Після резонансних ДТП, які сталися на українських дорогах впродовж останнього часу, суспільство знову загострило увагу на темі безпеки дорожнього руху. Наприклад, кілька днів поспіль засоби масової інформації та користувачі соцмереж обговорювали надзвичайну ситуацію за участі уповноваженого Президента України з прав дітей Миколи Кулеби.

Звісно, аби не високий статус чиновника та камера відеоспостереження, яка зафіксувала, як автомобіль перетинає перехрестя на червоне світло світлофора, то, можливо, про цю аварію ніхто й не згадав би. Адже щодоби на українських дорогах стається десятки схожих ДТП, зокрема із трагічними наслідками, і здається, статистика вбитих і поранених на вітчизняних дорогах вже не так шокує — звикли. Але час від часу цю статистику підриває чергова резонансна ДТП, яка вражає наслідками або безглуздістю, й активні учасники дорожнього руху та експерти знову гарячково шукають відповіді на запитання: хто винен і що робити?

У таких ситуаціях винними (або крайніми) найчастіше бувають безпосередні учасники ДТП і дуже рідко ті, хто відповідає за організацію й безпеку дорожнього руху, а також утримання доріг в нормальному експлуатаційному стані. Ще рідше притягують до відповідальності представників автошкіл, які випускають на дороги непідготовлених водіїв, або представників Патрульної поліції, які не в змозі забезпечити належний контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху правил хоч би в частині дотримання швидкісних режимів водіями транспортних засобів.

У цьому класичний приклад для мене — ситуація з розслідуванням резонансної ДТП, що сталася в центрі Харкова 18 жовтня 2017 року. Нагадаю, що тоді внаслідок грубого порушення ПДР одним водієм (Оленою Зайцевою) і нехтування цими правилами іншим (Геннадієм Дроновим) загинуло шестеро людей і п’ятеро зазнали різноманітних травм.

Під час розслідування цієї аварії з’ясувалося, що О. Зайцева пропускала заняття в автошколі, де навчалася на водія (а може, й зовсім їх не відвідувала). Проте слідство не захотіло глибше з’ясовувати цю проблему, а невдовзі через розголос автошкола перестала працювати. А головний сервісний центр МВС, який мав би контролювати діяльність автошкіл, позбавлений цієї функції й може здійснювати перевірки лише в разі якихось надзвичайних ситуацій.

Їх, точніше ДТП з різними трагічними наслідками, спостерігаємо то в одному місці, то в іншому. Як свідчить поліцейська статистика, з початку року їх кількість зросла майже на 6%. Кількість загиблих і травмованих на дорогах також зросла, що мало б стати серйозним сигналом для всіх органів влади. І тут без втручання та жорстокого контролю Президента України та Прем’єр-міністра навряд чи можливі позитивні зміни. Профільні міністри та керівники підпорядкованих відомств не дуже поспішають щось робити, напевне, щоб не брати на себе зайвої відповідальності за гостру соціальну проблему, яка не розв’язується роками.

У цій ситуації найбільше обурює позиція очільників МВС України, які свого часу ліквідували Державтоінспекцію і замість неї не створили ефективної системи контролю та нагляду за дорожнім рухом. Частину функцій, які раніше належали до компетенції ДАІ, передано Патрульній поліції, а частина загубилася у процесі реформ. Наприклад, науково-аналітичний супровід проблематики безпеки дорожнього руху.

МВС досі не налагодило надійну систему обліку ДТП, яка б давала щоденну інформацію про кількість і характер дорожньо-транспортних пригод у розрізі областей, районів і окремих населених пунктів. Адже раніше такий облік вели, і, зайшовши на сайт ДАІ, можна було побачити, що відбувається в тому чи іншому регіоні. І не лише із простої цікавості, а щоб застерегти інших водіїв про потенційні загрози і вжити заходів для підвищення безпеки дорожнього руху. Уже кажу про запровадження на дорогах автоматичної фіксації порушень ПДР, яку МВС обіцяє ще з 2015 року і досі ніяк не може запровадити. Напевне, саме тому було прийнято рішення про повернення на дороги лазерних вимірювачів швидкості типу TruCAM, які, за великим рахунком, не дають бажаного ефекту. За даними Патрульної поліції, кількість ДТП, пов’язаних з перевищенням водіями встановленої швидкості, з початку року зросла більш ніж на 33%, перевищенням безпечної швидкості — на понад 20%. На 25% зросла кількість аварій, скоєних водіями у нетверезому стані. Лише тепер Державне агентство інфраструктурних проєктів України вирішило закупити 30 комплексів автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху системи «Каскад». Але всі їх встановлять на столичних дорогах. Коли ж такі комплекси запрацюють на інших автошляхах та в інших містах, де спостерігається високий рівень аварійності, не відомо.

Мабуть, варто сказати і про те, що останніми роками на українських дорогах відчутно зросла кількість автомобілів з європейськими номерами, які стали доступнішими пересічним громадянам. Тож дорожній рух став складнішим і небезпечнішим, а ефективного контролю за його безпекою як не було, так і немає.

Саме втрата контролю за дорожнім рухом та його безпекою — одна із причин того, що останнім часом спостерігаємо на вітчизняних автошляхах. І якщо найближчим часом цієї проблеми не буде розв’язано, ситуація з аварійністю лише погіршиться.

Віктор КОЗОРІЗ,
віцепрезидент ГО «Товариство учасників руху»,
голова Громадської спілки захисту пішоходів,
для «Урядового кур’єра»