ПЕРСПЕКТИВА
Європейські правила для національних пасажироперевізників стануть обов’язковими
Невдовзі рівень послуг, які надають українські оператори ринку в сфері нерегулярних автоперевезень пасажирів, підвищиться. Цьому посприяє запровадження євростандартних правил і процедур, випробуваних багаторічною практикою Старого континенту. Закон «Про приєднання України до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS)» парламент нещодавно прийняв у цілому.
Ратифікація уніфікує правила
Радіти з цього приводу чи поки що зачекати з виявом емоцій, сказати важко. Якщо на наболілу проблему, пов’язану з сервісом під час автобусних подорожей, поглянути з точки зору українських туристів, то, без сумніву, приєднання до угоди — це позитив. Адже документ передбачає оптимізацію послуг відповідно до євростандартів, а також спрощує процедуру перетину держкордону автобусами з туристами.
Угоду Interbus уже ратифікували всі країни Євросоюзу, а також Молдова, Туреччина, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Албанія та Македонія. Документ стосується лише нерегулярних (на кшталт туристичних) пасажирських перевезень. На тих, хто їде за кордон на звичайному рейсовому автобусі, його положення не поширюються.
Щодо самих перевізників, то одні вітають приєднання до угоди, інші побоюються її наслідків. Перші сподіваються, що поширення євростандартів унормує отримання багаторазових дозволів на нерегулярні перевезення і скасує нинішню практику: на кожен рейс — окремий дозвіл. Перевізники будуть звільнені від отримання дозволів на виїзні рейси без пасажирів і порожні зворотні рейси.
Щоправда, прийти до цього буде не просто. Передусім, через складний процес міжвідомчого погодження, консультацій між митницею і прикордонною службою і найголовніше — через необхідність внесення змін до кількох законів. Фахівці переконані, що виборчий процес відсуне це питання і реально угода запрацює десь через рік.
Приєднанню до нових стандартів радіють лише власники сучасного автотранспорту. Фото Володимира ЗАЇКИ
«За» та «проти» євростандартів
До тих, хто не надто радіє переходу на євростандарти, належать власники, чий автобусний парк не надто сучасний. Адже, за угодою, при міжнародних перевезеннях у межах країн-учасниць можуть бути задіяні лише автобуси, вперше зареєстровані з 1 жовтня 1993 р. Наші ж компанії через високі податки під час імпорту автобусів повільно оновлюють рухомий склад. Тому, логічно, побоюються конкуренції з перевізниками сусідніх держав, де переважно оновлені автопарки.
І все-таки, оптимісти вважають, що переваг від приєднання до угоди більше, ніж проблем. Мабуть, саме так вирішили й парламентарії, коли без обговорення проголосували за документ, поданий главою держави. У пояснювальній записці до законопроекту зроблено наголос на поширенні принципів недискримінації щодо національності, місця реєстрації перевізника, місця походження чи знаходження автобуса кожної з договірних сторін і всіх країн, що приєдналися до угоди. А також, що угода позитивно вплине на розширення міжнародної транспортної мережі України, ефективне використання її транзитних можливостей, створить передумови для набуття нашою країною членства в ЄС.
Однак усе це у майбутньому, хоча й не у такому вже далекому. Наразі ж міжнародні перевізники мають проблеми при перетині кордону, а внутрішні — всередині країни. Останні засипали експертно-апеляційну раду скаргами. Тут розглянули 34 справи, з яких у 21 випадку задоволено вимоги позивача. Щоправда, й без покарань не обійшлося: 35% підприємців позбавили ліцензій.
Найбільше скарг (майже 60%) стосувалися внутрішніх перевезень пасажирів. Річ у тім, що більшість перевірок орган ліцензування здійснював на підставі листів-звернень Генпрокуратури. Остання часто вимагала провести повторну позапланову перевірку подій, які відбувалися більше року тому. Інколи перевіряли навіть тих, хто вже отримав нову ліцензію, втративши чинну за попередні «гріхи». Аби подібного не траплялося в майбутньому, інспекторам нагадали, що за порушення при проведенні перевірки вони несуть дисциплінарну відповідальність.
Проте це не означає, що до перевізників будуть знижені вимоги. Всім відомо, що сфера їхньої діяльності пов’язана з особливо високим ступенем ризику, зі здоров’ям і життям людей. А тим часом у половині розглянутих радою справ ішлося про алкогольну інтоксикацію водія. Тож, на переконання голови Держпідприємництва Михайла Бродського, власники автобусів і таксі мали хоча б раз на квартал поцікавитися в Державтоінспекції, чи є порушення у їхніх водіїв. А керівникам перевізних компаній слід було б регулярно збирати своїх підопічних і проводити інструктаж, аби ті знали свої права й обов’язки.
— П’яний водій за кермом — вбивця, який нічим не ліпший від того, що ходить зі зброєю, — вважає М. Бродський.
ДОВІДКА «УК»
Угода про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS) підписана 30 червня 2001 року у Брюсселі. За статтею 1 угоди, вона застосовується до міжнародних перевезень пасажирів будь-якого громадянства автотранспортом нерегулярного сполучення.
ПРЯМА МОВА
Юлія ДРОБОТ,
головний спеціаліст департаменту
організації перевезень Асоціації
міжнародних автомобільних перевізників:
— Я не сказала б, що це якісь радикальні зміни. Адже й до того перевізники пасажирів, які здійснюють нерегулярні рейси, дотримувалися правил, які в більшій частині регламентує INTERBUS. Просто нині ці правила уніфікували міжнародним документом для всіх перевізників.
Щодо застарілого автопарку України і нашої не конкурентоспроможності, порівняно з сусідами, то приєднання до угоди на це ніяк не впливає. Вимоги Євросоюзу до рухомого складу не залежать від того, підписала країна угоду чи ні. На Старому континенті є зони, куди не в’їжджають автобуси нижче категорії «Євро-3». Тому оновлення автопарку це — проблема як самих перевізників, так і держави.