надскладних державних задач, ці потужності потрібно нарощувати: Україна в цьому не повинна поступатися іншим. І коштів на це насправді потрібно не так і багато - для початку хоча б мільйонів 60 (тільки на обслуговування системи вентиляції СКІТ-3 у нас щороку йде понад 400 тис. грн). А ми готові з'єднати нашу комп'ютерну систему з міністерствами й відомствами - на тих умовах, які будуть вигідні країні, - що дасть їм змогу користуватися нашими потужностями.

До речі, керівництво Російської Федерації - після візиту Путіна в Московський університет ім. Ломоносова та Уральський центр Російської академії наук - прислухалося до голосу вчених: і зараз там питання нарощування потужностей вирішується оперативно. Уже на початок наступного року потужність російських супркомп'ютерів буде доведена до світового рівня. У нас в інституті - ще як прем'єр-міністр - був нинішній глава держави Віктор Янукович. До проблем, зокрема, до розвитку суперкомп'ютерної техніки, поставився з розумінням, високо оцінивши цю справу. Тож ми сподіваємося, що незабаром і в нас становище зміниться на краще.

ДОСЬЄ "УК"

Іван СЕРГІЄНКО. 1959 року закінчив механіко-математичний факультет КНУ ім. Т. Шевченка і з цього часу постійно працює в Інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАНУ. У 1964 р. захистив кандидатську, а у 1972 р. - докторську дисертації. Спеціаліст з інформатики, обчислювальної математики, теорії оптимізації, системного аналізу і математичного моделювання, математичного забезпечення ЕОМ. Автор понад 600 наукових праць, з них 30 монографій; підготував 18 докторів та 58 кандидатів наук. Академік НАН України, неодноразовий лауреат Державних премій України і СРСР в галузі науки і техніки, почесний доктор (професор) багатьох вітчизняних і зарубіжних університетів. Під керівництвом Івана Сергієнка на базі Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України було завершено створення Кібернетичного центру - провідного наукового центру з інформатики у світі, який визначений в нашій країні головною організацією з проблем інформатизації і виконує функції наукової експертизи різних проектів у цій галузі.

- Що, окрім цього приладу, із важливих технічних засобів, розроблених вашим інститутом, теж заслуговує на увагу суспільства?