Мукачівський фаховий коледж, що є відокремленим структурним підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України, отримує в ці дні численні вітання з різних регіонів України та з-за кордону від тих, чия біографія пов’язана з цим навчальним закладом, кому він дав путівку в життя, хто сьогодні ним опікується. Один із кращих освітніх закладів України відзначив 100-річчя. Його ювілей покликав у дорогу до міста над Латорицею і кореспондента «Урядового кур’єра».

З чого все починалось

Дуже поважний вік закладу на диво контрастує із сучасним виглядом навчальних корпусів і оформленням території. Впорядковані алеї з дерев і кущів, вигадливі клумби, альпійська гірка з хризантемами, що поверхами спадають донизу… А ось і нове призначення звичайних парасоль: перевернуті й покладені просто на землю, вони стали острівцями живих квітів. На додачу — фонтан і сторічної давнини плуг, що поряд. Його привезли із села, за півтораста кілометрів, щоб нагадував про нелегку минувшину аграрного Закарпаття.

«На зіставленні минулого й сьогодення, а ще на прикладах досягнень минулих поколінь навчаємо тих, кому завтра виходити в поля й на ферми, хто гарантуватиме продовольчу безпеку нашої країни в майбутньому», — розповідає директор закладу Юрій Садварі.

 Початок історії цього навчального закладу заклала сільськогосподарська школа в селі Домбоки біля Мукачева. Це було за часів входження Закарпаття до складу Чехословаччини. 1929 року фірма В. Воячика і компанія спорудила триповерхову цегляну сільськогосподарську школу в місті над Латорицею. У 1930-му з державного фонду було надано 35 гектарів ріллі та завершено спорудження фермерських і підсобних приміщень, щоб утримувати велику рогату худобу. Платне навчання дітям із бідних сімей було недоступним, тому в 1932-1933 роках у школі навчалося всього-на-всього 12 учнів. 

У липні 1946-го за поданням Народної Ради Закарпатської України на базі цієї школи Рада Міністрів СРСР створила Мукачівський сільськогосподарський технікум. Після кількох перейменувань та змін у підпорядкуванні цей навчальний заклад 2021 року відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України отримав статус «фаховий коледж». 

Революційні зміни не забарилися

Можливо, якщо б колишній міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко свого часу не запропонував Юрію Садварі очолити колектив, то хтозна, чи дочекався б він революційних змін на краще. До призначення в 2015-му нового директора навчальний заклад рік за роком втрачав набутий раніше позитивний імідж, занепадали навчальні й допоміжні корпуси. Попередній керівник примудрився навіть продати комерційним структурам кілька добротних приміщень, що належали коледжу. Інакше, мовляв, не вижити. 

Новопризначений директор не лише уникнув продажів майна: під його керівництвом відремонтували фактично всі будівлі, придбали чимало сучасного устаткування для лабораторій. Поміняли 437 вікон, у новому вигляді постали педагогічні кабінети, бібліотека, спортивний і актовий зали. На окремих корпусах колишні пласкі дахи замінили на шатрові, що дуже важливо для рясного на дощі регіону. Повністю відновили відділення ветеринарної медицини. У коледжі з’явилися 32 комп’ютерні класи. Кардинально оновили й гуртожиток. 

І при цьому на рахунку закладу залишаються понад 6 мільйонів гривень — у чотири десятки разів більше, ніж раніше, коли будівлі закладу продавали комерсантам. Поповнюють скарбницю, надаючи дорадчі послуги сільгоспвиробникам, а також з оплати за навчання контрактників.

Закономірний підсумок — нині коледж один із кращих серед 453 профільних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів країни.

Гордяться випускниками 

Юрій Садварі став учнем Мукачівського радгоспу-технікуму (тодішня назва коледжу) в 1968 році. Закінчивши його, працював ветеринарним фельдшером у колгоспі в рідному селі Чинадієве на Мукачівщині. Подальші життєві стежки-доріжки вивели його на високі управлінські посади, серед яких — начальник управління ветеринарної медицини області, заступник голови Закарпатської облдержадміністрації та заступник голови Державного комітету ветеринарної медицини України. За досягнення в цій галузі йому присвоєно звання Заслужений працівник ветеринарної медицини України. 

Уже сьомий рік свої професійні знання, досвід і організаторські здібності Юрій Садварі віддає коледжу, з якого розпочинав трудовий шлях. Повернувшись до навчального закладу як керівник, добився тут кардинальних змін. Про них ще йтиметься, ми ж нагадаємо про інших відомих людей, які вийшли з цих стін у місті над Латорицею. 

Серед відомих людей, які вийшли з цього начального закладу, — депутати Верховної Ради України Дмитро Кельман і Михайло Данча, народний депутат, доктор філософських наук, професор Іван Мигович. У різні роки тут отримали дипломи й доктори ветеринарних, біологічних, економічних наук Юрій Данко, Іван Кочіш, Юрій Довгій, Михайло Лендєл, Йосип Сікура, Петро Локес. Більшість із них мають звання академіків національних або галузевих академій наук в Україні або за кордоном, де нині проживають. А Іван Кочіш — ректор Московської ветеринарної академії імені К.І. Скрябіна. Серед випускників п’ять кандидатів наук: Микола Андрусь, Віктор Лакатош, Микола Стегней, Ігор Грубінка, Андрій Дудаш. Про тих, хто сьогодні обіймає керівні посади в органах державної влади, теж можна говорити. Таких багато, і всі вони дякують за впевнений старт, узятий у рідному технікумі. 

Наука підкріплюється практикою

Нині навчальний заклад став доброю кузнею наукових кадрів. Дев’ять кандидатів наук підготували безпосередньо в його стінах. Викладаючи навчальні дисципліни, вони залишаються в рідному колективі. Загалом тут працює 87 викладачів, серед яких 15 кандидатів наук, 29 викладачів-методистів, 49 викладачів вищої категорії. Традиційно у коледжі готують агрономів, ветеринарів, садівників і виноградарів. Останніми роками — ще й землевпорядників і геодезистів, фахівців із права, туризму, обліку й оподаткування, фінансів, банківської справи та страхування. 

На очній і заочній формах вчаться студенти з усіх областей заходу України. Є навіть мешканець Мукачівського пункту тимчасового перебування іноземців, батьківщиною котрого є Мозамбік. Загалом усіх понад 900.

«Щоб практика майбутніх фахівців проходила якомога ближче до аудиторій, ми на місці сформували дослідницьку базу», — зауважує Юрій Садварі. На прилеглих до навчальних корпусів гектарах ростуть злакові культури та багаторічні плодові насадження — різні сорти яблунь і винограду. 

Тут розмістили і дендрарій паркових рослин та зоопарк. На відкритому просторі щипають зелену траву коники поні, а через огорожу з цікавістю позирають … страуси. У вольєрах прогулюються горді пави, поряд — скромні фазани, кури різних порід, голуби-дутиші. З окремого павільйончика чути крики невсипущих папуг. Тварини і птахи потребують дбайливого догляду та коштів, однак заради близького ознайомлення студентів з представниками живої природи грошей на корми не шкодують.

Мукачівський фаховий налагодив  зв’язки з навчальними закладами за кордоном. Серед тих, з ким укладено угоди на співпрацю, — аграрний виш у німецькому Дармштадті. На піврічне стажування туди щороку відряджають кількадесят студентів. Це дає змогу, по-перше, пройти навчальні курси у тамтешніх викладачів дисциплін, по-друге, вдосконалити знання з німецької, а по-третє — непогано заробити. Адже від півтори до двох тисяч євро, які студенти привозять додому, підпрацьовуючи у вільні від стажування години, ні для кого з них не зайві.

Спорт і відпочинок — теж важливі

 Зі спортивного залу долинають гучні удари м’яча. Тут завзято тренується дівоча волейбольна команда — призерка всеукраїнської першості з цього виду спорту. А незабаром їх замінять борці, на рахунку яких іще гучніші досягнення. Коледж виростив чотирьох чемпіонів Європи з класичної боротьби. Є срібний призер першості світу: у фінальному поєдинку Василь Голомбош поступився лише чемпіонові українцеві Жану Беленюку. Разом з комфортними умовами, створеними для мешканців цього спільного дому, життя студентів цікаве і змістовне й поза межами аудиторій.

Здоровий спосіб життя поширюється на гуртожиток. Тут, до прикладу, ніхто не курить. І це пов’язано не лише з турботою студентів один про одного, а й із протипожежною безпекою. Якщо на якомусь з поверхів хтось засмалить  — система одразу заб’є тривогу. До речі, в облаштуванні навчальних приміщень, закупівлі приладдя допомагають спонсори та батьки. Їхні подарунки обліковують, а прізвища дарувальників розміщують на пам’ятній дошці, щоб про їхні добрі вчинки дізнавалися всі і щоб про долю отриманих коштів не виникало жодних запитань.

Вітали бажаних гостей

Проаналізувати досягнення і порадіти за колег на відзначенні 100-річного ювілею мали змогу численні гості, які приїхали до Мукачева з багатьох навчальних закладів України й навіть з-за кордону. Серед них, безсумнівно, було і керівництво Національного університету біоресурсів і природокористування України на чолі з ректором, академіком Національної академії педагогічних наук України, доктором педагогічних наук професором Станіславом Ніколаєнком. Поважними гостями були проректор із науково-педагогічної роботи цього вишу, доктор філологічних наук, професор Василь Шинкарук, учений секретар, кандидат економічних наук доцент Оксана Барановська. В Мукачеві радо зустрічали і першого заступника голови Закарпатської обласної ради Василя Іванча, заступника голови та керівника профільного департаменту облдержадміністрації Іштвана Петрушку й Мар’яну Марусинець, очільників навчальних закладів західних областей України, багатьох ветеранів і випускників. 

На урочистих святкуваннях коледжу було вручено нагороду Міністерства освіти і науки України — Почесний знак «За впровадження інновацій у освіті». Досягнення у підготовці фахівців для галузі відзначив і ректор НУБіП України Станіслав Ніколаєнко, нагородивши колектив Почесною грамотою.

За столітню історію з цього навчального закладу вийшли тисячі випускників. Враховуючи, що місія залишається незмінною, — готувати висококваліфікованих фахівців для різних галузей і насамперед аграрного комплексу — Мукачівський фаховий коледж і надалі залишатиметься бажаним для вступників.