«Ніде не працюю, чекаю на пенсію…» Так сказала мені 48-річна жінка, яка проживає в Дубровицькому районі на Рівненщині — у третій чорнобильській зоні. Цілком працездатна, вона сама виховує 12-річного сина і на роботу, власне кажучи, не поспішає: по-перше, безробітна мати-одиначка отримує від держави суттєвішу допомогу, ніж та, що має засоби до існування; по-друге, сина безкоштовно харчує в школі держава (викроювати з куцого сімейного бюджету щонайменше 10 гривень щодня непотрібно); по-третє, до пенсії їй залишився… рівно рік. Тутешні ж бо жінки виходять на пенсію в 49, чоловіки — в 54. На Рівненщині, скажімо, це майже половина області: на уражених Чорнобилем територіях проживає понад 400 тисяч людей. Додайте тих, що в інших забруднених областях…

Найцікавіше, що новий «пенсійний» закон, який зокрема й мені додав цілу п’ятирічку невтомної роботи, аж ніяк не торкнувся десятків тисяч людей, які ось уже понад чверть століття живуть під грифом «третя чорнобильська зона». Хтось із них звинувачує владу в тому, що не забезпечила робочими місцями (їх на Поліссі й справді недостатньо, але, з іншого боку, поліщуки уже традиційно возять свої руки по світах). Частина ж із них, маючи пенсії в такому «юному» віці, працюють: зокрема, й на керівних посадах.

Та хоч би як було, а ми в незалежній Україні виростили ціле покоління людей, котрі просто чекають від держави благ для себе і своїх дітей. Ось такий собі не викоренений спадок СРСР: тут уже точно — один із сошкою, а семеро з ложкою… Чимало ж бо українців, аби прогодувати сім’ї, працюють на кількох роботах: і з кожного заробітку чи приробітку справно сплачують внески до Пенсійного фонду і собі, й тим, хто «чекає пенсії»…

Виходить, нас знову поділили на «сорти» та «категорії», навіть не спробувавши провести моніторинг чорнобильських територій за 26 років після аварії! Може, там усе змінилося? А таки змінилося: ті самі поліщуки, пропонуючи на базарі гриби та ягоди, відправляючи їх партіями в Європу, добре знають, що рівень забруднення лісових дарів мінімальний і навіть не дотягує до чинних у Європі нормативів. Отож, як на ягодах заробляти, то радіації немає, а як на пільгову пенсію виходити, то є?

Здається, цього явного нонсенсу не бачить тільки сліпець. Але… Загравання з народом, що влітають у чималу бюджетну копійку і породжують махрову соціальну несправедливість, тривають від виборів до виборів. Оскільки ж вони у нас перманентні, то… скоріше мені додадуть іще 5 років до пенсії, ніж «наважаться» забрати пільги у чорнобильців.

Ось так і живемо: «слуги народу» маніпулюють електоратом, «чорнобильська» його частина переконана, що пільги для неї — назавжди. Мовляв, якщо не можна скасувати віп-пенсії, то що там наші порівняно з ними? І смокчуть із бюджету, неначе з нафтової свердловини, кожен у міру своїх сил і потреб. А «другосортні» (тобто ми з вами) нехай працюють…