Не знаю, як ви, а я залюбки зупиняюся послухати вуличних музикантів. «Урбаністична» музика, кавери відомих хітів, народні пісні — все це в їхньому виконанні звучить вільно, безпосередньо. Відчуваєте подібне? Можете насолодитись цим сповна сьогодні — в День вуличної музики. Щороку третьої суботи травня виконавці різних музичних стилів збираються у центрі свого міста. Потужна музична хвиля 17 травня охоплює Вільнюс, Тбілісі, Ригу, Амстердам, Копенгаген та інші європейські міста. А головне — вперше музика з ароматом вулиці полонить Київ, Львів, Івано-Франківськ, Харків, Одесу, Дніпропетровськ, Ужгород, Переяслав-Хмельницький, Тернопіль та Чернівці.
Лише в столиці для участі у святі зареєструвалися понад 500 музикантів — професіоналів і аматорів. Тільки уявіть, яке музичне різноманіття сьогодні звалиться на ваші вуха! Українські та зарубіжні виконавці запрошують на рандеву у вісьмох локаціях: на Площі мистецтв, у Співочій, Дитячій, Потужній, Зеленій, Французькій локаціях, Музичному Променаді, локації від RoofBrothers. Організатори свята зізнаються — спеціально назвали локації так, щоби було неможливо зрозуміти, що саме там відбуватиметься. Окрім цього обіцяють й інші приємності. Наприклад, можна долучитися до Urban Sketching Project Kyiv: відшукати нові деталі в давно знайомих ландшафтах міста і відобразити їх на папері.
Деталями Днів вуличної музики з «УК» поділилась Олеся Корженевська, координатор проекту, керівник громадської організації Логістичний Штаб.
— Що спонукало нарешті організувати Дні вуличної музики в Україні?
— До цього нас підштовхнули литовці. Саме вони вісім років тому придумали це чудове свято. Його батьком по праву можна назвати відомого литовського музиканта й актора Андрюса Мамонтоваса, а ось хресним батьком саме для України став Нікодим Щигловський. Він спланував і зробив можливою поїздку нашої громадської організації Логістичний Штаб до Литви, організував зустріч з Андрюсом, куди запросив представників від України — Ірену Карпу та Святослава Вакарчука. Після зустрічі ні в Ірени, ні у Святослава, ні в Логістичного Штабу не залишилося запитань, чи варто проводити це свято в Україні.
— Чи має свято певні родзинки в кожному з міст, де відбувається?
— Андрюс Мамонтовас дав нам повний карт-бланш з організації свята. Ми передали його іншим волонтерам по всій Україні. Волонтери з різних міст цікавились, як саме проводити свято. Ми написали своєрідний посібник із порадами, але наголосили — місто має самостійно обрати свій формат. Так, Дні музики в кожному місті матимуть свої відмінності, й це дуже круто.
— На що кияни мають звернути особливу увагу?
— Усі локації розміщено недалеко одна від одної. Кожна з них має свою програму та особливості. Радимо гостям із дітьми обов’язково завітати до дитячої локації під Національним музеєм історії України — там буде багато цікавого для малят. Решті гостей радимо пройти музичну екскурсію та обрати собі місце до вподоби і, можливо, там осісти або продовжити свій променад. Гуляти можна з ранку до вечора, з 10:00 до 22:00.
— Що цікавого можна почути й побачити окрім музичної частини заходу?
— У межах Днів вуличної музики в Україні, на відміну від Литви, беруть участь кулінари, кондитери, майстри handmade. Тому кожен мусить піти додому з сувеніром на пам’ять. Важливо, що 10% від заробітку за день всі учасники, що продаватимуть свої вироби або смаколики, передадуть на благоустрій міста. Куди саме ми їх витратимо — вирішимо разом методом голосування.
— З якими труднощами зіткнулися під час організації свята?
— Тут ситуація проста: за що боролися, на те й напоролися. Ніби влада змінилась, а нібито й ні. Дуже важко отримувати будь-які дозволи. Максимально некомфортно подавати документи. Наприклад, якщо ви — фізична особа, тоді несете свою заяву одразу до КМДА, що в центрі міста. Якщо ви — громадська організація, тобто робите щось корисне для людей, благодійне чи соціально важливе, то їдете на Лівий берег і туди подаєте заяву, а потім її все одно привезуть до КМДА, що на вулиці Богдана Хмельницького. Ми заяви тричі подавали, відповідно стільки ж разів туди їздили. Також треба зауважили, що досі в нашій країні все вирішується «по дзвінку». Маєте кому зателефонувати, щоб вирішили питання з будь-якою держструктурою, — вам допоможуть. Якщо ні — навряд чи.
— «Вишенькою» Дня вуличної музики в Києві мав бути вечірній концерт на Майдані Незалежності. Чому його відмінили?
— Через несприятливу атмосферу, що нині там панує. Люди, які мешкають на Майдані, фактично не виходять за його периметр. З ними дуже важко домовитися — сприймається все в штики. Наприклад, комендант КМДА, що на вулиці Хрещатик, сказав нам приблизно таке: «Ви нам краще танки привезіть, а не музикантів».
— А іноземних музикантів кияни почують?
— До столиці приїхав цілий литовський десант — це чотири гурти із Вільнюса, серед яких і відомий «Біплан».
— Музика для вас — це…
— Наша сутність, і в кожного вона своя. Для мене музика — це передусім те, що змусило говорити мого сина Федора, якому ще й трьох років нема. Ми з чоловіком два місяці тому віддали його до фольк-студії. Три тижні він ходив на заняття, слухав українські пісні, дивився, як викладачі та інші діти грають на музичних інструментах, а потім одного чудового дня заговорив, вдома ще й співати почав. Тож, як на мене, музика — не лише спосіб самовираження. Це ще й потужний інструмент впливу на свідомість і дорослих, і дітей, що спонукає до дій. Згадайте хоча би виконання гімну під час активного Майдану. Музика — це те, що викликає справжні емоції — захоплення, радість, сум, спогади. Без неї справді важко жити.
Дарина ФІАЛКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олеся КОРЖЕНЕВСЬКА. Народилася в Києві 1983 року. Навчалася в Міжнародному християнському університеті. Керівник громадської організації «Логістичний Штаб», власниця івент-агенції «DreamHunters».
Від автора. Головне — учасником Днів вуличної музики може стати кожен. Вдихайте музичний аромат міста чи заграйте для перехожих улюблену мелодію. Я вже прямую з гітарою в руках музичними вулицями Києва. А ви?..
ТРАДИЦІЯ
День Європи відзначать на «Музейних гостинах»
Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
День Європи, що випав цього року на суботу, 17 травня, рівняни та гості міста відзначать, як завжди, оригінально — на улюбленому фольклорно-етнографічному святі «Музейні гостини». Нині воно відбуватиметься напередодні Міжнародного дня музеїв, який припадає на 18 травня. Тому на гостини, що традиційно проходять під відкритим небом і займають усе більше площі поблизу музею, народні умільці підготували насамперед роботи з європейською символікою.
«Музейні гостини», які проходять уже в двадцять третє, у незалежній Україні стали колоритною візитівкою не лише Рівного, а й самих музейників.
— Ми вже, було, думали, чи не скасувати цьогорічні гостини через ситуацію в державі, — каже директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига. — Та рівняни просили: дайте нам хоч якусь віддушину на цьому неспокійному тлі! До того ж саме культура, погодьтеся, це найкращий дипломат у будь-яких ситуаціях. Особливих веселощів на нашому заході, звісно, не передбачається, а ось розгорнутися майстрам декоративно-ужиткового мистецтва буде де: виставка-продаж виробів із дерева, соломи, лози, глини, шкіри, бісеру та майстер-класи умільців. Роботи демонструватимуть кращі вишивальниці, гончарі, ткалі, писанкарі, ковалі, майстри народної іграшки, художники — майже 300 учасників не лише з нашої, а й із багатьох інших областей. Тобто наші гостини, як і щороку, об’єднають практично всю Україну з унікальними особливостями народної творчості її територій. Словом, приїжджайте до нас за ексклюзивом — не пошкодуєте.
Такий європейський об’єднавчий підхід це своєрідне кредо рівненських музейників. Обласний краєзнавчий музей та його відділення — вже давно не такі собі статичні установи, до яких лише вряди-годи заходять відвідувачі. Ці заклади перетворилися на справжні ярмарки ідей та інтерактивні майданчики для їхнього втілення. Лише від початку нинішнього року тут провели вже півтора десятка масових найрізноманітніших заходів! Причому в більшості своїй переважає принцип «музей іде до людей». Свого часу вперше побачила його втілення на польсько-німецькому прикордонні, коли експонати виставили просто неба, щоб привабити відвідувачів. А вже за рік подібний хід спробували і в Рівному, і — теж успішно! «Ніч у музеї», яку тепер обирають дедалі більше рівнян, теж прийшла до нас із Європи. Як, зрештою, й ідея допомоги ближньому засобами мистецтва. Виставка «Весна іде — добро несе», що стартувала перед Великоднем у Рівненському музеї бурштину, унікальна тим, що її експонати виготовлені ручками діточок з особливими потребами. Хіба ж не придбаєш таку річ, аби допомогти онкохворим дітям, а саме для них старалися їхні однолітки?! Тож наші музеї нині — це острівець найвищих людських чеснот: співчуття, добра, милосердя…
Тому й не дивно, що саме в Рівненському обласному краєзнавчому музеї вшанували пам’ять Папи Іоанна Павла II, який, до речі, народився 18 травня і якого нещодавно канонізували. Представники консульства Польщі в Луцьку теж приїхали до Рівного, щоб у цій благодатній аурі поговорити про непересічну особистість Кароля Юзефа Войтили, який так любив Україну і щиро бажав їй миру.
Ми в Google+