ДРУКОВАНЕ СЛОВО

У Львові від’ярмаркував ХIХ Міжнародний книжковий форум 

Він запам’ятається учасникам, а до міста Лева їх приїхало понад 400 з 18 країн світу, яскравою насиченою програмою, цікавими проектами та зустрічами з 220 відомими авторами. У межах форуму відбулася низка фестивалів, акцій, представлено рекордну кількість книжкових новинок. Кількість відвідувачів і продажів просто зашкалювала. Точилися гострі дискусії з актуальних проблем вітчизняного книговидання.

Своєю активністю Львів укотре продемонстрував: до книжки, розумної, доброї, корисної, сучасники інтересу не втрачають. Та, попри читацьку зацікавленість, переповнені книжковою продукцією полиці виставкових боксів, видавці констатують зниження ажіотажного попиту, потенційні покупці розглядають новинки, а купувати не поспішають. Багато хто влаштовує собі ознайомлювальні мандрівки виставково-ярмарковими залами. Фахівці занепокоєні: читачі збайдужіли до книжки чи вона не доступна за ціною?
 

Президент Української асоціації видавців 
та книгорозповсюджувачів
Олександр АФОНІН

Про стан українського книговидання кореспондент «Урядового кур’єра» поспілкувався з президентом Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександром АФОНІНИМ.     

 — Ви поставили невтішний діагноз вітчизняному книговиданню, а зниження показника купівлі книжок на 20% вважаєте свідченням того, що українці опускаються на інтелектуальне дно. То й справді треба не видавничу галузь, а читача реанімувати?

— За останнє п’ятиріччя Україна займає останній рядок серед європейських країн за кількістю видань на душу населення і серйозно відстає з точки зору споживання книжки. Наявність книжок на полицях крамниць і читання — речі не тотожні: книжки (і найцікавіші, і найрозумніші) можуть роками стояти на полицях, якщо їх не купують. Кожен європеєць витрачає за рік на це 100-150 доларів, а українці — 2,6 долара. Наприклад, дохід середньостатистичного поляка лише утричі більший за середньостатистичного українця, однак книжок він купує на суму в 15(!) разів більшу! Тож причини не лише у рівні доходів. Хоч би як ми намагалися не помічати негараздів, динаміка та обсяги споживання української книжки свідчать про поступову деградацію суспільства. Без книжки знань не набудеш! У Китаї, приміром, держава піклується про розвиток і моральність нації: найновіші видання одразу поповнюють бібліотеки країни. Є шлях до знань!

—  Аналогічні завдання покликані вирішувати програми підтримки української книжки, прийняті на державному рівні. Чи цього достатньо?

— Державне піклування зводиться до 20—30 мільйонів гривень, які виділяють на підтримку української книжки, та коштів, які йдуть на видання шкільних підручників у межах 30—35% річної потреби. І замість підвищення фінансування триває поступове зниження. В державі не популяризують необхідності читання задля підвищення рівня освіченості, загальної культури, професійної підготовки. Свого часу тривогу забили лідери європейських країн: збереження потенціалу нації залежить від того, як багато вона читає. Тому в Англії, Німеччині, Франції були прийняті спеціальні програми популяризації читання, особливу увагу приділили молоді та дітям. 

—  В Україні назріла потреба прийняття такої програми?

— Відповідний указ про створення програми був підписаний ще 2000 року, але її самої досі немає. Попри намагання Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів, Державного комітету телебачення, радіомовлення, Міністерства культури, доводиться констатувати: розумне й вічне втрачає своє значення. Пропозиції щодо прийняття програми відхиляють, вважається, що коштів, які виділяє держава на програму «Українська книга» та для Міністерства освіти, достатньо, аби розв’язувати проблеми культурно-освітнього рівня населення. 

—  На львівському форумі дискутують про перспективи книжки, мовляв, звичне джерело інформації витісняють інші носії. Чи не надто рано списувати її в архів?

— Книжка не втратить своєї актуальності. Електронна книга — це теж книга. Це не просто форма, а зміст, сутність, яку вона несе, і користь, яку вона дає людині. Упродовж 18 років в Україні виходить одна книжка на душу населення. Європейці, приміром, вважають показник  2—2,5 книжки нижнім порогом, за яким відбувається системна деградація населення — культурна, моральна, духовна, інтелектуальна. У нашій країні навіть доволі успішного 2008 року, коли було видано 58,5 мільйона примірників, не досягли критичного показника: кожному з нас припадає 1,26 книжки. Та виробництво і споживання — речі різні, оскільки половина з цієї кількості так і залишилася на складах. Не менш небезпечним є стрімке зменшення накладів книжок. Минулого року майже 60% видань вийшли кількістю 500 екземплярів, тому тираж кожної з 13 тисяч назв не перевищує 200—400 екземплярів. Така «віртуальна» книжка виконує функцію статистичної одиниці — вона існує в Книжковій палаті та потрапляє в кілька бібліотек, але практично не доступна читачеві.

—  Українська книжка доволі дорога. Як зробити її  доступнішою?

— Один із варіантів — збільшення накладів. Слід створити умови для кредитування галузі. Сьогодні потрібна консолідація зусиль і влади, і видавців, і громадськості. Та чомусь нас не сприйматимуть як партнерів. Затіваючи навіть найпростішу будову, розумний господар спершу намалює її контури. За 20 років на державному рівні жодного разу не проведено дослідження стану вітчизняного книжкового ринку.                                          

—  Отже, перспектива — за порозумінням?  

— Перспектива зрозуміла: влада і книговидавці мають знайти одне одного задля спільної праці, бо відродження людини освіченої, культурної, інтелігентної — запорука виживання держави.

 

На форумі  «свіже» чтиво розходиться, як свіжі пиріжки. Фото УНІАН 

ТУРБОТА

Новинки  для глибинки

Цьогоріч 50 бібліотек із глибинки отримають по два найновіших видання, представлені на Міжнародному форумі у Львові видавництвом «Апріорі», зазначив голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк. Шанувальники книжок візьмуть до рук два твори відомого львівського автора Романа Горака — «Третя варта. Есеї про Івана Франка» та «Прозвані юродивими. Есеї про Тараса Шевченка». 

Втім, сільські бібліотеки отримають подарунок не лише від облдержадміністрації: книжки з власних бібліотек принесли небайдужі львів’яни. І хоч акція ще не стала настільки масштабною, як того сподівалися організатори (львів’яни зібрали кількасот примірників), але позитиву додає: важливо, що суспільство вчиться дбати про інших. Книжки приносили як молоді, так і люди старшого покоління, хто одну, а хто — кілька десятків.

 

БЕЗ НАКРУТОК

Ціна  виробника — міф?

Художник з Івано-Франківська пан Володимир не пропускає жодного форуму: щороку приїжджає, щоб знайти потрібну літературу (фахову і, як каже, інтелектуальну духовну поживу, без якої задихається в прагматичному світі). Про цінову політику якось не замислювався: вірив, що видавці пропонують книжки без надбавки. Після довгих мандрів виставковими залами та повної торби новинок на очі потрапила  книжка, про яку вже чув, — «Легенди старого Львова». Сказав продавцеві, що бере, хоч ціна приголомшила: 65 гривень —  за невеличку книжку у м’якій палітурці. Коли в продавця не виявилося здачі з його «п’ятисотки», пішов розміняти купюру. Та за кілька кроків побачив ятку «Видавництва Старого Лева» і вже знайому книжку за вдвічі нижчу ціну (35 гривень).

Такі випадки, як запевняють організатори форуму, поодинокі, розвіюють подібні міфи та змушують багатьох позбуватися ілюзій, що на форумі на придбанні книжкової новинки можна заощадити, бо для більшості вирішальним є фінансовий чинник. Та знаходяться й такі, котрі не нехтують можливістю заробити, «на руку» спритників працює й імідж заходу.

Натомість дещо відвертішими були приїжджі видавці. Мало хто, зізнавалися вони, продає свою продукцію за собівартістю. Аналіз цін у місцевих книгарнях і на форумі: ярмаркові в багатьох справді  істотно завищені.

— Продавати на форумі літературу за відпускною ціною, — зізналася представник одного з відомих у країні видавництв, — не вигідно: такої щедрості не витримає економіка найуспішнішого видавництва, адже витрат на поїздку, оплати виставкових площ (квадратний метр коштує 700 гривень) ніхто не відміняв. Така ось непроста арифметика. А їхати треба, щоб не втратити читача. Кожен вчиняє на власний розсуд: одні до вартості книжки спокійно додають всі видатки, інші продають без надбавок, аби лишень їхній інтелектуальний продукт дійшов до читача.

 

ВІДКРИТТЯ

8-річний поет підкорив Львів

Поетичні рядки в юного поета Максима-Руслана Білецького народжуються тоді, коли душа радіє чи коли на серці туга. «Писати вірші він почав у другому класі, — розповідає вчителька Ірина Степанівна Гірняк. — Ось повернулися з прогулянки, і в маленького поета народилися теплі слова про погожу днину, а недавно всім класом вирушили на екскурсію по древньому місту на «диво-поїзді» і, зачарований мандрівкою, хлопчик написав цілу оду чарівному Львову».

Порадила вчителька хлопчику збирати свої поезії. Школяр настанову запам’ятав і віршик до віршика разом з бабусею, Стефанією Михайлівною Балко, назбирали на цілу книжку. Серед розмаїття новинок на форумі не загубилася перша поетична збірка наймолодшого учасника — дебютанта Максима-Руслана Білецького  «Я хочу знати все про Україну». Її помітили не лише ровесники, а й відзначив голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Костюк. У подарунок юний поет отримав дитячі книжки, грошову премію й побажання не розгубити талант і стати відомим поетом.  Після форуму Максим одразу став знаменитим. А сам він дуже вдячний долі за знайомство з Дмитром Павличком — відомим поетом і громадським діячем.

 

З ПЕРШИХ ВУСТ

«Нам потрібні книгарні!»

Андрій САДОВИЙ,
Львівський  міський голова :

— Древньому місту на долі написано бути книжковою столицею України, адже понад 500 років тому саме тут побачила світ перша друкована книжка, а тепер тисячі українців та гостей з інших країн мають можливість побачити і зрозуміти душу культурного Львова. Втім, з легкої руки акціонерного товариства «Надра України» наше місто недавно позбулося своєї візитівки — Будинку книги на площі Міцкевича. Тепер замість книжкових магазинів там крамниці з дорогим одягом.

Я вже неодноразово звертався до власників приміщення, інших високопосадовців, але немає жодних зрушень. Ми закликаємо громадськість та письменників, які приїхали на форум, допомогти нам  відновити справедливість. Міська рада, на жаль, не має важелів впливу на державну структуру. Ми зацікавлені власною перспективою, тож надаємо реальну підтримку новим книгарням: приміщення для них віддаємо в оренду за символічну плату — 1 гривню. Впродовж останніх років у Львові відкриваються нові книжкові магазини, і вони працюють. Тож книгарні нам конче потрібні!