НЕЗГОДА

Торішня ейфорія з приводу розмороження Придністровського врегулювання відступає перед наявними реаліями

Наприкінці минулого тижня в Одесі відбувся другий раунд переговорів у форматі 5+2 із врегулювання Придністровського конфлікту. Від 2002 року Молдова і Придністров’я як сторони конфлікту, Росія, Україна та ОБСЄ — як посередники при спостерігачах в особі Євросоюзу та США намагаються у такому складі залагодити усі проблеми довкола невизнаної республіки.

Учасники одеської зустрічі навперебій називали її успішною, хоча схоже було на те, що вони лише видавали бажане за дійсне, або ж робили аванси в бік наступного перебігу перемовин.

Канатка через Дністер — справжня техногенна бомба і для молдован, і для придністровців. Фото з сайту nr2.ru

Домовилися,  бо небезпечно

Чи не єдиним практичним досягненням одеського раунду можна назвати хіба домовленості щодо демонтажу канатної дороги через Дністер між населеними пунктами Рибниця у Придністров’ї та Резина у Молдові.

«Це канатна дорога для перевезення вагонеток з рудою, — пояснив спецпредставник чинного голови ОБСЄ з заморожених конфліктів Андрій Дещиця. — Вона була побудована в 60 роках між двома цементними заводами. Протягом 10—20 років цю дорогу не використовують, вона вже заржавіла, іржаві канати висять над будинками і можуть впасти на них». Знешкодження техногенної бомби — річ необхідна як молдованам, так і придністровцям. Важко було б знайти якісь зачіпки для суперечки і в питанні, що знайшло позитивне рішення, вивезення радіоактивних елементів із Придністровської республіки. Їх нарахували близько 700 одиниць і домовилися, як  будуть вивозити, зберігати та утилізувати. На цьому перелік здобутків загалом можна вважати вичерпаним.

Мости розбрату

Розбіжності між Кишиневом та Тирасполем найвиразніше виявилися у транспортних питаннях. Політичний представник Придністров’я Ніна Штанскі  зауважила, що «молдовська сторона змінила базові підходи до узгодження протоколу про свободу пересування»: «Сьогодні Придністровські перевізники не отримують дозвільні документи для пересування із Придністров’я в Україну». Дипломат повідомила, що останнім часом було скасовано 13 регулярних рейсів до України, шість із яких сполучали республіку з Одесою.

Політичний представник Молдови Євген Карпов заявив, що Молдова своїх підходів не змінювала — країна дотримується Віденської конвенції про міжнародне автомобільне сполучення і хоче працювати у цих цивілізованих рамках разом із ПМР: «Ми налаштовані на роботу, раніше на рівні експертів був узгоджений нейтральний номер для транспортних засобів із Придністров’я. Ми готові працювати далі за процедурою реєстрації автотранспортних засобів і зі створення бази даних для автомобілів, які братимуть участь у міжнародному сполученні».

Та втім, схоже, реєстрація придністровцям — як кістка в горлі. Ніна Штанскі каже, що її сторона незадоволена «трансформацією підходу молдовської сторони від процедури видачі придністровцям нейтральних номерів, до реєстрації автотранспорту і розмитнення». Через це залишається закритим міст через Дністер у районі сіл Бичок та Гура Бикулуй. «Цей міст відбудований, — каже Андрій Дещиця, котрий нещодавно відвідав споруду, — технічно його можна відкрити, але це не дозволяють неузгоджені позиції сторін щодо протоколу про свободу пересування». Блокує міст і неузгодженість щодо його невикористання у військових цілях.

А йдеться  про суверенітет

У всіх цих транспортних пробуксовках, крім суто економічної, явно простежується і політична складова. Придністровці, схоже, раз у раз стикаються із ситуацією, коли за зрушення у соціально-економічних питаннях вони мають платити шматочками свого невизнаного суверенітету. Щоб вільно пересуватися, придністровські автівки мають бути зареєстрованими у Молдові. Щоб офіційно вести зовнішню торгівлю, дозвільні документи слід оформляти на молдовській митниці. І тут важко визначити, де до цього спонукає сама логіка процесу, а де виявляє себе прагнення більшості сторін закріпити за Придністров’ям статус невід’ємної частини Республіки Молдова.

З іншого боку, кожен крок до поліпшення життя у Придністров’ї без поступок у питаннях суверенітету працює на поточний статус-кво, який Молдову жодним чином не влаштовує і не підтримує більшість переговірників, зокрема й Україна, яка виступає за територіальну цілісність Молдови. Тактика малих справ, на яку, здавалося б, вийшли під час одеської зустрічі у лютому минулого року президент ПМР Євген Шевчук та молдовський прем’єр Влад Філат, виявила свої подвійне дно.

Від початку йшлося про те, що сторони, залишивши за кадром питання суверенітету, можуть просто працювати над вирішенням спільних питань. А вже згодом напрацьована у цій роботі довіра та злагода мали б посприяти цілковитому розв’язанню Придністровської проблеми. Минуло трохи більше року, і на цьому шляху ми вже бачимо неабиякі вибоїни. Ніна Штанскі заявляє: «Сьогодні довіра між нами (Придністров’ям та Молдовою) перебуває на вкрай низькому рівні».

Чи є  перспектива?

Усі питання сполучення, торгівлі, охорони правопорядку в принципі не можуть бути розв’язаними без відповіді на головне питання: чи є Придністров’я окремим рівноправним суб’єктом, чи йдеться лише про стосунки з особливим регіоном єдиної Молдови. Придністровці неодноразово заявляли про своє небажання розглядати питання про доцільність перебування у Придністров’ї російських миротворців і роззброєння республіки. Нагадаємо, що саме непоступливість Придністров’я у питаннях суверенітету спричинила припинення переговорного процесу у форматі 5+2 на п’ять років. Придністров’я вразливо реагує на кожну спробу поставити під сумнів свій суверенітет і не узгоджуватиме з Молдовою, наприклад, свій намір перенести власну Верховну Раду із Тирасполя до Бендер: «Це наша внутрішня справа, на своїй території ми самостійно організовуємо державне управління».

Уже зараз атмосфера діалогу виглядає напруженою. «Ситуація змінюється», — змушений був констатувати спецпредставник із заморожених конфліктів Андрій Дещиця, та не наважився додати — на гірше. Припускаю, що успіх наступних перемовин залежатиме саме від того, наскільки Кишинів та Тирасполь зможуть налагодити співпрацю, залишивши на потім питання про суверенітет.