Лижник
Олексій КРАСОВСЬКИЙ,

Один з наймолодших учасників сочинської Олімпіади 19-річний Олексій Красовський хоч і не ввійшов до числа призерів, переконаний: такі спортивні уроки неоціненні. Про нинішні тренування, плани, студентське життя молодий спортсмен  із Сум розповідає кореспондентові «Урядового кур’єра».

—  Олексію, як оцінюєте свій виступ на сочинській лижні?

  — З одного боку, мої старти не можна назвати вдалими, бо я не тільки не став призером, а навіть не ввійшов до першої півсотні кращих лижників. І це, звісно, засмучує, змушує ретельно аналізувати виступ і робити практичні висновки.

  З іншого — для мене надзвичайно важлива сама участь в Олімпіаді. Адже побувати на такому представницькому і масштабному спортивному форумі — і честь, і відповідальність, і навіть успіх. Адже до останнього моменту я не знав, чи включать мене до складу Національної олімпійської збірної України.

Дні, проведені в Сочі, запам’ятаю на все життя. Адже вперше випало йти одними трасами із зірками світового спорту, відчувати виняткову атмосферу олімпійського свята, зрештою, познайомитися і поспілкуватися з багатьма лижниками. Звісно, уважно придивлявся до всього, що мені знадобиться і допоможе в майбутньому.

За великим рахунком, з’явився новий потужний стимул до наполегливих тренувань, бо є на кого рівнятися і з кого брати приклад. 

—  Якщо вже кажете про зірок, то хто ваш кумир у лижних перегонах?

— Одного немає. У багатьох знаходжу окремі риси і якості, які беру на власне озброєння.

— А які вважаєте головними, щоб підкорити спортивні вершини?

— Їх чимало, адже переможцями стають  за сукупністю чинників: насамперед сили волі й сили фізичної, витривалості, одержимості. І неодмінно — правильно організованої підготовки і тренувань. Адже може бути багато галасу даремно, а результат — мінімальний.

—  Чи давно вперше стали на лижі й чому саме обрали їх?

— Зовсім маленьким, коли мої батьки переїхали до поліської Шостки. Але то було просто як розвага, відпочинок.  Коли 2003-го мама очолила Шосткинську ДЮСШ, а тато став працювати там тренером, я й узявся всерйоз прокладати власну лижню. До речі, саме вони мої перші тренери і наставники.

Певну роль відіграло й те, що у Шостці свого часу жив і тренував школярів світлої пам’яті Ігор Аркадійович Бушмельов. Він мав настільки беззаперечний авторитет серед місцевих спортсменів, що нам здавалося: окрім лижних перегонів, на світі не існує інших видів спорту.

— З ким із лижників товаришуєте?

— У збірній багато обдарованих хлопців. Це Руслан Перехода,  Віталій Штунь, Мирослав Білосюк, Олексій Швидкий. Вони з різних областей, однак під час зборів зустрічаємося, спілкуємося, підтримуємо один одного.

— Хто зараз тренує вас?

— У Сумах — Віктор Михайлович Шамрай, на командних зборах — головний тренер збірної України Валерій Сергійович Лєсніков.

— Ви студент, а це потребує часу, уваги і зусиль. Складно поєднувати навчання з тренуваннями, змаганнями?

— Якщо правильно складати щоденний графік, можна встигати. Хоч зовсім не просто за таких пропусків лекцій і семінарів встигати опановувати весь матеріал. Тож викладачі інколи роблять маленькі поблажки, бо було б дуже важко. Але цим не треба зловживати.

У СумДУ навчається багато відомих майстрів біатлону, лижних перегонів, інших видів спорту. І всі вони стараються мати гарні результати не тільки у змаганнях, а й у навчанні.

— У вас життя попереду. Про що мрієте і які вершини хочете підкорити?

— Задумів і планів багато. Насамперед, після Олімпіади зрозумів і відчув, як потрібно тренуватися, щоб складати гідну конкуренцію на світовій лижні.

Мрію про успішний виступ на наступній зимовій Олімпіаді 2018 року. А до цього братиму участь у змаганнях різних рівнів, щоб підтримувати відповідну форму.

Найближчі плани — до середини травня навчатися. Звісно, і тренуватися водночас. Із Віктором Шамраєм розробили сумський графік, тож залишається дотримуватися його і скрізь встигати.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Олексій КРАСОВСЬКИЙ. Народився 1994 року в смт Рокитне Київської області. 2011-го закінчив Шосткинський ліцей на Сумщині. Нині студент третього курсу Сумського державного університету (факультет технічних систем та енергоефективних технологій, спеціальність «енергоменеджмент»).

Майстер спорту України. Учасник світових та європейських змагань. Перші тренери — батьки Руслан та Олена Красовські.