СКАРГИ НА ПІСКУ

«Ліві» гравійні кар’єри і протести проти руслорегулювальних робіт — зазвичай два береги однієї річки 
 

Буковинські річки не просто біжать — вони «гуляють» у своїх широких заплавах. Сьогодні тут, завтра, дивишся, змінили напрям, руйнуючи все на своєму шляху (особливо коли після відлиги чи сильних літніх злив стають стрімкими і повноводними).

Гравій як компенсація

Кожна гірська річка має ще й потужний твердий стік. Течія забирає з верхів’я Карпат пісок і каміння, котить їх у долину. Як наслідок, посеред річки виростають гравійно-піщані наноси. Вони зазвичай і зумовлюють зміну русла. Якщо на це вчасно не відреагувати, вода затопить прибережні населені пункти, змиє орні землі, руйнуватиме будівлі, дороги, всю господарську інфраструктуру.

Буковина пережила не один такий паводок, подекуди катастрофічний за масштабами і наслідками. А тому вчасні і грамотні руслорегулювальні роботи — одне з головних завдань Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів (у просторіччі БУВР). Після довгих і важких пошуків найоптимальнішої схеми їх проведення зупинилися на залученні водгоспниками до розчищення русел на договірних засадах приватних виробничих фірм. Останні виконують роботи і за виробничі витрати  забирають собі гравійно-піщану суміш як компенсацію, сплачуючи державі всі передбачені в цих випадках податки і відшкодування.

Та навести лад на річках області все-таки проблематично. Причинами цього є несанкціонований вибір з них гравію і піску, а також протестні виступи жителів прибережних сіл проти проведення руслорегулювальних заходів.

Працювати з технікою поблизу гірських потоків потрібно грамотно. Фото з сайту bellona.ru

Наступити на ту саму косу

Вже ніхто й не пригадає, відколи на Пруту між прибережними селами Горбово і Зелений Гай з’явився острів. Він ставав дедалі більшим, пообростав вербами і тополями. Підприємливі господарі навіть облаштували тут городи, пасовиська й зону відпочинку.

Річка бігла повз острів, який усе сильніше перекривав її течію, то з одного, то з другого боку й, вигинаючись, руйнувала свої ж береги. Майже рік тому комісія з поважних спеціалістів, до якої входили, до речі, і голови сільрад, обстеживши цю ділянку, постановила негайно зробити через острів прокоп, аби розвантажити русло. Бо інакше за більш-менш сильного паводка обидва прибережних села накриє велика хвиля.

Технічне рішення з руслорегулювальних робіт приймали колективно на комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Як годиться, одні спеціалізовані організації розробили проект, інші — його затвердили. А потім керівництво Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів довго шукало підприємство, яке мало б не тільки відповідну техніку, а й бажання взятися за вирішення горбово-зеленогаївського водного питання. Навчені гірким досвідом, ніхто з підприємців не хотів і близько підходити до цієї марудної і конфліктної справи. Ще на пам’яті гучні виступи жителів припрутських сіл, які перекривали дорогу екскаваторам і вантажівкам, бо, на їхнє переконання, від руслорегулювальних робіт селам лише самі збитки.

Було так, приміром, у Стрілецькому Куті (Кіцманський район). Люди мало не кидалися під колеса машин, причому зі словами: «Най ті береги геть позмиває разом з хатами й електростовпами, але чужі бізнесмени не братимуть наш гравій!». Розбирати намитий водою острів таки припинили, хоча жодна комісія так і не встановила причинно-наслідкового зв’язку між руслорегулювальними роботами і проблемами села, озвученими на мітингах. Як наслідок, нині під загрозою руйнування сусіднє, через Прут, село Киселів, до якого неприбраний острів перенаправляє потужний потік річки. І це далеко не поодинокий приклад.

Нарешті одна поважна місцева фірма погодилася направити техніку до Зеленого Гаю. А заразом і до ділянки Прута поблизу села Бояни Новоселицького району. Там за останні роки паводкові води нанесли кількасотметрові гравійно-піщані коси, через що Прут почав інтенсивно підмивати протилежний берег, особливо з боку с. Цурень (Герцаївський район).

Здавалося б, саме цуренська громада мала першою вітати початок руслорегулювальних робіт. Проте в один момент, наче змовившись, жителі Цуреня і Зеленого Гаю почали писати колективні скарги до прокуратури, у ЗМІ, різні міністерства і до відомих у країні правдоборців. Люди обурювалися, що, на їхню думку, екскаватори приватної компанії нівечать природу і взагалі докопалися до того, що Прут почав руйнувати розташовані неподалік будинки, забирати сільгоспземлі і міжрайонні межі.

Правоохоронці миттєво відреагували, створивши комісію з фахівців усіх можливих контролюючих органів області — Держуправління охорони навколишнього природного середовища, Держекоінспекції, відділу Держкомзему, УМНС, управління Держгірпромнагляду та Інспекції архітектурно-будівельного контролю. 

Після довгих і ретельних перевірок озвучених у скаргах фактів обласна прокуратура днями офіційно зазначила: «Відхилення від проектної документації, порушень вимог природоохоронного законодавства не виявлено. Поряд з будівлями жителів села Цурень руслорегулювальні роботи не проводять. Житлові будинки, що мають ознаки руйнування, розташовані на значній відстані від русла річки Прут (140-360 м) за межами прибережної захисної смуги. Їх будували з 1972 по 1980 роки, і нині вони в зоні просідання або зсувів грунту». 

Чи є рада на раду?

— Специфіка області в тому, що ми завжди маємо бути готові до великої води, — каже начальник Дністровсько-Прутського БУВР Ян Дзюба. — Руслорегулювання якраз і проводимо заради безпеки жителів наших сіл. Зокрема й тих, що пишуть скарги, бо тепер їм, бач, нема де відпочивати, випасати худобу і влаштовувати несанкціоновані сміттєзвалища.

На Пруті, Сіреті, Черемоші наразі понад 50 ділянок, де потрібно якомога швидше розчистити русло від гравійно-піщаних наносів, наголошує він. Але бізнес-структури, які мають потрібну техніку і досвід, не хочуть за це братися — шкурка вичинки не варта!

— Звичайно, ми не сидимо склавши руки. За кошти цільових програм, а також обласного спецфонду укріплюємо береги. Щойно, приміром, завершили прокоп на острові, утвореному течією Прута поблизу села Комарівці, — розповідає Ян Дзюба, — й відвели воду, яка вже добиралася до дороги держзначення. Проект, як і інші, за якими працюємо і в правильності якого цілковито переконані, виконує наше Сторожинецьке міжрайонне управління водного господарства, що має відповідну ліцензію. Повторюю, безпека людей — це головне. Якщо ми на вимогу селян згорнемо руслорегулювальні роботи, хто відповість за цілком ймовірне затоплення цих населених пунктів?

Бульдозер від порушників закону

— Не пригадаю випадку невідповідності робочого проекту при виконанні руслорегулювальних робіт бізнес-структурами чи безпосередньо підрозділами БУВРу, а в мене пам’ять хороша, — зазначає старший прокурор прокуратури Чернівецької області Віктор Гжебовський. — Ми постійно проводимо перевірки щодо дотримання природоохоронного законодавства під час їх виконання. Можу з впевненістю сказати, що останніми роками порядку у цій сфері стало значно більше. А ось проблема несанкціонованого вибирання з річок гравійно-піщаної суміші досі остаточно не розв’язана. Хоча вже й не така гостра, як раніше, адже в обласній екологічній інспекції створено окремий відділ оперативного реагування на інформацію щодо незаконної вибірки на річках.

Проте в багатьох селах вздовж Пруту стихійно створені бригади з 3-4 машин і далі займаються цим протизаконним бізнесом мало не щодня, точніше — мало не щоночі. Ми неодноразово зверталися до вищих інстанцій з пропозицією не тільки істотно збільшити штрафи за незаконний видобуток  (штрафи таки збільшили), а й дозволити конфісковувати знаряддя вчинення порушення. Якби в одного-другого порушника забрали вантажівку чи екскаватор, переконаний, до річки ніхто б не наблизився, — переконаний представник облпрокуратури.

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА

Борис БАГЛЕЙ,
начальник Держуправління охорони
навколишнього природного середовища
в Чернівецькій області:

— Місцеве самоврядування не є і не може бути ізольованим від виконавчої влади, як дехто собі думає. Врешті, це та сама виконавча влада на конкретній території в конкретному населеному пункті, а не осередок самовладдя, що працює під гаслом «Робимо, що хочемо, ніхто нам не указ!»

Певна річ, до громадської думки потрібно прислуховуватись. Але при ухваленні важливих управлінських рішень на першому місці — інтереси територіальної громади і держави загалом. Саме з цієї позиції ми затверджуємо проекти на виконання руслорегулювальних робіт на річках області. Усі вони проходять найретельнішу експертизу, у тому числі й екологічну. 

Зі всією відповідальністю стверджую, що за невдоволенням жителів сіл, поблизу яких працює техніка задля розчищення русел річок, стоять, як правило, бізнес-інтереси тих, кому проведення офіційних руслорегулювальних робіт перешкоджає надалі займатися протизаконним вибором гравійно-піщаної суміші з річкових берегів і русел. Простіше кажучи, красти гравій і пісок, отримуючи великі прибутки з їх продажу на «чорному» ринку інертних будматеріалів.

Цього року Єдиний порядок організації та проведення робіт на землях водного фонду, пов’язаних з упорядкуванням річкових русел, ми доповнили обмеженнями та умовами, які дають змогу максимально унеможливити прояви незаконного природокористування та забруднення довкілля. А відповідним рішенням обласної влади впорядковано механізм організації проведення робіт, пов’язаних з видаленням гравійно-піщаних наносів.

ОФІЦІЙНО

«Вжиті заходи контролю дали змогу покласти край системному розкраданню гравійно-піщаної суміші з русел та заплав річок області. Проте залишається невирішеним питання незаконної її вибірки фізособами. Особливо широкого розмаху цей процес набув у Герцаївському, Новоселицькому, Кіцманському, Сторожинецькому районах. Голови сільських рад інших заходів протидії не вживають, що свідчить про їхнє самоусунення від розв’язання цієї проблеми».

З повідомлення Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області