Що споживчі настрої українців, перелік товарів, яким вони надають перевагу, як і купівельна спроможність, змінилися через пандемію COVID-19, очевидно. А як саме і чи такі трансформації незворотні? Це питання привертає увагу експертів.

Днями презентовано дослідження «Споживчі настрої українців у 2020 році», яке, за логікою, мало б проаналізувати вплив коронавірусних обмежень на ці настрої. Дослідження здійснила міжнародна компанія Deloitte. І саме міжнародний статус над дослідниками зле пожартував. Вони розглядали ринок України за тими самими критеріями, що й ринок будь-якої європейської країни, і за міжнародними методиками оцінки, не врахувавши певних специфічних відмінностей.

Скажімо, кого можуть зацікавити психологічні нюанси поведінки і критерії вибору покупців великої побутової техніки, меблів чи інших дорогих товарів, якщо більшість економить на найнеобхіднішому, а термін «відкладена покупка» стосується ледь чи не кожної родини? Тут мало б ітися не про те, які настрої спонукали людину до цієї чи тієї покупки, а чи могла вона собі дозволити купити те, що їй справді необхідне. Погляд з-за кордону

Але це у дослідженні майже не простежено.

Або закриття ресторанів. Для багатьох країн це справді стало проблемою, адже значний відсоток тамтешнього населення вдома майже не харчувався: у ресторанах і снідали, і обідали, і вечеряли — і ціни, і доходи давали змогу. Навіть доводилося чути, як іноземці б’ють на сполох: їхні жінки геть розучилися готувати! Натомість у нас закриття ресторанів стало трагедією хіба що для їхніх власників, більшість цього й не помітила, бо навіть без усякого локдауну туди й дороги не знала.

Однак певні висновки зробити можна. Понад 45% опитаних українських покупців зауважують, що їхня купівельна активність знизилася. Майже 60% покупок тепер становлять продукти харчування та обов’язкові платежі, а це типова ознака країн з низьким рівнем доходів.

Більшість покупців (приблизно 60%) заощаджує насамперед на предметах домашнього вжитку, одязі, взутті та косметиці. Майже половина респондентів не спостерігає зниження своєї купівельної активності в період карантину — мабуть, тому, що як раніше купували переважно їжу, так і тепер купують.

Щодо розширення електронної торгівлі, то дослідники зазначають: так, її обсяг зріс, але переважно за рахунок тих, хто і до того користувався цією формою торгівлі, просто вони стали купувати більше. Зовсім нових покупців у цьому сегменті побільшало не набагато — відсотків на 20.

Варта уваги і вікова структура цих покупців: люди віком 16—29 років витрачають на онлайн-покупки на 9% більше, ніж віком 45+. Щоправда, тут треба зважити, що старші люди ощадливіші, не купують престижних, але загалом малопотрібних речей і ретельніше відстежують співвідношення «ціна — якість» товару.

Дослідники зауважують, що люди з низькими доходами купують онлайн на 10% рідше. Це зрозуміло: більшість людей з низькими доходами — пенсійного віку, вони мало обізнані з електронною торгівлею і часто не мають відповідних технічних засобів для цього.

До переваг теперішнього розвитку електронної торгівлі варто зарахувати відчутне поліпшення роботи служб доставки. Їхні сервіси вдосконалилися, тарифи знизилися, деякі великі платформи онлайн-торгівлі співпрацюють з поштовими службами, надаючи покупцям додаткові пільги за доставку.

Погляд експертів

Зі спроб аналізу експертів ФАО (організація ООН з питань продовольства та сільського господарства) впливу пандемії на виробників аграрної продукції у нас і за кордоном випливає основний висновок: не слід проводити цілковиті паралелі між ними, особливо що стосується товарів плодоовочевої групи. У розвинених країнах давно сформувалися логістичні ланцюги зберігання, постачання і реалізації такої продукції, тоді як у нас до цього ще вельми далеко. Тож на них карантинні обмеження майже не позначилися, тоді як на нас вплинули суттєво.

Болючим ударом для багатьох сільгоспвиробників України стало закриття продовольчих ринків — часто вони були єдиним каналом реалізації. Тут перевагу отримали невеликі торговельні заклади. На відміну від великих, вони могли скуповувати продукцію для роздрібного продажу невеликими партіями у дрібних виробників. Завдяки цьому деякі крамнички, що перед тим ледве витримували конкуренцію, під час локдауну набули нового життя.

Або ще одна цікава відмінність: за кордоном люди ретельніше дотримуються карантинних обмежень (бо за це жорсткіше карають), тому намагаються якнайрідше виходити з дому, отже, надають перевагу продукції тривалого зберігання. У нас же навіть ті, хто акуратно носить маску і дотримується інших санітарних правил, як звикли ходити по покупки щодня, так і ходять, тобто помітних зрушень у загальній картині споживання стосовно цього не спостерігається.

Аналізують урядовці

Члени комітету монетарної політики Національного банку України дійшли висновку, ніби пандемія істотно не позначилася на споживчому попиті. Там навіть побачили зростання реальних доходів громадян внаслідок збільшення соціальної підтримки та підвищення зарплат. На думку членів комітету, оскільки карантинні обмеження ускладнюють міжнародний туризм, гроші, які люди мали б витратити за кордоном, підуть на внутрішній ринок, що так само сприятиме його зростанню.

Ось тільки зростання оцінювали за грошовими критеріями. Якщо споживчі ціни зросли, не кажучи вже про комунальні платежі, то на купівлю тієї самої кількості товару тепер треба витратити більші кошти. Але чи можна таке зростання вважати розвитком ринку?

У Мінекономрозвитку ще у січні, оцінюючи підсумки минулого року, зауважили на відносно обмеженому попиті через обмежувальні заходи та висхідну динаміку світових цін через ті самі обмежувальні заходи. Зокрема наголосили на зростанні цін на товари першої необхідності: продукти харчування 2020-го подорожчали на 5,2% ( 2019-го — на 4,9%), а найбільше зросли ціни на медичні послуги — на 7,7%.

На зростання цін на імпортні товари вплинуло певне послаблення національної валюти щодо іноземних (у грудні 2020 року гривня подешевшала щодо долара США на 19,3%). По внутрішньому ринку, зауважують у міністерстві, відчутно вдарило постійне із травня 2020-го зростання цін енергоносіїв на світовому ринку, що спричинило зростання тарифів на комунальні послуги.

Тут діяли й певні обмежувальні чинники: невизначеність великих груп населення щодо подальших доходів стримувала їх від надмірних витрат. Отже, продавці, які у власній ціновій політиці геть пустилися берега, замість збільшених доходів отримали зменшені. За деякими видами товарів фахівці Мінекономрозвитку навіть побачили тенденцію до зниження цін, наприклад на одяг та взуття: тут ціни протягом 2020 року знизилися на 7,3%.

Чинник уникнення населенням значних витрат, звуження купівельних уподобань споживачів до найнеобхідніших товарів, на думку експертів, діятиме й у найближчій перспективі, і то незалежно від матеріального стану домогосподарств (за винятком хіба найзаможніших). Адже серед більшості населення переважають очікування подальшої економічної стагнації, можливої втрати заробітку чи принаймні заморожування доходів на тлі зростання цін.

Ще є чинник відкладеного попиту — вичікування з придбанням речей, які все одно колись доведеться купувати. А продаж другорядних чи статусних товарів (прикрас, декоративних предметів для дому тощо) обвалився настільки, що невідомо коли відновиться. Певна кількість потенційних покупців таких товарів теж відкладає покупки на потім в очікуванні розпродажу через малий попит.

Пожвавити внутрішній ринок за таких умов можна певними урядовими заходами, наприклад зниженням ПДВ на товари першої необхідності, як у країнах ЄС. Але це має бути справжнє зниження для кінцевого споживача, а не для посередника, як це було зроблено недавно на користь торгівців збіжжям та іншою сільськогосподарською сировиною.