Дівчата, йдіть на сніданок! - в палату пологового відділення заглянула привітна медсестричка. - Сьогодні - "рисове молочне". Ми засміялися. Що ж то за страва така - "рисове молочне"? Суп, каша чи, може, запіканка якась? Власне, що то було, ми не зрозуміли, навіть спробувавши. Не солоне, не солодке - так, рис із розведеним молоком. Мабуть, таке могли придумати тільки в медичному закладі у кризові 90-ті. Ерзац-їжу практично без назви, яку, власне, молоді мами й не їли, а тільки дивувалися - для чого переводять продукти.

Та з важких 90-х поступово виборсалися, а продукти майже без назви залишилися. І навіть перекочували на прилавки магазинів - але тепер уже як брендовий товар. От, приміром, "Продукт сирний", "Продукт сметанний" - можете здогадатися, що воно за "невідомий науці звір"? А насправді тільки лабораторні дослідження покажуть, що ті всі "продукти" -такі собі ерзаци з рослинних жирів, різних наповнювачів-загущувачів та іншої "хімії", в яких навіть не пахне ні справжнім сиром, ні сметаною. Щоправда, на відміну від "рисового молочного", яким свого часу молодих мам годували безплатно, за ці продукти просять гроші. І люди платять, вочевидь, сприймаючи їх як справжній сир чи сметану.

... За однією з легенд, Бог, створивши людину, почав створювати і різні предмети для її, як кажуть, життєзабезпечення. І запропонував людині, щоб вона сама дала їм назви. Вочевидь, найзручнішими для цієї справи виявилися саме іменники. І, мабуть, та, створена Богом перша людина, мала кращу фантазію, бо ж придуманими нею назвами користуємось досі. А для нових продуктів, створених сучасними технологами, - невже навіть слів не вистачає? Чи вони закінчились і нових уже "не видають"? Чи то виробники настільки вже не поважають споживача, що, підсовуючи ерзаци, навіть не поклопочуться, аби придумати їм назви, які відповідають змісту того, що знаходиться в упаковці?..