СИРІТСТВО

На Дніпропетровщині  кілька місяців діє проект розвитку усиновлення та
інших форм сімейного виховання
 

Андрій Пінчук і його дружина Ольга мають троє власних діточок і семеро прийомних. Тож велике господарство (а це усяка живність, город, сад, своя тепличка) — у пригоді. Отець Андрій — священик, має вищу педагогічну освіту, сім років пропрацював у державному дитячому інтернатному закладі. Будинок, у якому раніше був скит Тихвінського жіночого монастиря, родині подарувала Дніпропетровська єпархія УПЦ. У просторій хаті сім кімнат: є окремі спальні для дівчат і хлопців, кабінет, зала, бібліотека.

Найстарший син Пінчуків Богдан уже має власну сім’ю, а наймолодшому Стефану – 2,5 року. 18-річний Костянтин навчається у технікумі на автомеханіка. Настя, Іринка (ім’я змінено), Владик, Юрко, Павлик, Максим — шкільного віку, а Марійка — дошкільного. Школярі ходять до Волоської середньої школи, і майже щодня Пінчуки возять дітей до Дніпропетровська (добре, що місто недалеко і є власний транспорт — автомобіль «Шкода», подарований благодійниками) на заняття у музичній школі, секції дзюдо, театральному і танцювальному гуртках. Вихованці отця Андрія та його дружини Ольги грають на скрипці, акордеоні та бандурі, співають, отже, можуть організувати сімейний ансамбль. Крім того, діти вивчають комп’ютер і англійську, займаються у творчій майстерні з прикладних видів мистецтва з викладачами, що приходять додому.

Хлопця пресували,  а дівчинку ледве врятували

«Ще я вмію вишивати бісером і робити ікони», — хвалиться Максим. Мені він здався найжвавішим у сім’ї і товариським хлопцем. Але всього два роки тому, коли Максима забирали з інтернату, він був зовсім іншим.

«У хлопця були нервові тики, він постійно кричав, — згадує отець Андрій. — Забирали ми Максима з інтернату з великими проблемами. Його дуже не хотіли віддавати. На дитину постійно чинили тиск: «Тебе будуть змушувати працювати, битимуть, знущатимуться». Його так пресували, що ми думали, що хлопець зламається. Врешті-решт я пішов у райдержадміністрацію. І тоді замість місяця нам оформили документи за три години. Ми приїхали, забрали дитину — абсолютно хвору. Максимові не робили дорогої операції з ендопротезування. І ми її зробили в Києві за 60 тисяч гривень. Збирали гроші всім миром». 

 Не менш трагічна історія і у 8-річної Іринки, яку приблизно півтора року тому буквально витягли з того світу. Коли дівчинку забрали у прийомну сім’ю, як водиться, її обстежили медики. Відчуваючи, що зі здоров’ям дитини є серйозні проблеми, отець Андрій повіз Іринку до Києва в лікарню «Охматдит». Там встановили невтішний діагноз: дівчинці треба вирізати півнирки. «Поклали дитину в найкращу, як нам здавалося, столичну урологічну лікарню, — розповідає Андрій Пінчук. — Там з’явилась якась внутрішня лікарняна інфекція. І всіх діточок, які отруїлися, перевели в реанімацію. А я привіз дитину на передопераційне обстеження і поїхав додому, бо тут теж діти, і Максим ще був хворий. Нашу дівчинку в реанімацію не поклали і мені нічого не повідомили. Коли я про все дізнався, прилетів літаком у Київ, запитав, чому дитину не перевели, мені відповіли: «А ми не знали, чи ви будете платити за реанімацію!» Семирічна Іринка не могла навіть встати з ліжка, їй стало так погано, що вона могла померти на операційному столі. Робити операцію лікарі відмовилися, хотіли виписати. Десь за добу-дві стан дитини різко погіршився, вона була на межі життя і смерті. Операцію зробили лише після втручання голови Дніпропетровської ОДА».

Фото веселих дітлахів на стіні у великій залі. Фото з архіву  сім’ї Пінчуків 

Вихованців  доводилося  «вигризати»  через суд

За словами Андрія Пінчука, після набуття чинності на Дніпропетровщині нової Концепції усиновлення і розвитку інших форм сімейного виховання «Родина для дитини» ситуація змінилася на краще, і вже сумних історій, подібних до вищеописаних, не має бути. Якщо раніше батькам, які хотіли взяти дитину в сім’ю, доводилося пройти багато перешкод, то тепер ваги перехилилися в інший бік. Стратегія влади змінилася, й усиновлення винесено у пріоритет. А як же зацікавленість персоналу інтернатних закладів у більшій кількості вихованців? Адже від цього напряму залежить фінансування установи: штатний розпис тощо.

«Треба ламати систему. Як? Брати дітей у сім’ю. Ми проходили через усе, йшли напролом, із скандалами. Доводилося дитину буквально «вигризати» через суд. Коли Юрій Павленко був міністром, було багато зроблено для розвитку системи усиновлення, але все одно в дитбудинках не хотіли прощатися з дітьми. Тепер директори дитбудинків бояться відмовити. Якщо я хочу взяти дитину, мене одразу беруть під контроль, — каже отець Андрій. — Мене обурює, коли ставлять запитання, де краще дитині: в сиротинці чи в сім’ї. Ми не повинні вирішувати проблеми співробітників інтернатів за рахунок дітей».

Перш ніж створити велику родину, Пінчуки об’їздили майже всю Україну, знайомилися з досвідом прийомних сімей. І нині підтримують зв’язки з іншими батьками-вихователями, допомагають одне одному знайти розв’язання проблем, пов’язаних з адаптацією інтернатської дитини до життя у сім’ї. Свій період адаптації проходять і прийомні батьки, їм також буває складно приноровитися до нового члена родини.

«Першого тижня дитина, як правило, показує, що вона найкраща, що прийомні батьки не помилилися, взявши її до себе. Потім настає момент, коли вихованець поводиться навпаки: а чи полюблять мене поганим? І лише потім проявляється справжній характер дитини, — ділиться досвідом отець Андрій. — Дуже важливо у цей період підтримати прийомні сім’ї. Заходи, спрямовані на розвиток сімейних форм виховання, вкрай потрібні. Якщо дитина у сім’ї, її майбутнє зовсім інше».

Тим, хто хоче взяти на виховання сироту, Пінчуки радять не сумніватися, йти за дитиною. Адже це велике щастя. 

…Днями на Дніпропетровщині у рамках проекту розвитку форм сімейного виховання «Родина для дитини» відкрився черговий дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Багатодітна родина Шестухів у Павлограді справила новосілля у новому двоповерховому будинку, в якому шість кімнат з усіма зручностями: чотири спальні, кімната для навчання, гостьова кімната. Є кухня, ванна та два санвузли. Дитячий будинок забезпечений сучасними меблями та обладнанням. На подвір’ї розташоване присадибне господарство, город, а також квітник і ставок.

Марина та Сергій Шестухи виховують вісьмох дітей віком від 8 до 15 років (четверо хлопчиків і четверо дівчаток). Навчаються вони у Павлоградській загальноосвітній середній школі №14, неодноразові переможці обласних фестивалів та олімпіад. Діти відвідують ізостудію, спортивні секції, танцювальний гурток і гурток народних промислів.

Як повідомив голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул на новосіллі у сім’ї Шестухів, у рамках програми «Родина для дитини» торік придбано чотири будинки для створення дитячих будинків сімейного типу, а цього року планують придбати ще десять.  

Докладно про Концепцію проекту розвитку усиновлення та інших форм сімейного виховання «Родина для дитини» наша газета писала у матеріалі «Вийти із сиротинця нелегко». Згідно з цією програмою, розробленою в Дніпропетровській області спільно з фондом Ріната Ахметова «Розвиток України», заплановано щороку всиновлювати  20% вихованців інтернатів (це майже 400 дітей). Проект передбачає створення центрів роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах і де є ризик вилучення дитини, центрів матерів і дитини (де надаватимуть допомогу породіллям, щоб ті не відмовлялися від новонароджених дітей). У програмі усиновлення виписано й сприяння в організації будинків сімейного типу, підвищення професійного рівня соціальних працівників, підтримка проектів громадських організацій з рекрутування прийомних батьків тощо.

Реалізація Концепції також приведе до реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у центри соціальної підтримки дітей та сімей, до реорганізації будинків дитини із сирітських закладів у реабілітаційні, для надання медико-соціальних послуг дітям, які мають важкі захворювання.

ДОВІДКА «УК»

Нині на Дніпропетровщині функціонує 59 дитячих будинків сімейного типу і 293 прийомні сім’ї, у яких виховуються 936 дітей.

 Упродовж 2011 року та січня 2012-го створено 20 дитячих будинків сімейного типу і 72 прийомні сім’ї, до яких влаштовано 270 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Торік у сімейні форми виховання влаштовано 494 дитини-сироти та позбавлених батьківського піклування.

Утримання дитини  обходиться державі вдвічі дешевше, ніж у сирітських закладах. На рік на одну дитину при наповненні закладу на 50% необхідно понад 77 тисяч гривень, на 80% — понад 62 тисячі гривень, а при 100% — 38 тисяч.