Минулої неділі Національний академічний театр ім. І. Франка дав останню виставу перед відпусткою — «Незрівнянну» з Наталкою Сумською в головній ролі. А загалом за сезон було поставлено шість нових вистав, різних за жанрами і художніми рішеннями, але об’єднаними головним — бажанням поділитися із глядачами, разом з’ясувати, які ми нинішні, розповісти про наші прагнення, засобами сценічної виразності збудити в кожному, хто приходить у театр, почуття гордості за країну.
Більшість із прем’єр створено за п’єсами, не відомими українському кону. І «Три товариші» Еріха Марії Ремарка (режисер Юрій Одинокий), і «Всі мої сини» Артура Міллера (постановка Станіслава Мойсеєва) вже стали класикою ХХ століття. Навряд чи хтось із нас, коли читав роман Ремарка, дія якого відбувається між Першою та Другою світовими війнами, чи п’єсу Міллера, написану через два роки після Другої світової, замислювався, що події цих творів звучатимуть так актуально для українців на початку ІІІ тисячоліття.
Прем’єра вистави «Три товариші» з перших показів стала однією з найаншлаговіших. Своїми образами актори Євген Нищук, Андрій Романій, Олександр Печериця, Анжеліка Савченко надзвичайно тонко, чуттєво передають дух самого роману. А прем’єра «Всі мої сини» стала останньою в цьому сезоні, але ті покази, що відбулися, засвідчили про неабиякий інтерес глядача до надзвичайно точних, деякою мірою навіть жорстких алюзій із сьогоденням. Не можна не відзначити акторський ансамбль на чолі з блискучим дуетом Богданом Бенюком та Поліною Лазовою. І як пронизливо звучать слова Артура Міллера: «Люди мають відповідати перед суспільством за сподіяне, оскільки між людиною та суспільством існує нерозривний зв’язок».
Хоч як парадоксально, французький автор XVII століття Жан-Батист Мольєр виявився надзвичайно сучасним. Його Гарпагон (актор Петро Панчук) із п’єси «Скупий, або Школа брехні», теж нещодавньої прем’єри, ніби увібрав у себе всі вади, притаманні людській натурі: честолюбство, владолюбство, лицемірство, зухвалість, жадобу, брехню. Режисер-постановник Петро Ільченко разом з акторами вирішують добре знану комедію в жанрі гротеску, навіть трагіфарсу, де сміх межує з жахом від того, на що може перетворитися людина.
На Камерній сцені імені Сергія Данченка здійснено два спільних проекти з Гете-Інститутом в Україні. Вистава «Подорож Аліси до Швейцарії» за п’єсою сучасного драматурга Лукаса Берфуса (режисер Станіслав Мойсеєв) та «Викрадення Європи» за документальними матеріалами, опрацьованими драматургом Олексієм Доричевським і режисером Андрієм Маєм.
Перша торкається такої надскладної моральної проблеми, як евтаназія. Чи має право людина свідомо зробити власний вибір між життям і свободою миттєвого звільнення? Але й автор, і творці вистави мають право лише розмірковувати, що являє собою істинна гуманність і яка справжня ціна людського життя.
Для вистави «Викрадення Європи» режисер і драматург об’їздили міста й села України, поспілкувалися з різними людьми і свої враження перетворили на динамічне театральне дійство.
Подією для театру й глядачів стала прем’єра вистави «Таїна буття» (режисер Андрій Май) за п’єсою сучасного українського драматурга Тетяни Іващенко, яка торкається найделікатнішої теми — особистого життя українського генія Івана Франка. У виставі беруть участь і корифеї театру Галина Яблонська, Олег Шаварський, і молоді — Дмитро Чернов, Анастасія Добриніна, Віра Зіневич.
Театр також брав участь у численних гастролях і мистецьких фестивалях. У жовтні 2016 року виставу «Санація» за п’єсою В. Гавела (спільний проект із Чеським культурним центром в Україні) показали в Чехії в межах відзначення 80-річчя від дня народження автора.
Одна з найпопулярніших нині вистав «Незрівнянна» за п’єсою Пітера Квілтера (постановник Анатолій Хостікоєв) здійснила турне в Івано-Франківськ, Львів, Житомир, Запоріжжя, Дніпро, Вінницю.
Виставу «Річард ІІІ» В. Шекспіра, яка стала абсолютною переможницею щорічної премії «Київська пектораль» та ХІХ Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії», показали в Житомирі та Вінниці. Богдана Бенюка, виконавця головної ролі, двічі нагороджено в номінації «Кращий актор». А з нагоди 60-річчя в нього 26 травня 2017 року відбувся творчий вечір «Ровер моєї мрії».
Франківці завжди активно відгукуються на події в країні, тож брали активну участь у культурно-мистецьких заходах для бійців у зоні АТО, переселенців і дітей-біженців, у шпиталі в Ірпені, центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби тощо.
Галина ЦИМБАЛ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+