Незаконне захоплення чужої землі, нехтування правами власників, виникнення господарів-двійників та поява липових документів — явища в земельних відносинах не нові. Але нині вони набули масового характеру і отримали сучасну назву — земельне рейдерство. Фактів лише в Миколаївській області безліч. Не цураються використовувати чужу землю як свою ні високопосадовці, ні місцеві князьки, що відчувають безмежну владу на підпорядкованій території. Новоявлені «маркізи карабаси», не соромлячись, творять беззаконня і не бояться покарання. 

Нещодавно по допомогу в розв’язанні таких проблем до корпункту «Урядового кур’єра» в Миколаївській області звернулися фермери із села Зелений Яр Доманівського району. Історія бере початок у 1993 році. Тоді сесія Зеленоярської сільської ради Доманівського району розглянула заяви громадян про відведення їм земель запасу для селянського (фермерського) господарства. 

 Немає людини, немає землі?

Серед тих, хто отримав державний акт на користування земельною ділянкою 25 гектарів, була й Любов Яківна Паламарчук. Згодом, уже маючи в розпорядженні землю, вона створила фермерське господарство «Орбіта», до складу якого увійшли члени її родини. Так тоді було передбачено законодавством: спочатку оформити землю, потім фермери мали право на ній працювати. Працювали, господарювали, справно сплачували податки, звітували перед державними органами.

2010 року в родині сталася біда. В автокатастрофі загинула Любов Яківна, а її чоловік Михайло Вікторович зазнав серйозних травм. І не лише фізичних, а й непоправних душевних. Від них оговтатися було складно й батькові, й синам. Майже рік Михайло Паламарчук провів у лікарнях.

Та земля потребує щоденної уваги й турботи, тож фермерське господарство «Орбіта» працювало на своїх 25 гектарах. Згідно з вимогами законодавства перереєстрували статут і змінили керівника. Намагалися члени господарства здійснити й інші дії стосовно переоформлення правоустановчих документів, але cкрізь натикалися на бюрократичні перепони.

А тодішній начальник районного відділу Держкомзему пані Новак-Павлова відкрито натякала, що «землю у вас все одно відберуть». Недарма натякала, знала напевне. Щоправда, й сама згодом поплатилася за свої сумнівні дії. Справу, та не одну, хутко провернула, так що «напрацювала» на власну справу — від правоохоронних органів. Тепер вона вже не в начальниках. Розжалувана за хабарництво.

— Коли син Олег поніс до районної податкової звіт, — розповідає Михайло Вікторович Паламарчук, — з’ясувалося, що земля вже не наша. Нас повідомили, що кілька місяців тому ухвалено розпорядження Доманівської райдержадміністрації «Про припинення права користування земельною ділянкою, яка належала громадянці України Паламарчук Л.Я. на праві постійного користування та передачу її до земель запасу на території Зеленоярської сільської ради». Звісно, нас така новина шокувала. Як так сталося? Чому не запитали власників ділянки-членів СФГ? Чому все відбулося за нашими спинами? Як можна нахабно порушувати закон та права? І хіба по-людськи так учиняти?

Сам Михайло Паламарчук — не член фермерського господарства «Орбіта», але ж, звісно, щиро вболіває за справу, яку починала його дружина та продовжують діти. Його принципова позиція добре відома в селі, районі та за межами. І справи Михайла Вікторовича добре відомі. 14 років він очолював радгосп у селі Зелений Яр. Тоді господарство було в передовиках. Мали 7777 гектарів ріллі, 12 тисяч голів свиней, 3 тисячі корів. За рік роботи могли б нагодувати всю Миколаївську область. Знаний господар тепер займається тим, що обстоює права своєї родини в судах і бореться з новими недобросовісними так званими господарями.

На городі озимина, бо в сільраді голова

Хто ж ці нові господарі? Згадуване раніше розпорядження Доманівської райдержадміністрації було ухвалено на підставі подання тодішнього Зеленоярського сільського голови Сергія Мірошнікова згідно із пропозиціями очільниці районного відділу Держкомзему Людмили Новак-Павлової. Через місяць видано нове розпорядження, яким дозвіл на розроблення проекту землеустрою та технічної документації на ділянку «Орбіти» надано Мірошніковій Ларисі Йосипівні — дружині сільського голови.

Незабаром головне управління Держземагентства затвердило документацію щодо цієї земельної ділянки, оформило договір оренди на десять років та віддало її Ларисі Мірошніковій під городництво. Офіційно ділянка належно оформлена, але чомусь кадастровий номер 25 зеленоярських гектарів однаковий і в Мірошнікової, і в Паламарчуків. Утім, Лариса Йосипівна почала нею розпоряджатися та використовувати на власний розсуд. Засіяла озимою пшеницею.

Вивчаючи цю непросту справу, звернулася по пояснення до колишнього Зеленоярського сільського голови Сергія Мірошнікова. До речі, селяни чомусь не переобрали його головою на останніх виборах.

Перше запитання: як вийшло, що спірну земельну ділянку було віддано в оренду саме дружині? Почула у відповідь: «Нічого дивного. Дружина займається підприємницькою діяльністю. Мала бажання орендувати землю, подала відповідну заяву. Про інших охочих мені не відомо. У селі 1800 людей, 1500 з них хочуть землю. Всім не догодиш».

На запитання стосовно законності передачі ділянки в Сергія Мірошнікова також сумнівів немає. Мовляв, припинено право постійного користування ділянкою, яка належала фізичній особі Любові Паламарчук, а не селянському (фермерському) господарству. Отже, все відповідає букві закону.

Натомість у судових рішеннях, яких вже безліч на руках Паламарчуків, ідеться про інше. В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року зазначено, що «з набуттям засновником СФГ «Орбіта» права постійного користування спірною земельною ділянкою, проведенням у встановленому законом порядку реєстрації господарства виділена Паламарчук Л.Я. земельна ділянка для цих цілей вважається такою, що виділена у користування господарства, а отже фактичне вилучення земельної ділянки на підставі розпорядження без згоди СФГ здійснено з порушенням вимог ст.149 Земельного кодексу України, що є безумовною підставою для скасування рішення органу державної виконавчої влади». Питання й насправді спірне, тож суди досі тривають. Поки що вони всі на користь Паламарчуків.

Ще одне питання зацікавило: що ж то за город такий площею аж 25 гектарів землі? І на нього в Сергія Олексійовича теж готова відповідь: «Ніде немає точного визначення, яку площу має займати город і що на ньому можна сіяти. У нас бабусі в селі й кукурудзу, і соняшник, і ячмінь на городах сіють. Це абсолютно нормально».

Насправді чинне законодавство не встановлює граничної площі земельної ділянки, яку можна використовувати під городину. На думку спеціалістів, вона має бути адекватною можливостям громадян її використовувати за цільовим призначенням. Орендарі мають вирощувати городні культури та можуть зводити тимчасові споруди.

Але згідно із Законом України «Про особисте селянське господарство», площа земельної ділянки для ведення городництва, яку надають громадянину для вирощування сільськогосподарської продукції для власних потреб, не може бути більшою за два гектари. Щоправда, положення мають рекомендаційний характер. Однак у Зеленому Яру до юридичних порад не прислухалися, а озиму пшеницю вважають городньою культурою.

«У нас у районі всі так роблять, — заявив Сергій Мірошніков. — Якби чекали, доки виготовлять усі документи, поля би вже бур’яном заросли». Аргументація неспростовна.

А «Робіна Гуда» покарали

Навесні 2014-го після перемоги Революції гідності головою Доманівської райдержадміністрації було призначено нову людину — Василя Іванченка. Люди, обурені діями минулої влади, почали масово звертатися до нього із скаргами, заявами, пропозиціями. Новий господар району викликав у них довіру та сподівання, що нарешті запанує закон і справедливість. Звернулися по допомогу і Паламарчуки.

Майже одночасно до голови райдержадміністрації надійшов лист від начальника Вознесенського міжрайонного відділу СБУ в Миколаївській області В’ячеслава Горьового. У листі йшлося про те, що на території району без належного оформлення використовують земельну ділянку площею 25 гектарів з озимою пшеницею. Написано було і про те, що громадянка Мірошнікова Л.Й. порушує вимоги ст. ст. 123, 124 «Перехідних положень» Земельного кодексу України. Представник СБУ вимагав від голови райдержадміністрації вжити відповідних заходів.

Як діяв чиновник? «Було створено комісію, — розповідає Василь Іванченко, — яка обстежила земельну ділянку, склала акт й ухвалила рішення про збирання і збереження зерна пшениці. У подальшому — сплата платежів у зв’язку із незаконним використанням земельної ділянки. На той час особу, якій належить земельна ділянка, встановлено не було, а Мірошнікова відмовлялася від засіву нею ділянки».

Лише через кілька днів Лариса Йосипівна визнала свій урожай та почала протестувати проти дій голови райдержадміністрації.

Дивна позиція у власниці ділянки та врожаю. З одного боку, в неї нема правовстановлюючих документів на землю, з іншого — в боротьбі за врожай переконує, що земля її. Врешті-решт районний чиновник постраждав. Його звинуватили у перевищенні службових повноважень, він написав заяву про звільнення, а суди тривають і досі.

Новий голова Миколаївської облдержадміністрації Олексій Савченко одним із перших розпоряджень створив робочу групу із забезпечення додержання чинного законодавства щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Сподіваються на справедливість і Паламарчуки.

Насамкінець. Троє спеціалістів, до яких звернувся «УК» із проханням висловитися з приводу цього земельного конфлікту, після вивчення ситуації та перегляду документів у неофіційних розмовах зазначали, що справа непроста, бо за нею стоять впливові в регіоні особи. Вони звернули увагу і ще на деякі моменти. Землю, яку передано фермерському господарству «Орбіта», у 2004 році було розпайовано серед членів господарства, тож кожен з них мав частку у власності. Як за таких умов власність однієї людини без її згоди могли передати іншій? Другий момент. Земельний кодекс містить перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. І смерті фізичної особи немає в тому переліку. Третій наслідок конфлікту: спадкоємці не можуть оформити землю у спадок, доки тривають суди і земля вважається спірною.

Людина і земля. Споконвічна проблема української історії та сьогодення. Битва за ділянку щедрої української ниви триває, «Урядовий кур’єр» стежитиме за розвитком подій.