На території Закарпатського музею народної архітектури та побуту відбувалося захопливе дійство — фестиваль середньовічної культури. Видовище зібрало сотні глядачів, і не останню роль у цьому відіграли майстерно виконані обладунки основних героїв-лицарів.

А яким було моє здивування, коли дізнався, що обладунки для героїв цих поєдинків виготовили зі шкіри вчорашні учасники бойових дій на сході. З’ясувалося, що ці хлопці закінчили курси у межах проєкту «Україна-Норвегія», спрямовані насамперед на соціальну реабілітацію військовиків і працівників правоохоронних органів.

Тож зустрівся із керівником курсів завідувачем кафедри соціології і соціальної роботи Ужгородського національного університету доктором філософських наук, професором,  президентом Закарпатської туристичної організації Федором ШАНДОРОМ.

Туризм — гарантована зайнятість

— Федоре Федоровичу, відколи і як вони працюють курси?

— Ця програма з’явилася на Закарпатті у 2017 році. Вона передбачає професійну перепідготовку військовослужбовців Збройних сил України, звільнених у запас працівників правоохоронних структур і членів їхніх сімей. Фінансує міністерство закордонних справ Королівства Норвегія, а організатор в Україні — Міжнародний фонд соціальної адаптації.

В інших регіонах програма вже працювала, а в нашій з її реалізацією сталася затримка. За це нарешті взялася громадська організація «Наше Закарпаття», діяльність якої фокусується переважно на туризмі. Курси працюють на базі Ужгородського національного університету і зокрема нашої кафедри. Частина її викладачів так чи інакше пов’язана з діяльністю в туристичній галузі.

Слухачі оволодівають фахом напряму «Менеджмент туристичної та готельно-ресторанної сфери». Перекваліфікацію саме в цій галузі було обрано не випадково. Вона одна з найрозвиненіших і перспективних на Закарпатті, тож саме в ній можна знайти застосування своїх сил і здібностей, а якщо дуже постаратися, то навіть відкрити власну справу.

— Як відбуваються заняття?

— Тривалість курсів — 100 днів, заняття відбуваються щоденно. Сюди входять і вихідні, на яких ми зазвичай влаштовуємо слухачам практику. Це і ознайомлення з туристично-рекреаційною галуззю Закарпатської області,  і практичні виїзди.

Уже відбулося три випуски слухачів, тепер набрали четвертий. По закінченні вони отримують диплом норвезького університету NORD, диплом УжНУ про проходження курсів, а також сертифікат від громадської організації.

— Яка мотивація курсантів до здобуття нових знань, опанування навичками?

— Головне — бажання. Якщо воно є, то ми не лише допоможемо, а й пришвидшимо рух курсанта в галузі туризму.

Тут кулі  не літають — виміри зовсім інші

— Серед слухачів курсів-атовців є ті, хто вже мав за плечима якусь професію і досвід практичної діяльності, чи, навпаки, це люди без досвіду і професійної підготовки?

— Звичайно, серед них є різні категорії, але найважливіше — їхнє щире намагання реалізувати себе саме в туризмі й рекреації.

—  Чи багато людей відвідують заняття на курсах?

— Через них пройшли вже понад 200 слухачів, більшість із яких — учасники бойових дій на сході України, звільнені в запас атовці, працівники правоохоронних органів і  ДСНС. Якщо стільки слухачів, то, очевидно, курси мають попит. Вони забезпечують соціальну реабілітацію, адаптацію  учасників бойових дій до життя в нових умовах, для багатьох із них дано старт у нову професію. І це без жодного перебільшення.

— Чи спостерігаєте якісь зміни в людях, котрі прийшли із фронту, під час навчання?

— Насамперед ці зміни відбуваються на рівні свідомості, бо на фронті все було по-чесному, відкрито і зрозуміло. Там ворог, тут ти, і завдання так само чіткі: зупинити ворога і вижити самому.

Тут кулі не літають, небезпеки життю немає, зате діють інші чинники. І в цьому сенсі важливо те, що тут вчорашні воїни знаходять команду. Вони знають, кому можна зателефонувати і про щось попросити, на кого спертися. Тісне спілкування і відчуття плеча дуже важливі у процесі їхньої реабілітації. Це головне досягнення курсів.

Лицарі й…  кроликова ферма

— Який, так би мовити, коефіцієнт корисної дії норвезьких курсів?

— Майже 20 відсотків випускників залежно від якості набору закріплюються у практичній роботі в обраному напрямі. Вони працюють, і ми на них робимо ставку. Здавалося б, їх доволі мало, але з огляду на те, що приблизно такий самий відсоток людей залишаються в обраній професії й після навчання у професійних ліцеях, коледжах, вишах, то це в межах нинішньої тенденції.

— Наскільки успішно випускники використовують здобуті знання і навички?

— Для прикладу, ужгородець Анатолій Пасєвич став топекскурсоводом. Його вже знають у всій Україні — до нього черга на кілька тижнів наперед. Загалом восьмеро людей, отримавши сертифікати екскурсоводів, працюють за цим напрямом постійно. Звичайно, отримують за це гроші.  Є вчорашні військовики, які навчилися обробляти і шити вироби зі шкіри для лицарів — героїв фестивалів середньовічної культури. Це їхній заробіток. У селі Стужиця на Великоберезнянщині є кроликова ферма, яку так само організував колишній атовець. Згадаю  про облаштування інсектарію — першого в Україні готелю для комах, який допомагає оберігати живу природу. Це, до речі, заслуга нашого випускника, прізвища якого не назву, бо він кадровий військовий. Йому я підказав ідею, і він чудово її втілив.

Є люди, які свої військові навички успішно використовують у мирному житті. Наприклад, зйомки з квадрокоптера вони пристосували для відеосупроводу весіль, туристських атракцій, природи. Їхніми послугами часто користуються готелі й туристичні фірми.

Двоє наших випускників влаштувалися в бальнеологічних закладах і працюють адміністраторами: контролюють роботу басейнів, чанів тощо. Ще кілька працюють у геотермальних закладах — комплексі «Косино», «Жайворонок», а також у санаторії «Деренівська купіль». Частина пішла адміністраторами готелів, а ще займаються кейтерингом.

— Кейтеринг — не чув дотепер такого слова.

— Якщо по-простому, то це приготування їжі на виїзді. У багатьох робочих колективах існує традиція виїжджати за місто і відзначати свята чи відпочивати на природі. Тож наші викладачі, які мають досвід кейтерингу, запрошують на такі виїзди слухачів курсів, щоб ті проходили майстер-класи з приготування бограчу, боб-левешу, лоці, чірке-папрікашу. Так буває на самому початку, а згодом майстрами стають самі курсанти. І дуже нам вдячні, адже заробляють на цьому гроші.

Вітав і посол Норвегії

—  Федоре Федоровичу, а як відгукуються про курси їхні слухачі?

— Вдячні, безумовно. Цікаво, що попередній, третій випуск був унікальним: у групі були учасники з усіх кінців Закарпаття — від Ужгорода до Рахова. Загалом їх було 43. Вручали сертифікати перший проректор УжНУ Олександр Сливка, директор галузевого департаменту Закарпатської облдержадміністрації Денис Ман, президент Міжнародного фонду соціальної адаптації Володимир Рубцов. З відеозверненням тоді виступив Надзвичайний і Повноважний посол Норвегії в Україні Уле Тер’є Хорпестад.

— Чи відстежуєте подальшу долю випускників?

— Безумовно, і маю сказати, багатьма з них ми пишаємося. Адже серед них є фермери, один з яких створив рідкісне підприємство з вирощування равликів. Багато активно працюють екскурсоводами, а також в економічному туризмі.  Є аніматори, надавачі інших послуг у туристичній галузі. Тобто близько чотирьох десятків наших випускників працюють у туризмі й рекреації. Для них прихід у туризм став результатом пошуків себе в новому цивільному оточенні.

— Хто з викладачів зайнятий на курсах?

— Викладачів багато. Разом зі мною з нашої кафедри Олена Бартош, Руслан Жиленко, Дмитро Афанасьєв, Юрій Славік. З інших кафедр — Павло Худіш, Роман Завадяк. Усі вони кандидати наук і ставляться до викладання на курсах не менш серйозно, ніж до занять зі студентами. До слова, є практична користь від цієї справи і для кафедри, яку очолюю. Бо завдяки участі у проєкті ми відремонтували дві аудиторії, оснастили їх технікою. Дякуємо норвежцям за сприяння в реабілітації наших вояків і правоохоронців.

Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»