Щороку 3 грудня у світі відзначається Міжнародний день інвалідів, який проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами. Саме від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе, залежить рівень цивілізованості цього суспільства.

Інвалідність — це соціальне явище, а не захворювання чи вирок. Та й не вимагають інваліди чогось особливого, лише елементарне — можливість жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми. Як доводить практика, люди з особливими потребами можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, які надихають своїм прикладом багатьох, зокрема й абсолютно здорових людей.

За даними Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України, на початку 2015 року в Україні офіційно зареєстровано понад 2,8 мільйона осіб, що мають статус інваліда. Це близько 6,1 % від загальної кількості населення.
Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів» змінено механізм забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації.
Новий порядок передбачає індивідуальний підхід до кожного інваліда.
До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди та інші окремі категорії населення належать:

♦ протезно-ортопедичні вироби, зокрема ортопедичне взуття;
♦ спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;
♦ засоби для пересування;
♦ допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому;
♦ меблі та оснащення;
♦ спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.

Близько 80% скарг, які надходять від заявників на урядову «гарячу лінію», пов’язані із проханням заявників посприяти у наданні їм засобів реабілітації, зокрема забезпечення інвалідними візками. Варто зазначити, що у 8,7% звернень це стосувалося забезпечення дітей із особливими потребами такими засобами реабілітації. Окрім того, інваліди просили посприяти у встановленні пандусів у будинках проживання, відсутність яких обмежує їм можливість виходити на вулицю.
Найчастіше з цього приводу звертаються жителі Дніпропетровської, Харківської, Одеської, Донецької областей та м. Києва.

Так, пенсіонерка із Донецької області (інвалід ІІІ групи), яка самостійно не пересувається, звернулася на урядову «гарячу лінію» з проханням забезпечити її на пільгових умовах інвалідним візком. Згодом їй справді зателефонували із виконавчого комітету Дружківської міської ради і повідомили, що з поручителем, який звернувся від імені заявниці, було укладено угоду та видано жінці інвалідний візок, який вона не могла отримати декілька років. Зворотним зв’язком із заявницею підтверджено позитивне вирішення питання.

Житель м. Івано-Франківська неодноразово звертався до місцевої влади із проханням встановити пандус на сходах до будинку та сходових клітинах у під’їзді, оскільки тут проживає пенсіонер, інвалід війни І групи, який пересувається лише на інвалідному візку. Через відсутність порозуміння щодо цього із місцевими чиновниками небайдужий громадянин вирішив звернутися на урядову «гарячу лінію». Після розгляду звернення виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради підрядною організацією були встановлені пандуси, що й підтвердив заявник під час зворотного зв’язку.

Заявник із Луганської області (інвалід ІІ групи), який тимчасово проживає в Одеській області, просив посприяти йому в забезпеченні чохлами для протезу нижньої кінцівки. Оскільки звернення до Білгород-Дністровської райдержадміністрації (яка мала у цьому посприяти інваліду) не мали успіху, він зателефонував на урядову «гарячу лінію». Після цього заявника було забезпечено чохлами для протезу, що й підтверджено зворотним зв’язком.

Загалом за період з 23 по 29 листопада на урядову «гарячу лінію» надійшло 61 951 дзвінків, через Інтернет зареєстровано 600 звернень. 0-800-507-309 — урядова «гаряча лінія» працює цілодобово.
044-284-19-15 — для жителів м. Києва. +380-44-284-19-15 — для громадян, які перебувають за кордоном. Веб-сайт Урядового контактного центру www.ukc.gov.ua